Презентація на тему:
Історія концептів класичної та некласичної філософії

Дисципліна ФІЛОСОФІЯ Лекція 5 Історія концептів класичної та некласичної філософії © Волковинський С.О. © Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

5.1. Формування концептів класичної філософії © Волковинський С.О.

Класична філософія (філософія модернізму – філософія тотожності), що панувала в період Нового Часу, може бути охарактеризована як "філософія тотожності", що бачить світ в якості цільної єдності, відкритої для раціонального когнітивного зусилля, причому продуктом останнього виступає експліцитно об’єктивоване знання. © Волковинський С.О.

Основні концепти класичної філософії: 1. Характер предмету пізнання: Онто-тео-телео-фало-фоно-логоцентризм — поняття, уведене Ж.Дерідою для характеристики комплексу парадигмальних установок культури класичного типу, фундованою такими глибинними презумпціями, як: © Волковинський С.О.

1) Онтоцентризм — презумпція можливості побудови референційно (— пошук відповідника істини) зрозумілої картини світу (онтології в традиційному значенні даного терміна); Світ влаштовано розумно © Волковинський С.О.

2) Теоцентризм — презумпція лінійно зрозумілого детермінізму, що припускає стосовно до будь-якого феномена й процесу наявність вичерпної пояснюючої його зовнішньої квазі-причини; 3) Телеоцентризм — презумпція доцільності як протікання загального світового процесу, так і окремо взятих подій; © Волковинський С.О.

4) Фалоцентризм — презумпція мислення в рамках твердих бінарних ( як правило, асиметрично інтерпретованих) опозицій, одним з фундаментальних проявів яких виступає маскуліний характер культури західного зразка; © Волковинський С.О.

5) Фоноцентризм — імпліцитна орієнтація західної традиції на той шар мови, яка представлена у звучанні голосу ( незважаючи на наявність у даній культурі вираженого акценту на письмовому мовленні), —культивована західною культурою ілюзія текстової референції багато в чому зав'язана саме на характерному для цієї культури "фоноцентризмі": © Волковинський С.О.

"коли я говорю... не тільки здається, що означаюче й означуване зливаються в єдність, але в цьому змішанні означаюче як би розчиняється, стає прозорим, щоб дозволити концепту стати самому таким, який він є без відсилання до чого-небудь іншого крім своєї присутності... Природно, досвід цей — обман, але обман, на необхідності якого зложилася ціла культура або ціла епоха... від Платона до Гусерля, проходячи через Арістотеля, Русо, Гегеля тощо“— Деріда. © Волковинський С.О.

6) Логоцентризм — презумпція наявності глибинного іманентного змісту як буття в цілому, так і окремих подій. Життя має смисл. Розумне життя — вище благо. © Волковинський С.О.

2. Структурне відношення : чітко визначена диференціація проблемних областей (онтологія, гносеологія, ф. антропологія тощо). © Волковинський С.О.

3. Стиль мислення: Уявлення про світобудову, основані на логоцентризмі, визначається як метафізика, припускаючи наявність трансцендентних (потойбічних) підстав буття. © Волковинський С.О.

Метафі зика — філософія буття, роздуми про граничні та надчуттєві принципи і засади буття. Термін метафізика походить від сполучення грецьких μετά (metá) (після) і φυσικά (фізика). Тобто метафізика — це те, що йде після фізики. © Волковинський С.О.

4. Відношення мислення до дійсності. Наявність опозиції суб’єкта та об’єкта. © Волковинський С.О.

© Волковинський С.О.

5. Тип філософської раціональності: Логоцентризм — віра в наявність смислу, смислу буття в цілому, так і смислу окремих подій. © Волковинський С.О.

6. Моделювання універсуму. Прагнення побудувати картину світу. © Волковинський С.О.

7. Процес пізнання: Гносеологічний оптимізм – віра в те, що все можливо пізнати та завжди можливо встановити істину. © Волковинський С.О.

8. Розуміння людини: Людина – носій свідомості. © Волковинський С.О.

9. Пошук нових методів пізнання, знання дається не божественним промислом, а почуттями або розумом. Для філософії Нового часу принципове значення відіграє спір між двома напрямками в гносеології: © Волковинський С.О.

Емпіризм - напрям у теорії пізнання, яке визнає чуттєвий досвід як єдине джерело знань. Ф. Бекон Т.Гоббс Дж.Локк   Раціоналізм - напрям у теорії пізнання, яке висуває на перший план логічне підставу науки, визнає розум джерелом пізнання і критерієм його істинності. Р. Декарт Г.Лейбніц Б.Спиноза © Волковинський С.О.

Мета філософії і людства - панування над природою, для чого необхідно вивчити її закони «Знання - влада». Френсіс Бекон Без чуттєвого освоєння дійсності розум мертвий, бо предмет думки завжди надходить з досвіду. "Найкраще з усіх доказів є досвід", - пише Бекон. © Волковинський С.О.

