Презентація на тему:
Географічний майданчик

Географічний майданчик як засіб формування практичних навичок екологічної культуриПідготувала:Дмитрієва Віра Олексіївна, вчитель географії Красноармійського НВККрасноармійськ, 2013

- значення;- організація і обладнання майданчика;- найважливіші метеорологічні прилади та поради до обладнання ними майданчика;

- спеціально обладнаний майданчик для спостережень і практичних занять з фізичної географії;- на ньому учитель проводить практичні роботи по спостереженню за висотою Сонця, визначенню азимута, орієнтуванню за Полярною зорею й Сонцем, спостереженню за погодою; - на ньому розміщуються астрономічні й метеорологічні прилади.

Вибирається відкрита з усіх сторін ділянка без ям, горбів і будівель із природними умовами ґрунту і трав'янистою рослинністю. Якщо природного дернового покриву немає, то частину географічного майданчика, відведену для обладнання шкільної метеорологічної станції, треба засіяти багаторічною травою.

найкращою є ділянка 25 х 25 м; на ній можна розмістити всі необхідні прилади і влаштувати «зелений клас» під відкритим небом Розміри майданчика

Майданчик обносять парканом із штахетиків висотою 1 м. Одну сторону паркана треба пофарбувати через метр в різні кольори (білий і зелений), щоб учні привчалися вимірювати віддаль на око і могли визначити середню довжину свого кроку.

Доцільні наступні відділи:

Найважливіші метеорологічніприлади та поради до обладнання ними географічного майданчика

Встановлюється на дерев'яному або металевому стовпі (металева труба) висотою десять і більше метрів. Чим вище поставлений флюгер, тим краще показує він напрям і силу вітру. Стовп з флюгером для одержання правильних показників потрібно ставити на відкритому місці,так щоб вітер не затримувався високими деревами, будинками тощо.

Стовп, на якому встановлений флюгер, одночасно є і висотоміром, тому його потрібно пофарбувати через кожний метр у різні кольори (білий і червоний). Учні використовують стовп-висотомір для вироблення практичних навичок і порівнянь при визначенні висоти дерева, будинку та інших предметів.

Служить для встановлення в ній термометрів і саморобного гігрометра. Виготовляється з дерева. Висота 50 см, довжина 40 см, ширина 35 см. Будку фарбують у білий колір і встановлюють на підставці висотою 190см дверцятами на північ. Для зручності спостереження потрібно виготовити східці висотою 75 см.

Його встановлюють на відкритому місці на стовпі. Верх опадомірного відра повинен бути на висоті 2 м. Щоб дітям було зручно знімати його, треба зробити східці з площадкою, розміщеною над поверхнею майданчика на висоті 75—80 см.

Виготовляється з дерева. Висота 190 см, ширина 7 см, товщина 3—4 см. її фарбують у темний колір з трьох сторін, а лицеву сторону — у білий і наносять поділки через кожний сантиметр.

Дерев'яне або залізне кільце діаметром 1м, встановлене на чотирьох стовпчиках висотою 2м (для опору можна використати металеві труби діаметром 5 см). Кільце поділяється на чотири сектори товстими дротинами, які показують основні сторони горизонту. Нефоскопом учні визначають ступінь хмарності неба і напрям руху хмар. Для визначення хмарності треба стати під кільцем так, щоб більша частина небосхилу була «накрита» кільцем. Число секторів, вкритих хмарами, дає правильні показники стану хмарності неба.

Основою для гномона є дощечка розміром 30x40 см. Для того щоб вона не деформувалась при різких змінах погоди, її потрібно оббити бляхою і пофарбувати в білий колір. Дощечку слід прибити горизонтально до вершини стовпа висотою 115 см, а в південній частині її прикріпити загострений стержень висотою 7 см. За допомогою гномона визначається полуденна лінія — напрям місцевого меридіана ( точний місцевий) час і висота Сонця над горизонтом.

Екваторіальний сонячний годинник виготовляють з двох дощечок 35 х 35 см. Одну з них, яка служить циферблатом годинника, оббивають жерстю, потім креслять коло діаметром 25 см і проводять з його центру радіуси так, щоб віддаль між ними становила 15°. Позначають у нижній частині кола на кінцях 12 год, 13 год, 14 год і т. д., бо на екваторіальній площині тінь повертається весь час з рівномірною швидкістю. У центрі кола закріплюють перпендикулярно до циферблату металевий стержень висотою 15 см. Дощечку фарбують у білий колір, а коло і всі написи, на ній виколюють або наносять чорною олійною фарбою. Другу дощечку, також оббиту жерстю і пофарбовану в білий колір, закріплюють горизонтально на вершині стояка висотою 115 см. Потім встановлюють циферблат екваторіального годинника під кутом до горизонтальної площини. Цей кут визначають за формулою 90° - ф, де ф — географічна широта місця спостереження. Годинник орієнтують по місцевому меридіану так, щоб лінія з позначкою 12 год збіглася з полуденною лінією.

