Презентація на тему:
Геологічна спадщина Дніпропетровської області

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара Геологічна спадщина Дніпропетровської області

Прагнення до пізнання природи, до відкриття найцікавіших її сторінок притаманне людині від давніх давен до сьогодення і навряд чи згасне у майбутньому. Нажаль, для самої природи таке прагнення не завжди, і навіть не часто, закінчувалося позитивними наслідками. Втручання у цілісний світ природної врівноваженної системи хоч і зумовлене необхідністю забезпечення життєдіяльних функцій людини за рахунок ресурсів природного середовища, але воно приводить до порушення цієї системи і, в деяких випадках, до її руйнації.

Невід’ємним елементом природної системи є геологічне середовище, практичне значення якого для людства важко переоцінити. Але це не тільки джерело мінеральної сировини, конче необхідне для прогресивного розвитку людства, а й унікальні за різноманітністю природні ландшафти, створені безліччю геологічних процесів. Виходи на земну поверхню гірських порід різного віку і походження демонструють фрагменти геологічної історії, родовищ і корисних копалин, процеси вулканічної діяльності і тектогенезу, рідкісні рештки викопної фауни і флори.

Людство вже давно збагнуло необхідність збереження рідкісних об'єктів живої природи, особливо якщо цим об'єктам загрожує небезпека зникнення, але лише впродовж останніх десятирічь воно усвідомило, що об'єкти неживої природи, тобто геологічні пам'ятки, так само потребують негайного захисту.

Останні, на відміну від пам'яток живої природи, не можуть бути відновленими ні за яких умов і зникають зповерхні Землі назавжди.

Знаковою подією було заснування 21 травня 2010 р. у с. Хортиця Катеринославської губернії першого у Росії товариства з охорони природи із затвердженим статутом, значком та печаткою. Засновником товариства був Петро Пилипович Бузук, який працював вчителем природознавства та російської мови у Хортицькому центральному училищі. Важливо підкреслити, що це не тільки дата виникнення першого товариства з охорони природи, але й перша письмова згадка про те, що зберігати слід не тільки живу природу, але й неживу .

Бузук П.П.

П.П. Бузук засновник Хортицького товариства охоронників природи

У 1926 р. при Народному комісаріаті  України з освіти  був створений Український комітет охорони пам'яток природи (УКОПП). У цей період на Україні виникла  ціла мережа заповідників,  були виділені  різні пам'ятки природи та взяті під охорону держави окремі дерева, степові і лісові ділянки, болота, озера, місця гніздування птахів, парки, скелі та ін. Комітет представляли на місцях 4 інспектури: Харківська, Київська, Одеська та Дніпропетровська. Останню очолював видатний біолог Михайло Акімов, який поділяв всі пам'ятки природи на: геологічні, флористичні і фауністичні.

М. Акімов писав: «Геологічні пам’ятки, як і всі пам’ятки природи зв’язані з минулим краю, з тими змінами, що відбувалися у земній корі та на її поверхні з найдавніших часів.» Тож, є всі підстави вважати момент створення УКОПП часом відліку початку руху за збереження не тільки живої але й неживої природи в Україні.

Тому яскравим підтвердженням є самовіддана діяльність у складі Дніпропетровського Комітету Охорони Природи Миколи Карповича Лещенко, який був на той час представником від кафедри геології Дніпропетровського гірничого інституту. Геологический памятник природы “Скалы парка Шевченко”

Письмо члена Днепропетровского Комитета Охраны Природы Н.К. Лещенко Титул ст Лещенко

При вивчені Наддніпрянських гранітів М.К. Лещенко звернув увагу на скелі Шевченківського парку, як на пам’ятку природи, і за його ініціативою їх було взято під охорону. Фактично була заповідана перша на теренах колишнього СРСР геологічна пам’ятка природи.

Важливим поштовхом до відчутного пожвавлення руху за збереження геологічних пам’яток природи стало видання брошури «Геологические пам’ятники Украины», написаної видатним геологом, академіком В.Г. Бондарчуком у 1961 р. Великий тираж брошури (18 тис. примірників) не залишив її непоміченою і сприяв не тільки підвищенню уваги до геологічних пам’яток, але й прийняттю деяких важливих положень, інструкцій, законів щодо геологічної спадщини.

Скам’янілий стовбур сингилярії з книги В.Бондарчука Донбасс

За В.Г. Бондарчуком: «Геологічні пам’ятки – свідки давно минулих подій – зустрічаються повсюдно. Одні з них являють всім відомі маси піску, глини, щебеню, що вирівнюють неозорі простори. Інші мають вигляд суворих стрімчаків, мальовничих скель та ущелин, які створюють неповторно гарні пейзажі.»

