Презентація на тему:
ГІГІЄНА ВОДИ ТА ВОДОПОСТАЧАННЯ. САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ВОДИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В ПАРФУМЕРНО- КОСМЕТИЧНІЙ ГАЛУЗІ ТА ФАРМАЦІЇ

ГІГІЄНА ВОДИ ТА ВОДОПОСТАЧАННЯ. САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ВОДИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В ПАРФУМЕРНО- КОСМЕТИЧНІЙ ГАЛУЗІ ТА ФАРМАЦІЇ Лектор – проф. В.А. Кондратюк

Вода є одним з найважливіших елементів біосфери. Без води неможливе життя усього живого на планеті.

План лекції 1. Вступ. 2. Фізіологічне значення води. 3. Гігієнічне значення води. 4. Господарсько-технічне значення води. 5. Епідеміологічне значення води. 6. Вимоги до якості питної води. 6.1.Епідеміологічна безпека 6.2. Нешкідливість хімічного складу питної води. 6.3. Радіаційна безпека питної води. 6.4. Органолептичні властивості питної води. 7. Показники хімічного забруднення питної води 8. Висновок.

Вода та здоров’я. Значення води в житті людини. Гігієнічні вимоги до якості питної води

Організм дорослої людини складається в середньому на 65 % з води. З віком її кількість зменшується. Так, зародок людини містить 97 % води, організм новонароджених - 77 %, у 50 річному віці кількість води в організмі складає лише 60 %. Основна маса води (70 %) зосереджена в середині клітин, а 30 % - це позаклітинна вода.

У різних органах і тканинах вміст води не однаковий: скелет містить 20 %, м’язова тканина – 76%, сполучна тканина – 80%, плазма крові – 92%, скловидне тіло - 99 % води.

ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ Фізіологічне значення Гігієнічне значення Епідеміологічне значення Господарсько-технічне значення

ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОДИ Всі біохімічні реакції, що пов’язані з процесами травлення і засвоєння поживних речовин, протікають у водному середовищі. Разом з солями вода приймає участь в підтримці найважливішої фізіологічної константи організму - величини осмотичного тиску.

За рахунок малої в’язкості, а також здатності розчиняти різні хімічні речовини і вступати з ними в неміцні зв’язки вода, що є основною частиною крові, грає роль транспортного засобу. Вода є основою кислотно-лужної рівноваги в організмі, оскільки проявляє властивості як кислот, так і основ. Всі процеси засвоєння і виділення в організмі також протікають у водному середовищі.

ЕКЗОГЕННА ВОДА Добова потреба людини у воді складає 2,5-3,0 л. Вода в організм людини надходить з питвом і харчовими продуктами. З питною водою поступає багато солей, в тому числі макро- і мікроелементи, такі як кальцій, магній, натрій, калій, йод, фтор та ін.

ЕНДОГЕННА ВОДА При повному окисненні 100 г : жирів утворюється 107 г води, вуглеводів - 55,5 г води, білків - 41 г води.

ВИДІЛЕННЯ ВОДИ З ОРГАНІЗМУ У стані спокою з організму людини виводиться води через нирки - 1,5 л/добу, через легені - приблизно 0,4 л, через кишки - близько 0,2 л. Ще 0,6 л води виділяється через пори шкіри, в процесі терморегуляції організму. Щодоби з організму людини в стані спокою виводиться біля 3 л води. При роботі, в гарячих цехах, літом в полі, патологічних станах тощо виведення води може збільшуватися до 8-10 л.

Симптоми зневоднення організму людини (Є.Адольф, 1952) При зменшенні води в організмі (в % від маси тіла) спостерігається: 1- 5 % -- спрага, нездужання, економія рухів, втрата апетиту, почервоніння шкіри, подразливість, сонливість, підвищення температури тіла.

6-10 % -- запаморочення, задишка, відчуття повзання “мурашок” в кінцівках, зменшення об’єму крові, зупинка слиновиділення, ціаноз, нечітка мова, важкість ходьби. 11-15 % -- марення, розпухання язика, утруднення ковтання, глухота, послаблення зору, в’ялість і оніміння шкіри, болюче сечовиділення, анурія. 15-20 % від маси тіла за температури повітря понад 30 0С є смертельною. 25 % - є смертельною при любій температурі.

Гігієнічне значення води Використання води для: видалення нечистот через каналізаційну мережу – 41 %, підтримки чистоти тіла- 37 %, приготування їжі і миття посуду – 6 %, для пиття – 5 %, прання білизни – 4 %, прибирання житла і громадських приміщень- 3 %, поливу вулиць і зелених насаджень- 3 %, для миття автомобіля – 1 %,

Епідеміологічне значення води Забруднена вода може бути причиною виникнення ряду гострих шлунково-кишкових інфекцій, як то холера, черевний тиф, паратифи, бактерійна й амебна дизентерія, гострі ентерити інфекційного характеру тощо. Це в значному ступені залежить від умов водопостачання, санітарної очистки населених місць, рівня санітарної культури і освіти населення.