Кути х між поділками послідовних годин не дорівнюють 15°, як в екваторіальному годиннику, бо при рівномірному добовому обертанні Сонця тінь стержня на горизонтальному годиннику переміщується нерівномірно. Полуденну лінію циферблата горизонтального сонячного годинника, яка відповідає 12 год дня, треба також установити в напрямі північ — південь. Сонячний годинник показує справжній сонячний час. Щоб перевести його показання в декретний час, треба знати різницю між місцевим і декретним часом у даній місцевості. Більш точні поправки можна робити, користуючись рівнянням часу та астрономічними таблицями.

На кінцях дерев'яної планки, з'єднаної з півкругом, встановлюємо діоптри або прикріплюємо трубку. Екліметр є найпростішим вертикальним кутомірним приладом, за допомогою якого можна визначати висоту Сонця і Полярної зорі над горизонтом, тобто географічну широту місцевості і полуденну висоту Сонця.

Це площадка розміром 1x1 м, зацементована і обведена дерев'яною або залізною рейкою. Квадратний метр поділяють на дециметри і сантиметри. Він дає чітке уявлення про квадратні міри.

Щоб визначити свій зріст, учень стає на площадку спиною до рейки, опускає планку до голови і відлічує показання на рейці. Знаючи свій зріст, учень може порівнювати його із зростом своїх товаришів, з висотою дерев, будинків. Ці знання стануть у пригоді учням під час екскурсій та походів для вимірювань на місцевості.

Дає уявлення про кубічні міри. Виготовляють його з дерев'яних брусків або залізних рейок. Цим посібником можуть також користуватися вчителі І — IV класів, вчителі математики.

Стовп висотою 3 м з прикріпленими на вершині перпендикулярними одна до одної рейками. Одну з рейок орієнтуємо в напрямі полуденної лінії, вона показує напрям місцевого меридіана (пн—пд), а друга — напрям місцевої паралелі (з—с). До стовпа покажчика сторін горизонту прикріплюємо табличку з географічними координатами своєї місцевості.

Дерев'яний брусок Довжиною 1м, шириною 7 см і товщиною 3—4 см, до вершини якого прикріплюють поперечну планку довжиною 40 см, шириною 4 см і товщиною 2—3см. Посередині планки збоку забивають цвяшок з виском-тягарцем, що дає можливість встановлювати нівелір у вертикальному положенні.

З дощечок виготовляють круг діаметром 40 см, оббивають жерстю, фарбують білою фарбою і різними кольорами зображають 8 напрямів головних і проміжних сторін горизонту (північ, південь, схід, захід, північний схід, північний захід, південний схід, південний захід). По краю круга проводять коло і поділяють його на 360° для визначення азимута та напряму до головних міст. Румбічне кільце прикріплюють до стовпа горизонтально. Висота стовпа над землею 115 см.

Моделі: гір, височин, рівнин, річкової системи, порогів, водоспаду, макета гідроелектростанції, штучного водоймища, а також озера, в яке впадає річка.

Потрібен для моделювання форм поверхні та для інших практичних вправ. Ящик повинен мати розміри 250 х 90 х 60 см, що дозволить працювати біля нього кільком учням одночасно.

Для забезпечення в учня повноцінності наукового бачення потрібно: 1) поставити школяра в умови природодослідника(в даному випадку лабораторією буде географічний майданчик); 2) дати в руки інструменти наукового пізнання (в даному випадку такими інструментами будуть прилади і пристосування);3) спонукати його пройти пройдений науковцями шлях, який науці вже відомий. Тільки в такому випадку можна стверджувати, що учень пізнає реальний світ, а отримані ним знання матимуть практичну цінність.

Лабораторією для практично-дослідницької роботи необхідно використовувати приклад створення географічного майданчика, так як саме він забезпечує найкращу підготовку дитини до практичної діяльності, найкраще забезпечує теоретично-абстрактний розвиток розумових здібностей дитини.