Презентація на тему:
пізнання

Пізнання . Автор: Савчук Кирило, студент 21 групи факультету фізичного виховання НУ ЧК Т.Г. Шевченка

«Що могутніше розуму? Йому – влада, сила і пану- вання над всесвітом». К. Ціолковський Гносеологія - це розділ філософії, у якому вивчаються такі проблеми, як 1 природа пізнання, 2 його можливості і межі, 3 відношення знання і реальності, 4 суб’єктивне і об’єктивне в пізнанні; досліджуються 1 загальні передумови пізнавального процесу, 2 умови достовірності знання, 3 критерії його істинності, 4 форми та рівні пізнання та низка інших проблем.

Пізнання є сукупністю процесів, завдяки яким людина отримує, переробляє і використовує інформацію про світ і про саму себе. У цьому визначенні наявні два ключові поняття: «інформація» і «людина..суб’єкт ».

.

Як взаємодія суб’єкта пізнання і об’єкта пізнання Розглянемо основні форми наукового пізнання. Відчуття – це відображення окремих властивостей речей, явищ об’єктивного світу безпосередньо в органах чуття людини. Їх основними видами є: зорові – світлові та кольорові, слухові, смакові, нюхові та дотикові. Виникають також і під впливом процесів, що відбуваються всередині організму. Як елементарна форма пізнання відчуття виникають під впливом процесів зовнішнього середовища і діють як подразники. При цьому 90% інформації про світ людина отримує за допомогою зору (звідси і термін «світобачення»). За характером вони суб’єктивні, залежать від стану органів чуття, професії людини тощо.

Сприйняття – це цілісний образ речі, сукупність відчуттів (їх синтез), пов’язання одне з одним у відповідності з тим, як пов’язані між собою властивості тієї чи іншої речі, яка викликає сприйняття. Якщо відчуття дають людині знання тільки окремих властивостей речей і явищ, то сприйняття відображає особливості цілісних матеріальних об’єктів, їх подібність і відмінності від інших. Як відчуття, так і сприйняття об’єктивні за змістом і суб’єктивні за формою (це визначення відноситься й до всіх наступних форм пізнання). Уявлення виникають на основі пам’яті людини, розповіді про речі чи явища інших людей, опису речей, явищ, фотокарток, наочних зображень (картин) тощо. В них – момент опосередкованості. Різновидами уявлення є уява як процес поєднання і перетворення уявлень в цілісну картину нових образів. Цей різновид чуттєвого пізнання відіграє значну роль у розвитку науки, техніки, мистецтва тощо: «Уява! Без цієї якості не можна бути ні поетом, ні філософом, ні розумною людиною, ні мислячою істотою, ні просто людиною» – Д.Дідро

Узагальнюючи, констатуємо, що для чуттєвого пізнання характерні: 1 Прямий (безпосередній) зв’язок з конкретними об’єктами дійсності. 2 Відтворення зовнішніх сторін, властивостей цих об’єктивів, тобто – відтворення явищ, а не сутності. 3 Наочність, предметність образів, що виникають.

наступний рівень пізнання – абстрактне мислення (логічне або раціональне пізнання). Його формами є: Поняття – думка, яка відображає речі та явища в їх загальних і суттєвих ознаках і існує в граматичній формі слова. В утворенні понять знаходить прояв творчий характер мислення. Будь-яке поняття є абстракцією, що створює видимість відходу у понятті від дійсності. Насправді ж за допомогою понять відбувається більш глибоке пізнання дійсності шляхом виділення і дослідження суттєвих її моментів. Поняття – початкова форма мислення і водночас – її результат. (Дослідники відмічають, що у так званих «відсталих» народів у мові немає (або ж майже немає) абстрактних понять: у папуасів Нової Гвінеї – понять числа, у зулусів – загальної родової назви корови.

Судження є думкою, що знаходить свій вираз у формі розповідного речення, в якому щось стверджується про суб’єкт і яка об’єктивно є істиною, або хибою. Судження – це взаємозв’язок понять. Вони поділяються на прості і складні. Вивченням суджень, як і понять, займається логіка – як вам відомо, наука про закони логічного (абстрактного) мислення. Умовивід – це процес мислення, в результаті якого з двох або декількох суджень виводиться нове судження. Це поняття вживається у 2-х значеннях: 1) як процес виведення нового знання із суджень; 2) як саме нове судження, як результат операції мислення.

Підсумовуємо: абстрактне мислення (логічне, чи раціональне) відбувається на основі чуттєвого пізнання через вищі форми мислення. Його характеризують: 1 відтворення внутрішніх, суттєвих сторін, закономірних зв’язків дійсності (тобто пізнання сутності); 2 узагальненість та опосередкованість відображення речей, їх властивостей і відношень. Це – функціонування існуючих у мові знань, пов’язаних з реальністю через чуттєві образи, знань, що відображають те, що недоступне для органів чуття. Розглянута схема та її складові відображають діалектику процесу пізнання: від живого споглядання (чуттєвого пізнання) до абстрактного мислення і – через практику – до істини.

Для метафізичного мислення характерний відрив чуттєвого пізнання від мислення і абсолютизація того чи іншого рівня пізнання, що призводить до: - сенсуалізму: «немає нічого в розумі, чого не було раніше у відчуттях» – принцип сенсуалізму. Це вчення в гносеології, яке визнає відчуття єдиним джерелом пізнання; - емпіризму – вчення в теорії пізнання, яке вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом знань, стверджує, начебто всі знання ґрунтуються на досвіді і існують через досвід (емпіризм, як і сенсуалізм, є матеріалістичний та ідеалістичний); 3 раціоналізму – вчення в теорії пізнання, згідно якого достовірні знання можуть бути почерпнуті лише з самого розуму: або з понять, що вроджені розуму, або ж тих, що існують у вигляді задатків, нахилів розуму. Обмеженість раціоналізму – в запереченні досвідного походження загальності й необхідності в знаннях.

Томас Гоббс Бенедикт Спіноза «Про Бога і людину і її щастя»(1658—1660);

ВИСНОВОК: У відповідності до типів пізнання формуються і рівні знань: 1. Емпіричний 2. Теоретичний На емпіричному рівні ставиться завдання отримати необхідні дані про окремі властивості і відношення об’єкту, систематизувати та описати їх. Для теоретичного рівня характерні поглиблений аналіз емпіричних даних, проникнення в сутність явищ, які вивчаються, пізнання причинно-наслідкових зв'язків, внутрішніх тенденцій розвитку, відкриття законів. Отже, своєрідним девізом діалектики є гасло : «Думай почуттями. Почувай розумом».

ПРАКТИКА - людська потреба в самовираженні через певні види діяльності.

До роздумів Знайоме ще не є пізнане. Гегель Вчений – не той, хто дає потрібні відповіді, а той, хто ставить потрібні запитання. Леві-Стросс Знати – добре, а вміти – краще. Гейбель Наука – це організоване знання. Спенсер Об’єкт лише існує. Суб’єкт живе. Якщо чудеса й існують, то лише тому, що ми недостатньо знаємо природу, а не тому, що їй це властиве. Монтень