Доброякісна питна вода повинна бути: 1. Безпечною в епідемічному відношенні. Вода не повинна містити патогенних мікробів, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров’я споживачів. 2. Придатною за хімічним складом (найсприятливіший з фізіологічної точки зору). Шкідливі речовини не повинні наносити шкоду споживачеві, обмежувати використання води в побуті. 3. Безпечною в радіаційному відношенні. 4. Мати добрі органолептичні властивості (бути прозорою, без кольору, не мати будь-якого присмаку або запаху).

Виживання патогенних мікроорганізмів у воді Мікроорганізми Виживання (в днях) у воді Колодязя Річковій Кишкова паличка 21 21-183 Збудники черевного тифу 71,5-107 4-183 Бактерії дезинтерії - 12-92 Холерний вібріон 1-92 0,5-92 Лептоспіри 7-75 до 150 Збудники тулярмії 12-60 7-32 Бруцели 4-45 -

Мікробіологічні показники безпеки питної води № Найменування показників Одиниці виміру Нормативи 1 Число бактерій в 1 см3 води, що досліджується (ЗМЧ) Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/см3 КУО/см3 не більше 100* 2 Число бактерій групи кишкових паличок (коліформних мікроорганізмів) в 1 дм3 води, що досліджується (індекс БГКП) Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми) дм3 не більше 3** 3 Число термостабільних кишкових паличок (фекальних каліформ - індекс ФК) в 100 см3 води, що досліджується Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/100 см3 КУО/100 см3 відсутність *** 4 Число патогенних мікроорганізмів в 1 дм3 води, що досліджується Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/дм3 КУО/дм3 відсутність *** 5 Число каліфагів у 1 дм3 води, що досліджується Бляшкоутворюючі одиниці/дм3 БУО/дм3 відсутність ***

Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води № Найменування показників Одиниці виміру Нормативи (не більше) Клас небезпеки Неорганічні компоненти 1 Алюміній мг/дм3 0,2 (0,5)* 2 2 Барій мг/дм3 0,1 2 3 Миш’як мг/дм3 0,01 2 4 Селен мг/дм3 0,01 2 5 Свинець мг/дм3 0,01 2 6 Нікель мг/дм3 0,1 3 7 Нітрати мг/дм3 45,0 3 8 Фтор мг/дм3 1,5 3

Примітки:* - величина, зазначена в дужках, допускається при обробці води реагентами, що містять алюміній; ** - перелік контрольних пестицидів встановлюють з урахуванням конкретної ситуації. Органічні компоненти 1 Тригалометани (ТГМ, сума) мг/дм3 0,1 2 хлороформ мг/дм3 0,06 2 дибромхлорметпн мг/дм3 0,01 2 тетрахлорвуглець мг/дм3 0,002 2 2 Пестициди (сума) мг/дм3 0,0001 ** Інтегральні показники 1 Окислювальність (КМnO4) мг/дм3 4,0 - 2 Загальний органічний вуглець мг/дм3 3,0 -

При вживанні води з підвищеною концентрацією нітратів можливе виникнення метгемоглобінемії, Яка супроводжується токсичним ціанозом Частіше всього токсичним ціанозом хворіють діти, яким молочні суміші готують на воді, в якій вміст нітратів перевищує 45 мг/дм3. Нітрати в травному каналі дітей з допомогою мікрофлори відновлюються до нітритів. Останні, всмоктуючись в кров і сполучаючись з гемоглобіном крові, утворюють метгемоглобін, не здатний переносити кисень.

Нормальний вміст фтору у воді -- від 0,7 до 1,5 мг/дм3 сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Підвищений вміст фтору -- понад 1,5 мг/дм3 викликає флюороз, який проявляється ураженням емалі зубів у вигляді пігментованих жовтих і коричневих плям. Вміст фтору у воді більше 5 мг/дм3 --викликає ураження не тільки зубів але і кістково-суглобового апарату. Недостатня кількість фтору у воді -- менше 0,7 мг/дм3 призводить до розвитку карієсу зубів (гнилі зуби). З метою профілактики карієсу зубів на головних спорудах водогонів проводять збагачування води фтором. Фторування води проводять фторидом чи кремнефторидом натрію.

Радіаційна безпека питної води визначається в Бк/дм3 за гранично допустимими рівнями сумарної активності альфа- та бета- випромінювачів. Загальна об’ємна активність альфа-випромінювачів не повинна перевищувати 0,1 Бк/дм3, бета-випромінювачів - 1,0 Бк/дм3.