Наступною знаковою подією у справі заповідання геологічних пам’яток природи було створення Республіканської секції охорони надр УТОП на установчих зборах в інституті геологічних наук АН України 4 лютого 1974 р. Завдяки кропіткій праці геологів секції та геологів –зйомщиків стало можливим видання путівника-довідника «Геологические памятники Украины». Путівник відіграв велику роль не тільки у справі збереження геологічних пам’яток природи, але й став першим, найбільш повним реєстром як діючих об’єктів природно-заповідного фонду, так і перспективних, заповідання яких було спільною справою геологів, науковців та працівників державних екологічних установ у найближчому майбутньому.

У книзі наведене описання та ілюстрації 719 геологічних пам’яток природи та додається мапа з розташуванням об’єктів по областях України.

Подальша історія руху за збереження геологічних пам’яток в Україні тісно пов’язана з виникненням і стрімким розвитком Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини або ProGEO. Знаковою подією, яка визначила зміну філософії поглядів на геологічну спадщину було створення у Нідерландах спочатку робочої групи, а невдовзі, у 1988 р., Європейської Асоціації зі збереження геологічної спадщини (ПроГЕО). Ідеї ПроГЕО, яку в ті роки очолював президент Г.П. Блек (G.P. Black) з Велокої Британії, швидко поширилися в більшості країн Європи.

Фактичним народженням ПроГЕО, як провідної організації зі збереження геологічної спадщини, безумовно був 1991 рік, коли у Франції, в місті Дінь, за підтримкою ЮНЕСКО відбувся I Міжнародний Симпозіум ПроГЕО, на якому прийнято історичну декларацію прав пам'яті Землі („Declaration of the Rights of the Memory of the Earth”).

Першим в Україні, хто долучився до співпраці з ПроГЕО, став відомий геоморфолог із Львова, голова Львівського обласного центру сприяння розвитку сільського зеленого туризму Юрій Зінько. Йому пощастило прийняти участь у зустрічі Європейської робочої групи (EWGESC - майбутньої ProGEO) у 1992 році в Англії, у сесії ПроГЕО, яка відбулася в Угорщині у 1994р. (Budapest), у роботі Генеральної Асамблеї ПроГЕО, що проводилася у Швеції та Фінляндії у 1995р. та у першому засіданні Центр. європейської групи (WG – Central European Working Group), до якої, завдяки активності Ю.В. Зінько, у тому ж році приєдналася і Україна.

У 1993 р. у Німеччині в Мітвіц-Кьольне проходить Перша Міжнародна асамблея, на якій відбувається формальне становлення ПроГЕО та прийняття її статуту. Саме ця дата вважається офіційною датою виникнення асоціації. На цій зустрічі за ініціативою Дж. Конгріпа було прийняте рішення підготувати проект по виданню довідника „Збереження Геологічної спадщини у Європі», у якому планувалося висвітлити національні закони та практичний стан з охорони геологічних пам'яток природи в кожній Європейській країні.

Наступним кроком руху за збереження геологічної спадщини було започаткування у 1997 р. Державним підприємством „Геоінформ” Держкомгеології України проекту „Систематизація та опис геологічних пам'яток України, розробка рекомендацій з їх популяризації, використання і охорони”

Відповідальним виконавцем проекту був активний член Української Національної групи ПроГЕО, провідний геолог „Геоінформ”, ст. науковий співробітник Інституту географії, Андрій Івченко. Андрія Івченко об’єктивно можна вважати фундатором нової хвилі руху за збереження геологічної спадщини України. У 1996 р. він приймав участь у роботі ІІ симпозіуму по збереженню геологічної спадщини у Римі, як єдиний представник України, з доповіддю «Транс’європейські геологічні пам’ятки, як символ нашої геологічної спадщини» (Transeuropean geological monuments as a symbol of our geological heritage).

Після цього були поїздки в Естонію до Таллінна у 1997р. для участі роботі Другої генеральної асамблеї ПроГЕО («Data bases of the Ukrainian geological heritage sites»), до Кракова у тому ж році з двома доповідями; до столиці Болгарії Софії у 1998р. і у тому ж році знов до Таллінну, у 2003 Краков та ін.

Представником України на симпозіумі ProGEO у Мадриді у 1999 р. була Н.П. Герасименко з інституту географії НАНУ, яка очолювала в той час національну групу ПроГЕО в Україні і увійшла до наукового комітету ІІІ симпозіуму. За ініціативою Н.П. Герасименко у 1999р. вийшла з друку книга «Проблеми охорони геологічної спадщини України», першим автором якої був В.А.П. Уімблдон.

Важливою віхою у роботі ПроГЕО було проведення конференції у Дубліні, в Ірландії у 2002 року. ”Природні і культурні ландшафти: геологічне підґрунтя”. У конференції прийняли участь представники ПроГЕО з 26 країн Європи, серед яких були і українські учасники руху за збереження геосайтів В.П. Гриценко (КНУ ім. Т. Шевченко) та В.В. Манюк, який представляв Державну Геологічну службу України та ДНУ ім. О. Гончара.