Методи пізнання: дедукція - від загального до часткового. індукція - від часткового до загального Неповна. Повна. Ідеал пізнання, вона означає, що зібрані абсолютно всі факти, пов'язані з області досліджуваного явища. © Волковинський С.О.

Ідоли Розуму - те, що стоїть на шляху коректного наукового міркування: 1. Ідоли Роду : будь-яка людина схильна слідувати своїм упередженим ідеям щодо речей. Ідоли Печери: це є персональною слабкістю індивіда в міркуванні з причини власних уподобань і антипатій. © Волковинський С.О.

Ідоли Розуму : 3. Ідоли Площі (ринку) : це відбувається з причини труднощів у використанні мови і використанні деяких слів в науці, які мають різні значення, ніж в їх звичайному значенні. Займатися дослідженнями можливо тільки коли сформується понятійний і зрозумілий апарат. 4. Ідоли Театру : це відбувається через використання філософських систем, які включають в себе помилкові методи. © Волковинський С.О.

Рене Декарт Декарт: "Я мислю, отже, я існую". Інші представники - Бахрух Спіноза, Лейбніц. В основі буття і пізнання лежить розумне начало (тобто буття розумно). В цьому сенсі раціоналізм близький до ідеалізму. © Волковинський С.О.

Аргументи раціоналістів 1. Досвід, не перероблений розумом, не може лежати в основі пізнання; 2. Розум здатний самостійно робити відкриття, які спочатку не були засновані на досвіді (1 + 1 = 2). Це знання врожденно. В мислячому суб'єкті від народження закладені теоретичні ідеї, які не можуть бути виведені індуктивним шляхом з досвіду (ідеї точки, прямої, абсолютно твердого тіла і ін.). 3. Почуття можуть обманювати. Рецептори органів чуття можна обдурити, наприклад, за допомогою розрядів електричного струму. © Волковинський С.О.

Вирішення суперечки надав Кант : «без розуму відчуття є сліпими, вони дають лише матеріал; без відчуттів розум пустий, його поняття позбавлені змісту». © Волковинський С.О.

10. Соліпсизм (Берклі, Гʼюм) – (лат. solus ipse — тільки сам) — теоретична установка, скрізь призму якої весь світ бачиться витвором свідомості (Я), яке — єдине, що дане безсумнівно, в будь-який час є тут. © Волковинський С.О.

5.2. Особливості німецької трансцендентально- критичної філософії © Волковинський С.О.

Німецька трансцендентально- критична філософія — етап у розвитку німецької та західноєвропейської філософської думки з сер. XVIII ст. до першої третини XIX ст., представлений іменамі І.Канта, І.Г.Фіхте, Ф.В.Й.Шеллінга, Г.В.Ф.Гегеля. Це останній етап розвитку класичної філософії. © Волковинський С.О.

ОСОБЛИВОСТІ : Трансцендентальність. Тобто спрямованість на пошуки умов або чистих можливостей пізнання. Цей камінь у Вас в голові чи поза ним ? © Волковинський С.О.

Трансцендентальне — це все те, що відноситься до апріорних (тобто поза або до-досвідних) умов можливості пізнання, його формальним підгрунтям, що організує досвід. Трансцендентне — таке знання, яке переступає за межі людського розуму і є в цьому сенсі недоступним для теоретичного пізнання, стаючи виключно предметом віри. Трансцендентне — це все те, що виходить за межі можливого досвіду, наприклад, Бог, безсмертя душі тощо. © Волковинський С.О.

Досліджуючи діапазон пізнавальних сил розуму, німецькі філософи перетворюють його одночасно і в свого роду трибунал, що все ставить перед своїм судом. Тому це ще й критична філософія. Це стало особливістю для німецької філософії XVIII-XIX ст. завдяки здійсненому Кантом «коперніканському перевороту». © Волковинський С.О.

«Коперніканський переворот» І.Канта полягає в тому, що для обгрунтування можливості знання слід визнати, що не наші пізнавальні здібності повинні узгоджуватися зі світом, а світ має узгоджуватися з нашими здібностями, щоб взагалі могло відбутися пізнання. © Волковинський С.О.

Інакше кажучи, наша свідомість не просто пасивно осягає світ як він є насправді (догматизм), як би це можна було довести і обгрунтувати. Але швидше, навпаки, світ узгоджується з можливостями нашого пізнання, а саме: свідомість є активним учасником становлення самого світу, даного нам в досвіді. © Волковинський С.О.

2. Критична рефлексія — це детальне, ретельне звернення та дослідження мисленням самого себе. © Волковинський С.О.

3. Спадкоємний ряд філософських систем, органічно пов'язаних між собою, бо кожен філософ після Канта, починаючи вироблення власної концепції, цілком спирався на ідеї свого попередника. Також кожен філософ прагнув повністю описати світогляд, а не якусь його частину чи проблему. © Волковинський С.О.

4. Наявність місії філософії в суспільстві. Всі німецькі мислителі ввіряли їй найвищу духовну місію - бути критичною совістю культури, здійснювати критичну рефлексію по відношенню до всіх сфер людської життєдіяльності. © Волковинський С.О.