Органолептичні показники якості питної води № Найменування показників Одиниці виміру Нормативи (не більше) Клас небезпеки 1 Запах ПР* 2 - 2 Каламутність НОК** 0,5 (1,5)*** - 3 Кольоровість град 20 (35) - 4 Присмак ПР* 2 - 5 Водневий показник, рН, в діапазоні одиниці 6,5-8,6 - 6 Мінералізація загальна (сухий залишок) мг/дм3 1000 (1500) - 7 Жорсткість загальна мг-екв/дм3 7 (10) - 8 Сульфати мг/дм3 250 (500) 4 9 Хлориди мг/дм3 250 (350) 4 10 Мідь мг/дм3 1,0 3 11 Марганець мг/дм3 0,1 3 12 Залізо мг/дм3 0,3 3 13 Хлорфеноли мг/дм3 0,0003 4

Загальна твердість води переважно зумовлюється присутністю в ній карбонатів, бікарбонатів, хлоридів, сульфатів та інших сполук кальцію і магнію. Вона поділяється на карбонатну (усувну) і постійну (неусувну). Кальцій багатьох харчових продуктів засвоюється лише на 30 %, тоді як кальцій питної води - на 90 %.

Хлориди (хлор-іон). Прісні води переважно містять до 30-50 мг/дм3 хлоридів. Якщо їх кількість перевищує 350-500 мг/дм3, такі води мають солонуватий присмак і несприятливо впливають на шлункову секрецію. Вміст хлоридів у водогінній питній воді не повинен перевищувати 250 мг/дм3, в окремих випадках допускається до 350 мг/дм3.

Сульфати (сульфат-іон) в кількостях понад 500 мг/дм3 надають воді гіркувато-солонуватого присмаку, несприятливо впливають на шлункову секрецію і можуть спричинювати диспепсичні явища (особливо при одночасному великому вмісті магнію у воді) у осіб, які не звикли до води такого складу. Згідно стандарту кількість сульфатів у питній воді не повинна перевищувати 250 (350) мг/дм3.

Солі заліза (більше 0,3 мг/дм3) і марганцю (більше 0,1 мг/дм3) надають воді в’яжучого присмаку. Значно погіршується і смак чаю, приготованого на такій воді. Така вода непридатна для деяких процесів в харчовій промисловості надає маслу, сиру та іншим харчовим продуктам неприємного присмаку, в побуті (забарвлює білизну під час прання тощо).

Хімічні показники забруднення джерела води. До них належать речовини, які містяться у сечі і фекаліях людей і тварин, або продукти їх розпаду (органічні сполуки, аміак, нітрити, нітрати, хлориди та ін.). Ці сполуки самі по собі в тих кількостях, в яких вони трапляються у прісній воді, нешкідливі для здоров’я людини і лише, вказують на забруднення ґрунту і води. Але поряд із ними вода може містити і патогенні мікроорганізми.

Вода для ін'єкцій Вода для ін'єкцій повинна бути апірогенна, хімічно не активна, не мати фармакологічної дії.

Апірогенна вода АПІРОГЕННИЙ, -а, -е. Який не викликає гарячку, не підвищує температуру. ** Апірогенна вода – вода, яка не містить речовин, що викликають при введенні в організм підвищення температури та інші небажані реакції; вода, яку застосовують для приготування розчинів для ін’єкцій, повинна бути апірогенною.

1.     Гігієнічна характеристика джерел води. 2.     Норми водоспоживання населянням. 3.     Організація централізованого водопостачання.     4.1. Організація водопостачання з відкритих водоймищ. а) гігієнічні вимоги до організації забору води; б) гігієнічні вимоги до очистки води; в) гігієнічні вимоги до освітлення води; г) гігієнічні вимоги до знезаражування води д) гігієнічні вимоги до водорозбірної мережі. 4.2. Організація водопостачання з підземних джерел. а) гігієнічні вимоги до організації забору води; б) гігієнічні вимоги до покращення якості питної води; в) гігієнічні вимоги до знезаражування води. г) гігієнічні вимоги до водорозбірної мережі. 5. Організація децентралізованого водопостачання. а) гігієнічні вимоги до облаштування шахтних, трубчастих колодязів, каптажів; б) гігієнічні вимоги до методів покращення якості питної води в) гігієнічні вимоги до знезаражування води в колодязях. 6.     Правила відбору проб води для лабораторного аналізу. Заключення.

Гідросфера містить близько 1,5 млрд. км3 води, З них понад 96 % гірко-солоні води морів і океанів, які покривають майже на 71 % поверхню планети. 90 млн. км3 (менше 3 %) прісної води – це поверхневі і підземні води, понад 24 млн. км3 льодовики, сніговики. Для використання доступні лише 0,3 % поверхневих і підземних від загальної кількості вод.