Зростання авторитету ПроГЕО у світі переконливо довела участь його представників у головній події геологічної громадськості світу, у 32 Міжнародному Геологічному конгресі, який проходив у Флоренції у серпні 2004 року.

Наступним кроком у діяльності ПроГЕО була ретельна підготовка і проведення на дуже гарному рівні ІV Міжнародного Симпозіуму ПроГЕО у місті Брага у Португалії (13 – 16 вересня 2005р.). У симпозіумі прийняли участь 312 учасників з 35 країн. До матеріалів конференції увійшли доповіді В.П. Гриценко (Геологічна та культурна спадщина долини Середнього Дністра) та В.В.Манюка (Особливості геоконсервації в Україні). Збірник тез IV симпозіуму ПроГЕО у Португалії

У травні 2003 р., у м. Києві, на засіданні колегії Державної геологічної служби України розглянуто важливий документ: «Комплексну програму робіт з науково-методичного забезпечення регіональних геологічних досліджень в Україні». Тож, дуже важливим і своєчасним кроком була пропозиція включити до проекту програми, як одне з її завдань, проблему дослідження, інвентаризації та створення комп'ютерної бази даних геологічних пам'яток України.

Крім того, саме в цей час розробляється програма формування національної екологічної мережі всіх областей України на підставі «Загальнодержавної програми національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», затвердженої Законом України від 21.09.2000 р., розробленої з метою подальшого опрацювання, вдосконалення на розвитку екологічного законодавства України відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття щодо формування Всеєвропейської екологічної мережі, як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Все це у сукупності, виходячи з того, що геологічне середовище є найважливішою складовою природного середовища і створює дивовижну різноманітність його ландшафтів, стало реальним поштовхом для практичної реалізації завдання згаданої Комплексної Програми і в цьому ж році Державна Геологічна служба ініціює підготовку до видання оновленого варіанту книги «Геологічні пам'ятки України», на основі згаданого звіту ДГП «Геоінформ», та з обов'язковим уточненням списків геосайтів, описів геологічних пам'яток та, за можливістю, доповненням фотоматеріалами.

Таким чином, матеріали до видання оновленого варіанту книги «Геологічні пам’ятки України» були підготовлені фахівцями геологічних установ та науковцями до видання і впродовж 2006 – 2012 років вийшли з друку.

Це 4 – томне, об’ємне, повнокольорове, гарно ілюстроване двомовне (українською і англійською) видання, перший том якого був презентований учасникам V Міжнародного симпозіуму ПроГЕО, який відбувся у Києві і Кам’янці – Подільському у вересні 2006 року.

Надзвичайно важливим наслідком проведення V симпозіуму в Україні можна вважати значне зростання авторитету ПроГЕО та його інноваційних ідей у колі науковців і практиків геологічних та природоустановчих установ, та, в підсумку, впровадження у геологічних підприємствах нового виду робіт – моніторингу геологічних пам’яток.

З 6 по 14 серпня 2008 р., у столиці Норвегії Осло проходив 33 Міжнародний геологічний конгрес, який зібрав під дахом велетенського конгрес-холу більш як 6300 делегатів з усіх країн світу. На цьому велетенському зібранні геологів ПроГЕО була представлена уже чотирма симпозіумами на відміну від попереднього конгресу у Флоренції, коли діяла одна секція.

Від України була представлена лише одна доповідь «Проблема створення мережі геопарків в Україні» (The problem of creation of Network geoparks in Ukraine), зроблена В.В. Манюком на секції IES – 04 (Геопарки та геотуризм).

У травні 2011 р., вперше у історії України, у м. Кам’янець-Подільський відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Геологічні пам’ятки – яскраві свідчення еволюції Землі».

Головними темами конференції були: Геологічні пам’ятки (визначення, класифікація, геологічна будова, літолого-фаціальні особливості тощо) Законодавча база геологічної спадщини, актуальність і перспективи утворення геологічних парків Менеджмент, моніторинг та охорона геологічної спадщини Туризм і популяризація геологічних пам’яток Геологічні пам'ятки – музеї під відкритим небом. Геологічна спадщина в експозиціях музеїв

У 2012 р. у м. Брісбені на сході Австралії проходить черговий 34 Міжнародний геологічний конгрес, масштабність якого та рівень організації перевершили попередній, коли нордичні країни приймали геологічну спільноту з усього світу у столиці Норвегії - м. Осло.

© Manyuk Volodymyr ГЕОЛОГІЧНА СПАДЩИНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Computer version of slide show prepared by V.Manyuk 44 slides Dnipropetrovsk Ukraine E-mail: manuk-geo@mail.ru Web: http://manuk-geo.ucoz.ua 2013