Презентація на тему:
Миколаїв

Микола їв — місто в Україні, обласний центр Миколаївської області, центр Жовтневого і Миколаївського районів. Миколаїв розташований при впадінні річки Інгул у Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря. Через місто проходять автошляхи європейського значення: Відень — Братислава — Кошице — Ужгород — Бая-Маре — Ясси — Кишинів — Одеса — Миколаїв — Маріуполь — Ростов-на-Дону E58; регіональні автошляхи: Кіровоград — Миколаїв. Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську. Населення Миколаєва складає 506 400 осіб (2008).

Найдавніша історія місцевості, де зараз розташований Миколаїв, пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста — Вітовці. Ці землі, за даними досліджень археологічних розкопок, були заселені починаючи від залізної доби. Тут були стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани. Від IV сторіччя до Р.Х. тут оселяються греки, поселення яких відомі біля Сіверсового маяка та сіл Лупареве і Лимани. У 200—400-ті роки н. е. простежується перебування давніх слов'ян — антів. Збереглися свідчення, що на початку 2-го тисячоліття н. е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233—36 роки. Саме від XIII століття сучасна Миколаївщина майже повністю являла Дике Поле.

У 1918 році в місті перебували союзні війська гетьмана П. Скоропадського. Радянська влада на Миколаївщині утвердилась лише 1920 року. Міський меморіал героїв моряків-ольшанців. У Голодомор 1932—33 рр. по Миколаєву, як великому промисловому осередку, вживались певні заходи по боротьбі з голодом, а саме: від 20 лютого 1933 року до встановленого стандарту хлібозабезпечення була запроваджена домішка у розмірі 3 відсотків соняшникової макухи, затверджувались норми видачі хліба на підприємствах міста, у червні 1933 року була встановлена середньодобова потреба реалізації комерційного хліба по місту — 70 тонн на день, тоді як селяни області фактично були кинуті напризволяще і потерпали. У роки Української революції (1917—21) Миколаїв за активність більшовіків дістав прізвисько «червоний Пітер України».

Під час Другої світової війни Миколаїв майже три роки був окупований фашистами. 28 березня 1944 року місто було звільнене, зокрема, завдяки діям 68 моряків-десантників під командуванням Костянтина Ольшанського. Це був єдиний випадок у історії Великої Вітчизняної війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання «Герой Радянського Союзу», більшість — посмертно. У повоєнний час Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування в СРСР. Судна випускають три суднобудівельні заводи міста — Чорноморський суднобудівельний завод, завод імені 61 комунара і завод «Океан». Місто за короткий для історії період перетворилося з маленької суднобудівельної верфі в крупний промисловий, діловий, політичний і культурний центр півдня України.

Місто складається з 4 районів: Центральний — розташований на північному заході. Включає історичний центр міста, Ракетне урочище, місцевості Соляні, Північний (Сєвєрний), Тернівка (тут діє власна селищна рада), Матвіївка, Варварівка. Заводський — розташований на заході. Володіє значною промзоною. До нього також належать житлові «спальні» мікрорайони Намив і Ліски. Ленінський — розташований на сході. Включає, крім іншого, місцини ПТЗ (ЮТЗ), Новий Водопій і Старий Водопій. На території району містяться автобусний і залізничний вокзали, зоопарк. Корабельний — розташований на півдні. Включає такі місцини: Широка Балка, Вітовка (Жовтневе), Балабанівка, Кульбакине.