джерела води для населення поверхневі підземні атмосферні, опріснені води, вони хоч відрізняються між собою за хімічним і біологічним складом, але за певних умов придатні для задоволення питних потреб людини

Поверхневі води Атмосферні і джерельні води стікаючи по природних спадах і збираються в низинній частині місцевості, утворюючи водойми з проточною (струмки, річки, проточні озера і ставки) або стоячою (непроточні озера, копані ставки) водою. Для відкритих водойм характерна несталість якості води - вона змінюється залежно від сезону і навіть погоди, наприклад, після дощу. Вони можуть забруднюватися атмосферними і талими водами, що стікають з прилеглих територій, особливо коли ділянки водойми розташовані біля населених пунктів і в місцях спуску побутових і промислових стічних вод. В епідемічному відношенні води відкритих водойм вважаються небезпечними.

Підземні води утворюються в результаті просочування метеорних і поверхневих вод, а також конденсату водяної пари через грунт, частково очищаються, збагачуються мінеральними елементами і скупчуються в підгрунті. За характером залягання підземні води поділяються на: грунтові підземні води, що розташовуються у поверхневій зоні грунту (верховодка); підгрунтові - профільтровані через грунт і скупчені над першим водонепроникним шаром підгрунтя (перший водоносний горизонт) міжпластові води - скупчені між двома водонепроникними пластами.

Підгрунтові води Це переважно прозорі води, які мають незначну колірність, містять мало мінеральних солей і мікроорганізмів і є придатними для водопостачання. По спаду водотривкого пласту вони рухаються з підвищених місць до знижених і можуть витікати у вигляді джерел. При забрудненні грунту покидьками і нечистотами існує небезпека їх інфікування.

АРТЕЗІАНСЬКІ ВОДИ Коли прорізати покрівлю, наприклад, пробурити свердловину, така вода, як у сполучених посудинах, підніметься, а в деяких випадках буде навіть бити фонтаном на поверхню землі. Вода, яка піднімається в колодязі вище місця її залягання, називається напірною, або артезіанською. Глибина залягання міжпластових вод коливається від 15 до 1000 і більше метрів. Експлуатуються звичайно води, які залягають на глибині до 300 метрів.

МІЖПЛАСТОВІ ВОДИ Підгрунтові води під час свого руху вздовж спаду водонепроникного пласту можуть опинитися між двома шарами водотривкої породи, переважно глини. Такі води, називаються міжпластовими. Вони відрізняються від підгрунтових сталістю температури (5-12 С), рівня, дебіту і складу води. Вони прозорі, безбарвні, без присмаку і запаху. Мінералізація глибоких підземних вод може досягати високих величин, але здебільшого не перевищує 1000 мг/дм3.

Самоочищення водойм Незважаючи на майже постійне забруднення води водоймищ стійкого погіршення її якості у відкритих водоймах не спостерігається. Причиною цьому є численні фізико-хімічні і біологічні процеси, які сприяють самоочищенню водоймищ. Це насамперед відбувається за рахунок розбавлення різних стоків, що потрапили у водойму, осідання зкаламучених часток на дно, процесів окиснення органічних решток, фагоцитозу макро- і мікроорганізмами, видового антагонізм тощо.

Організація і система питного водопостачання залежить від наявності і характеру джерела води, його доступності для використання, можливості одержати достатню кількість води потрібної якості. При виборі джерела води для водопостачання населення враховується: дебіт джерела і якість води, котра в значній мірі визначається походженням і умовами формування якості води, а також характером і ступенем її забруднення. При цьому необхідно також врахувати перспективи розвитку даного населеного пункту і його благоустрій

Можливий дебіт джерел води. У великих річках кількість води обраховується сотнями - тисячами кубометрів за сек, в малих річках - до 2-3 м3/с. в залежності від сезону року і орієнтуються на середній рівень кількості води. Дебіт артезіанських свердловин дорівнює в середньому 10-18 м3/год, шахтних колодязів - 1,5-6,5 м3/добу.

ПРЯДОК ВИБРУ ДЖЕРЕЛА ВОДИ Найкращими джерелами води для питного водопостачання є артезіанські води. При неможливості їх використання слід орієнтуватися на інші джерела води в слідуючому порядку: міжпластові ненапорні води; грунтові води; води з водойм з незарегульованим стоком (річки); в останню чергу водойми з зарегульованим стоком (озера, водосховища, ставки, заплави та ін.).

Атмосферні води утворюються в результаті конденсації водяної пари. Це слабо мінералізованні м’які води, сухий залишок яких дорівнює 1-50 мг/дм3. Вони містять мало органічних речовин і вільні від патогенних мікроорганізмів. Хімічний склад їх залежить від чистоти атмосферного повітря і характеру водозбірних поверхонь (грунт, дахи, водозбірні ложа та ін.). Проходячи через шари атмосфери, одна крапля дощу масою 50 мг, падаючи з висоти 1 км, омиває 16,3 дм3 повітря, а 1 дм3 води - відповідно 3,26 105/дм3 повітря. При цьому вода може вбирати певну кількість органічних, неорганічних, радіоактивних речовин, пилу, газів, мікроорганізмів.

