Презентація на тему:
"Синтетична гіпотеза еволюції"

Підготувала: Ковальчук Катерина учениця 11Б класу Синтетична гіпотези еволюції

Синтети чна тео рія еволю ції — комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.

Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які і є елементарною одиницею еволюції.   Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.   Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція.   Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).   Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).   Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові організмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації. Процес еволюції необоротний

С.С.Четвериков (1880-1959), російський генетик та ентомолог, розробив учення про популяцію як елементарну одиницю еволюції (1926), ввів терміни «хвилі життя», «генотипне середовище».    

Д.Холдейн (1892-1964) — англійський біохімік і генетик, один із перших почав розробляти генетико-математичні методи оцінки стану популяції. Довів, що окремі генотипи зберігаються та поширюються не випадково, а під дією еволюційних факторів. Висунув гіпотезу про виникнення життя на Землі як наслідок саморозвитку органічних сполук у результаті небіологічного синтезу.

С.Райт (1889-1982) - американський генетик. Розробив учення про дрейф генів як фактор еволюції.  

Ф.Г.Добржанський (1900-1981) - український генетик; зробив великий внесок у вивчення мутацій та мутагенезу. Ввів термін «мікроеволюція» та дослідив її основні особливості. Засновник фенетики (від грец. файно — являю, знаходжу) — науки про прояв та розподіл фенів (певних станів ознак) у популяції.

І.І.Шмальгаузен (1884-1963) - український та російський зоолог; розробив учення про форми добору (стабілізуючий і рушійний). Зробив значний внесок у дослідження закономірностей передачі інформації в живих системах (один із засновників біокібернетики). Вивчав особливості координації (взаємозв'язку) перетворень різних систем органів у філогенезі хребетних груп тварин. Показав, що результатом еволюції є вдосконалення інтеграції живих систем між собою. Один із авторів учення про рушійні сили еволюції.  

О.М.Северцов (1866-1936) —російський зоолог; автор концепції про біологічні прогрес і регрес та шляхи їхнього досягнення (ароморфози, ідіоадаптації, дегенерації). Розробив основу сучасної порівняльної анатомії хребетних тварин. Показав, що в онтогенезі повторюється філогенез не дорослих форм, а їхніх відповідних зародкових або личинкових фаз розвитку. Це лягло в основу сучасного розуміння біогенетичного закону. 

Е.Майр (нар. 1904) — американський зоолог. Розвивав біологічну концепцію виду; запропонував сучасну класифікацію способів видоутворення. Висловив думку про еволюцію як процес пристосування живих організмів до всієї сукупності екологічних факторів, яка лягла в основу сучасної гіпотези еволюційного компромісу.

Микола Володимирович Тимофє єв-Ресо вський (1900-1981)— видатний радянський генетик, біофізик, дослідник радіобіології, еволюційної біології. Розробив теоретичні основи генетики розвитку і генетики популяцій. Досліджував проблеми радіаційної біології та медицини. Вивчав спадкову мінливість у популяцій, зокрема широко відома його робота з мінливості двокрапкових сонечок.

Мико ла Іва нович Вав илов (1887-1943) — російський вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Створив закон гомологічних рядів в спадковій мінливості.

Георгій Францович Гаузе (1910-1986)— радянський мікробіолог, еволюціоніст, академік АМН СРСР, один з фундаторів екології.  Виконав дослідження асиметрії протоплазми, розглядаючи її в аспекті біологічної еволюції.

Джуліан Сорелл Хакслі (1887-1975) - англійський біолог, еволюціоніст і гуманіст, політик. Ввів у науковий обіг ряд термінів, які широко використовуються в сучасній науці: Скарбу, 1957 рік Клин, 1938 рік Еволюційний рівень, 1959 рік Етнічна група, 1936 рік Морф, 1942 рік Ритуализація 1914 Трансгуманізм, 1957 рік

Рональд Ейлмер Фішер (1890-1962) — англійський статистик, біолог-еволюціоніст та генетик. Його роботи з теорії популяційної генетики зробили Фішера одним з трьох великих вчених у цій галузі. Фішер і Райт розходилися по деяких фундаментальних питань і дискутували про співвідношення ролей відбору і генетичного дрейфу.

Джордж Гейлорд Сімпсон (1902- 1984)  американський палеонтолог, вивчав вимерлих ссавців і їх міжконтинентальні міграції. Сімпсон був, можливо, найбільш впливовим палеонтологом ХХ ст. Він ввів в 1949 р. термін синтетична теорія еволюції, що позначає теорію, яка об'єднала принципи спадкування, виражені в законах Менделя і еволюційне вчення Дарвіна.