Презентація на тему:
Синтетична гіпотеза еволюції

Синтетична гіпотеза еволюції

Синтетична гіпотеза еволюції виникла в 20-50-х роках XX сторіччя. Це комплекс уявлень про еволюційний процес, що ґрунтується на поєднанні знань про мутації як єдиного джерела спадко вої мінливості, популяцію як основну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір.  

Основні її положення такі:   1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.   2. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які і є елементарною одиницею еволюції.   3. Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.   4. Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоут ворення та макроеволюція.   5. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на су купність фенотипів популяції.   6. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).   7. Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).   8. Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові орга нізмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації.  

Основоположниками синтетичної гіпотези еволюції були видатні учені з різних країн світу.   С.С.Четвериков (1880-1959), російський генетик та ентомолог, розробив учення про популяцію як елементарну одиницю еволюції (1926), ввів терміни «хвилі життя», «генотипне середовище».  

Д.Холдейн (1892-1964) — англійський біохімік і генетик, один із перших почав розробляти генетико-математичні методи оцінки ста ну популяції. Довів, що окремі генотипи зберігаються та поширю ються не випадково, а під дією еволюційних факторів. Висунув гіпо тезу про виникнення життя на Землі як наслідок саморозвитку органічних сполук у результаті небіологічного синтезу.

С.Райт (1889-1982) - американський генетик. Розробив учення про дрейф генів як фактор еволюції.  

Ф.Г.Добржанський (1900-1981) - український генетик; зробив великий внесок у вивчення мутацій та мутагенезу. Ввів термін «мікроеволюція» та дослідив її основні особливості. Засновник фенетики (від грец. файно — являю, знаходжу) — науки про прояв та розподіл фенів (певних станів ознак) у популяції

І.І.Шмальгаузен (1884-1963) - український та російський зоолог; розробив учення про форми добору (стабілізуючий і рушійний). Зро бив значний внесок у дослідження закономірностей передачі інфор мації в живих системах (один із засновників біокібернетики). Ви вчав особливості координації (взаємозв'язку) перетворень різних систем органів у філогенезі хребетних груп тварин. Показав, що ре зультатом еволюції є вдосконалення інтеграції живих систем між собою. Один із авторів учення про рушійні сили еволюції.  

О.М.Северцов (1866-1936) —російський зоолог; автор концепції про біологічні прогрес і регрес та шляхи їхнього досягнення (ароморфози, ідіоадаптації, дегенерації). Розробив основу сучасної порівняльної ана томії хребетних тварин. Показав, що в онтогенезі повторюється філо генез не дорослих форм, а їхніх відповідних зародкових або личинко вих фаз розвитку. Це лягло в основу сучасного розуміння біогенетичного закону.  

Е.Майр (нар. 1904) — американський зоолог. Розвивав біоло гічну концепцію виду; запропонував сучасну класифікацію спо собів видоутворення. Висловив думку про еволюцію як процес при стосування живих організмів до всієї сукупності екологічних факторів, яка.,, лягла в основу сучасної гіпотези еволюційного компромісу.

The End…