Норми водопостачання. Визраховуючи необхідну кількість води, враховують рівень санітарно-технічного благоустрою жител і ступінь доступності води. При децентралізованому водопостачанні на 1 мешканця необхідно 30-50 дм3/добу, в той час коли при централізованому водопостачанні - 80-420 дм3/добу. Відповідно “Санітарних правил проектування, будівництва і експлуатації господарсько-питних водопроводів” норми води для районів жилої забудови населених місць залежать від доступності води, характеру водонагріваючих приладів і наявності каналізації.

Таблиця Норми водоспоживання для житлових і громадських будівель  

Елементами водогону з підземних джерел водопостачання є: 1) джерело води (свердловина, буровий колодязь, каптаж); 2) насосна станція першого підйому, що подає воду з свердловини чи іншого джерела на поверхню землі в резервуар; 3) пристосування для кондиціювання води (дегазація, опріснення, дезактивація); 4) установка для знезаражування води; 5) насосна станція другого підйому, що подає воду з резервуару чистої води в резервуар водонапірної башти; 6) мережа трубопроводів по яких вода подається в населений пункт, у кожний будинок, або до водорозбірних колонок.

Елементами водогону з наземних джерел Місце для забору води з водойми повинно: а) бути безпечним в санітарному відношенні; б) при любих змінах режиму водойми повинна бути достатня кількість води; в) забірні споруди у воді і на березі повинні надійно захищатись від пошкоджень. Місце забору води на річці організовують вище за течією по відношенню до населеного пункту, місць водокористування і спуску стічних вод, водопою тварин, зон відпочинку. Глибина водойми в місці водозабору повинна бути не менше 2,5 м, щоб при заборі води не засмоктувалось болото і вода з поверхні водойми. Горловину водозабірної труби обов’язково закривають сіткою, щоб не потрапляли різні плаваючі речі.

Воду краще забирати не безпосередньо з водойми, а з різного типу водоприймачів, розташованих вздовж берега. Основне їх призначення - звільнення води від завислих часток. Якщо берег складається з пористих порід, то воду можна забирати не безпосередньо з водойми, а з викопаних на деякій відстані від річки берегових колодязів. Вода, що надходить в колодязь, профільтровується через товщу грунту. Якщо грунт дуже щільний, тоді колодязь з’єднують з водоймою, а допомогою фільтруючих траншей, заповнених гравієм і піском.

Подальше покращення якості води проводиться на головних спорудах водогону. Насосами першого підйому воду подають на очисні споруди. Для поліпшення якості води найчастіше застосовують освітлення - усунення каламутності води, знебарвлювання - усунення кольоровості води, знезаражування - звільнення води від різних мікроорганізмів, в тому числі і збудників інфекційних захворювань.

Водогон в стародавньому Римі

Освітлення води можна досягти при тривалому відстоюванні води. Однак природне відстоювання відбувається повільно, а ефективність його невелика. Тому воду очищають по одній із двох схем: шляхом відстоювання з послідуючою повільною фільтрацією, або шляхом коагуляції, відстоювання і швидкої фільтрації.

Тривалість перебування мілких часток мулу в завислому стані в товщі води й випадання їх в осад залежить від: швидкості руху води, питомої ваги і діаметру завислих речовин. Найбільш благоприємні умови для звільнення води від різних механічних домішок є зменшення швидкості току води, що досягається у відстійниках. Вода, поступаючи з труб в басейн, зменшує швидкість з 1 м/сек до декількох мм/сек і стає практично нерухомою.

  В залежності від напрямку руху води відстійники бувають горизонтальні і вертикальні. Відстійники - великі резервуари глибиною декілька метрів, в яких вода протягом 4-8 годин з дуже малою швидкістю рухається від входу до виходу. За цей час найбільші частинки встигають осісти на дно. Після відстоювання воду фільтрують. Фільтри являють собою залізобетонні резервуари з подвійним дном: нижнім суцільним і верхнім дирчатим. Між ними утворюється дренажний простір, в який поступає профільтрована вода. На верхнє дно вкладається підтримуючий шар щебеню і гравію, на нього - фільтруючий шар піску, на який подається вода. Профільтрована вода збирається на нижньому дні фільтра. Швидкість фільтрації 0,25-0,35 см/год.

Фільтри добре очищають воду лише після дозрівання так званої біологічної плівки. Біологічна плівка утворюється на поверхні піску із затриманих завислих частинок, водного планктону, (водоростей, живих організмів) в тому числі бактерій. При цьому розміри пор між піщинками настільки зменшуються, що на поверхні фільтру затримуються не тільки найдрібніші частинки, а навіть яйця гельмінтів і до 90-92 % бактерій. Кожних 30-60 днів фільтри очищають. При цьому видаляють 2-3 см верхнього, найбільш забрудненого шару піску. Ці фільтри можна використовувати на невеликих (сільських) водопрогонах.