"Філософія є ... сучасна їй епоха, осягнута в мисленні", - писав Г.В.Ф.Гегель. Філософія є лікарем цивілізації – Ф.Ніцше © Волковинський С.О.

5. Орієнтація на створення (вперше в історії філософської думки) цілісної діалектичної концепції розвитку. Концепція розвитку — це система поглядів, спрямовані на пояснення наявності змін в світі (плинності світу) через визначення характеру зміни, її спрямованості та причини. © Волковинський С.О.

5.3. Формування концептів некласичної філософії © Волковинський С.О.

ВІДЧАЙ ФІЛОСОФІЇ НОВОГО ЧАСУ Філософія Нового часу була сциєнтично орієнтована, що призвело до втрати людини в її широкому життєвому світі. © Волковинський С.О.

ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ Головна ідея даного напрямку задана в самій назві. Під терміном «життя» розуміється вся зовнішня дійсність, світобудова, а не тільки людське життя. Наступне важливе твердження даного напрямку полягає в тому, що життя являє собою щось єдине і ціле. Ф.Ніцше, О.Шпенглер, Ортега-і-Гасет, А.Бергсон, Клагес, Т.Лесінг та ін. За розумом – розуміємо, наприклад: дерево складається з коренів, стовбура, листів, кори й іншого. Розкласти на купочки, а тоді зібрати воєдино. Але чи є воно простою механічною сумою цих частин? © Волковинський С.О.

ЖИТТЯ – КРИТЕРІЙ ІСТИНИ Отже, тільки в житті будь-яка річ є сама собою. Знищити її дуже просто – розкласти на складові частини і, отже, убити її життя. Людина має безліч індивідуальних атрибутів: бажань, емоцій, інтелекту, волі, пам'яті, уяви і багато чого іншого. Людина складається з атрибутів, але чи атрибути складають людину? Можливо створити робота з ТТХ людини, але людину – можна тільки народити. © Волковинський С.О.

РОЗУМ – НЕ ЗАСІБ ДЛЯ ПІЗНАННЯ ЖИТТЯ Життя постійно вислизає від розуму, і він принципово не здатний осмислити його, тому що своєю діяльністю тільки омертвляє, знищує або постійно втрачає те, до чого спрямовані його пізнавальні зусилля. Розум підходить до речей механічно і аналітично. © Волковинський С.О.

Життя –– ірраціональне (від лат. irrationalis – нерозумний), тобто побудоване на інших принципах, ніж розум і тому непідвласне йому. Життя –– алогічне Треба шукати інші, не розумові форми пізнання дійсності, що дозволять побачити ціле й органічне, отже – істинно суще. Подібним способом пізнання може стати інтуїція (від лат. intueri – пильно, уважно дивитися) – здатність до безпосереднього виявлення істини без всяких обґрунтувань і доказів. © Волковинський С.О.

Інтуїтивне розуміння –– не є: міркування і розсуд, не є індукція, і не є дедукція, не є поступове осягнення і пізнання. Інтуїція не є раціональною діяльністю (мислення). Інтуїтивне розуміння –– є смисловий спалах, коли щось осягається раптово і цілком, і тому його часто називають озаріння. Яким чином воно відбувається, невідомо, тому що не підкоряється ніяким законам і не побудовано ні на яких принципах. Інтуїція є ірраціональне мислення. Інтуїція є і початок і кінець мислення, в їх співпадінні. © Волковинський С.О.

Основні концепти некласичної філософії: 1. Характер предмету пізнання: Обʼєкт пізнання залежить від субʼєкту пізнання і тому є відносним. © Волковинський С.О.

2. Структурне відношення : превалюють дослідження на межі проблемних областей © Волковинський С.О.

3. Стиль мислення: сумнів в доцільності метафізичного мислення та відмова від нього. Тяжіння до ірраціональних форм мислення. © Волковинський С.О.

4. Відношення мислення до дійсності. Визначення взаємозалежності людини та дійсності, субʼєкта та обʼєкта, але їх опозиційність ще сприймається як щось належне. © Волковинський С.О.

5. Тип філософської раціональності: пошук форм раціональності поза логічним мисленням. Т.Тцар : "я знищую висувні ящички мозку". © Волковинський С.О.

6. Моделювання універсуму. Відбувається «криза онтології». Постулюється «принцип онтологічної відносності» Куайна (Уиллард Ван Орман, 1908-2000) – принцип згідно якому онтологічна теорія пояснює інші теорії, але й сама вимагає теорії для її обґрунтування. © Волковинський С.О.

7. Процес пізнання: Розуміння залежності пізнання від суб’єкта пізнання. © Волковинський С.О.

8. Розуміння людини: Розширення тлумачення людини шляхом розгляду підстав його існування (смерть, емоційність, сексуальність, воля тощо). Розгляд людини не як чистої раціональності, а як елементу суспільних процесів (Марксизм), як результат боротьби «Воно» та «Над-Я» (Фрейдизм). © Волковинський С.О.

Людина отримує тільки те знання, яке усвідомлює ! © Дякую за увагу ! © Волковинський С.О.