Коагуляція води Для прискорення процесу осідання змулених частинок і гумінових речовин, які надають воді мутності і забарвлення, проводиться коагуляція води. Коагуляція води досягається завдяки внесенню у воду хімічних реагентів - коагулянтів, (Al2(SO4)3, FeCl3,, FeSO4 та ін.). Маючи позитивний електричний заряд, коагулянти адсорбують негативно заряжену суспезію мікробів і дрібні частки органічних і неорганічних речовин що знаходяться у воді. При цьому утворюються пластівці, що осідають. В процесі осідання вони захоплюють з собою найдрібніші частинки мулу, мікроби і колоїдні гумінові речовини. Внаслідок коагуляції та відстоювання з води осідає також понад 95 % мікроорганізмів і яєць гельмінтів. Значно полегшують і прискорюють процеси копгуляції флокулянти, такі як поліакріламід, активована кремнієва кисоата.

 ФІЛЬТРАЦІЯ ВОДИ Після коагуляції значно швидше очищається вода на швидких фільтрах. Вони пропускають шар води 5-8 м за годину (в 50 раз більше ніж повільні), але забиваються швидше. Тому їх необхідно 1-2 рази на добу очищати від осадку. Промивають фільтр під тиском, пускаючи воду в зворотному напрямку, тим самим змиваючи осад з поверхні фільтра.

 ОСВІТЛЕННЯ ВОДИ Зараз у водопровідній практиці використовують освітлювач, в якому вода проходить через шар завислого осаду коагулянту. В результаті цього пластівці коагулянта збільшуються і затримують частинки, що створюють каламуть. Таким чином, шар завислих пластівців є свого роду фільтром, через який проходить вода. Процес очистки води при цьому проходить набагато інтенсивніше і з меншими витратами коагулянту, ніж звичайно.

  СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБРОБКИ ВОДИ При необхідності воду піддають спеціальним методам обробки. Якщо у воді є гази, що придають їй виражений неприємний запах, наприклад, сірководень, воду дегазують, тобто звільняють від розчиненого газу. У випадках, коли вода містить підвищену кількість мінеральних солей, які надають воді неприємного присмаку і роблять її не придатною до вживання воду необхідно демінералізувати. Це проводиться шляхом опріснення води на різного топу опріснювальних устаткуваннях. Якщо вода містить підвищену кількість радіоактивних речовин - її дезактивують, пропускаючи через іоннообмінні фільтри. При необхідності воду дефторують, або фторують, зменшуючи, або збільшуючи кількість фтору у воді.

Методи знезаражування води Методи знезараження води є: реагентні, безреагентні і термічні. До реагентних методів відноситься хлорування, озонування і обробка води іонами срібла. До безреагентних відносяться: обробка води ультрафіолетовим, гама-промінням і ультразвуком. До термічних - кип’ятіння і стерилізація води.

ХЛОРУВАННЯ ВОДИ хлорування води є признаним методом знезаражування води на водогонах усього світу. З цією метою використовують різні хлорвмісні реагенти – хлорне вапно, газоподібний хлор. Газоподібний хлор зберігають у зрідженому стані в стальних балонах по 25-30 кг. Хлор знаходиться під тиском 6-7 кПа (атм). Хлорування газоподібним хлором проводиться переважно на потужних водопроводних станціях.

ХЛОРНЕ ВАПНО Свіже заводське хлорне вапно містить близько 36 % активного хлору. Щоб при зберіганні хлорне вапно втрачало хлор якомога повільніше, хлорне вапно необхідно зберігати в герметично закритому посуді чи в целофанових мішках в прохолодному, сухому і темному приміщенні. Для хлорування води використовується вапно з вмістом хлору не менше 20 %. Якщо вміст хлору менший, то таке хлорне вапно можна використовувати тільки для обробки убиралень, помийних ям, місць зберігання сміття і інших покидьок.

Бактерицидна дія хлору полягає в тому, що у воді при наявності хлору утворюється досить не стійка хлорнуватиста кислота (HOCl), яка досить швидко розкладається на гіпохлоридний іон (OСl)- і водень (Н+).

Організація хлорування води на водопроводах складається з наступних етапів: а) управління апаратурою для рідкого хлору або устаткуванням для розчинення хлорного вапна; б) дозування хлору; в) змішування хлору з водою; г) контакту хлору з водою протягом певного часу. Для успішного знезаражування води хлором необхідне: а) максимальне звільнення води від завислих часток, що захищають мікроорганізми від поверхневої дії хлору; б) введення достатньої кількості хлору; в) повне і швидке перемішування хлору із всією масою води; г) для прояву бактерицидної дії препарату повинен бути контакт води з хлором.

У процесі знезаражування води хлор взаємодіє не тільки з мікробами, а й з органічними речовинами і деякими недоокисленими неорганічними солями, що містяться у воді. Тому під час хлорування води дуже важливо правильно вибирати дозу хлору, необхідну для надійного знезаражування. Доза хлору має бути такою, щоб після знезаражування у воді лишилося 0,3-0,5 мг/дм3 залишкового хлору. Ця кількість хлору свідчить про надійність знезаражування, не погіршує органолептичних властивостей води і не є шкідливою для здоров’я.

Хлорпотреба води - це кількість активного хлору (в мг), необхідна для знезараження 1 дм3 води. Хлор, що витрачається на окислення мікроорганізмів, органічних і неорганічних речовин, що знаходяться у воді, називається хлоропоглинанням. Хлор, що залишився у воді після її хлорування, називають залишковим хлором. Концентрація залишкового хлору після 30-60 хвилинного знезараження не повина перевищувати 0,3-0,5 мг/дм3 або 0,8-1,2 мг/дм3 (при знезаражуванні води хлорамінами), в противному разі вода буде мати неприємний запах і присмак і буде непридатною для вживання.

Озонування води має ряд переваг перед хлоруванням. Знезараження води з допомогою озону проходить швидше (за декілька хвилин). Озон не придає воді ні запаху, ні присмаку, одночасно знебарвлює воду і позбавляє її запаху, на нього не впливає температура, рН, каламутність і інші властивості води. Озон – газ голубуватого кольору газ з різким неприємним запахом. Одержують його з повітря в спеціальних приладах - озонаторах. Цей газ має сильні окислюючі властивості, завдяки чому відбувається гибель мікроорганізмів і окислення органічних речовин у воді. Для знезараження води необхідно від 1 до 4 мг/дм3 озону. Крім бактерицидної дії газ має дезодоруючі і знебарвлюючі властивості. Тривалість знезараження води озоном - 3-5 хвилин. Вміст залишкового озону допускається 0,1-0,3 мг/дм3.

Знезаражування води іонами срібла (олігодінамія). Знезараження проходить тим краще, чим вище концентрація срібла і вище температура води, яка знезаражується. В техніці очистки води використовують метод електрохімічного розчинення срібла. Він дозволяє з допомогою електровимірювальних приладів точно дозувати і регулювати процес знезаражування. По своїй бактерицидності “срібна вода” дає сильніший ефект, ніж хлорування. 1 мг/дм3 срібла повністю знезаражує воду через 2 години. На бактерицидний ефект суттєво можуть впливати хлориди, які зв’язують іони срібла. При вмісті хлоридів у воді від 5 до 20 мг/дм3, необхідна доза срібла від 0,05 до 0,20 мг/дм3. Срібло діє повільніше ніж хлор, але зберігає бактерицидні властивості довше Залишкова концентрація срібла у воді не повинна перевищувати 0,05 мг/дм3.

Знезараження води ультрафіолетовим промінням. Ультрафіолетові промені короткої довжини (280-180 нм) мають, крім біологічної дії, ще і сильну бактеріоцидну дію. Вони пагубно впливають як на вегетативні форми бактерій, так і на спори, простіші і віруси. Цей метод знезаражування відноситься до безреагентних, оскільки при цьому у воду не поступають ніякі речовини і у воді не проходить ніяких змін. Знезараження води ультрафіолетовим промінням здійснюється протягом декількох секунд, але при умові, що вода бездоганно прозора, вільна від колоїдних частин. Тому знезараження води можливе лише на водогонах з підземних джерел.

Знезараження води ультразвуком. При дії ультразвуку протягом 5 с гине більшість мікроорганізмів. Колірність і каламутність води на якість знезараження не впливають. Дія ультразвуку не змінює хімічного складу, смаку і запаху води. Суть методу полягає в тому, що генератор утворює токи високої частоти, а вібратор перетворює електричні коливання в ультразвукові. Під впливом ультразвукових хвиль гинуть клітини, простіші і мікроорганізми. Ефект дії залежить від інтенсивності ультразвукових коливань і від морфологічних особливостей об’єктів. Обробка тонкого шару води протягом 1-2 хвилин викликає гибель 95 % кишкових паличок і інших мікроорганізмів.

Термічні методи знезараження води. Кип’ятіння є найнадійнішим і простим методом знезаражування води. Навіть при значному забрудненні її після 3-5 хвилинного кип’ятіння вода стає зовсім безпечною для споживання. Недоліком його є неможливість використання цього методу для знезараження великої кількості води, необхідність наступного охолодження її і в разі забруднення швидкий розвиток мікроорганізмів.

Децентралізоване водопостачання організовується за рахунок підземних вод. Вода забирається з різних водоносних горизонтів і з різної глибини, але частіше за все використовуються підгрунтові води з другого і третього водоносних захищених від забруднення горизонтів. Чим глибше розташований шар води, тим вода чистіша. Фільтруючись через товщу грунту дощові і талі води очищаються від фізичних забруднень і мікроорганізмів. При цьому відбувається збагачення води мінеральними солями які вимиваються з геологічних порід, з якими стикається вода.

ВИМОГИ ДО КОЛОДЯЗЯ При децентралізованому водопостачанні як правило додаткова обробка води не проводиться. Тому до колодязної води не можна предявляти такі високі вимоги, як до води при централізованому водопостачанні. Але все ж така вода, в принципі, повинна бути безпечною в епідемічному відношенні, мати нешкідливий хімічний склад і добрі органолептичні властивості. Якщо санітарний стан колодязя і результати аналізу води задовільні - водe можна використовуватися для пиття без обмеження. Коли санітарний стан джерела і аналіз води незадовільні, то воду можна вживати лише після знезаражування - кип’ятіння чи хлорування. Колодязь і територію довкола завжди повинні знаходитися в технічно-справному і охайному вигляді, який гарантує стійку і високу якість води.

ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ КОЛОДЯЗЯ Щоб запобігти забрудненню підземних вод, місце для колодязя вибирають на підвищенні, не ближче 20-30 м від можливого джерела забруднення (наприклад, убиралень, вигрібних ям, хлівів, гноєсховища, місць захоронення людей і твариномогильників, складів мінеральних добрив і отрутохімікатів і т.п.), якщо джерело забруднення знаходиться вище по рельєфу, тоді відстань повинна бути не менше 80-100 м. Територія довкола не повинна затоплюватися паводковими водами.

КАПТАЖІ При зниженні рельєфу підгрунтові і міжпластові води можуть виходити на поверхню землі, утворюючи джерела. Такі джерела можна використовувати для місцевого водопостачання, а при великому дебеті - навіть для живлення водопроводів. Щоб не допустити забруднення води, джерело необхідно обладнати - накопичувачем води (каптажом). Каптаж повинен мати водонепроникні стінки і дно, бути щільно закритий кришкою. Над поверхнею землі споруджується будка чи павільйон. Щоб захистити каптаж від забруднення, промерзання, затоплення поверхневими водами, необхідно влаштувати відвідні канави, територію довкола каптажної споруди упорядковують і обгороджують. Горловина каптажної камери влаштовується над поверхнею землі на висоті не менше ніж 0,8 м і в радіусі 2 м - обгороджується.

ВИСХІДНЕ ДЖЕРЕЛО Місце його виходу води розчищають і поглиблюють. В заглиблені ставлять зруб, що доходить до водонепроникного пласту, на дно його кладають шар гравію, що відіграє роль фільтру. Каптажна камера повинна мати злив для надлишків і трубу для забору води. З каптажної камери вода самопливом або насосом подається споживачам. При НИЗХІДНОМУ ДЖЕРЕЛІ каптаж роблять у вигляді камери, яка наповнюється джерельною водою, що стікає через одну із стінок. Якщо з водою поступає пісок - каптажну камеру розділяють з переливною стінкою на два відділення: прийомне - для освітлення води і друге - для збору освітленої води. Камера освітленої води обладнується водозабірною і переливною трубами. Надлишок води повинен відводитися у канаву. Забирати воду відром безпосередньо з каптажа не дозволяється.

При децентралізованому водопостачанні вода повинна мати високу прозорість (не менше 30 см), колірність не більше 40 град., запах і присмак - до 2-3 балів, загальну жорсткість - до 14 мг-екв/дм3, вміст нітратів - до 45 мг/дм3, БГКП - до 10 КУО/дм3, мікробне число - до 400 в 1 см3 води. При погіршенні якості води необхідно негайно припинити користування колодязем, терміново усунути причини, що викликали зміни якості води і провести його санацію (ремонт, очистку, знезараження). Після цього воду треба відправити в лабораторію санепідстанції для аналізу. Лише при відповідності води санітарно-гігієнічним вимогам її можна вживати.

Відбір проб для аналізу Воду відбирають у підготовлені бутлі з притертими корками з міцного скла або поліетилену, дозволеного для зберігання питної води. Воду для аналізу на вміст органічних речовин відбирають тільки в скляний посуд з притертими корками. При відборі води з водорозбірного крану воду спочатку на протязі не менше 15 хвилин зливають при повністю відкритому крані, а потім посудина заповнюється водою доверху. Перед закриттям посудини корками частину води зливають, щоб під корком залишався шар повітря об’ємом 5-10 см3. Для хімічного аналізу беруть не менше 1 л води. Визначення залишкового хлору і запаху (без нагрівання) проводиться на місці забору проби.