Презентація на тему:
"Сенсорні системи"

Сенсорні системи

Сенсорні системи - спеціалізовані органи чуття, через які нервова система отримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттів: зору, слуху, смаку, нюху та дотику. Показники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ.

За визначенням І.П.Павлова, органи чуття є периферійними частинами аналізаторів. Аналізатори - це складні нейродинамічні системи, аферентні відділи рефлекторних дуг, які здійснюють зв'язок центральної нервової системи із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Аналізатори

Кожний аналізатор складається із сприймаючих рецепторів, нервів, що відходять і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів. Отже, аналізатор має: периферійну частину - рецептори, де сприймаються подразнення; проміжну - провідні шляхи і підкіркові утвори, що передають нервові імпульси; центральну - кора головного мозку, де відбувається остаточний аналіз і синтез сприйнятого відчуття. Аналізатори

Стимули Сенсорні системи кодують чотири аспекти стимулу: тип (модальність); інтенсивність; положення; тривалість. Рецептори чутливі до відповідних типів стимулів (наприклад, механорецептори відповідають найбільш на дотикові стимули). Рецептори надсилають потенціали дії у певній послідовності для сигналізування про інтенсивність стимулу (наприклад, наскільки голосним є звук). Положення рецептора на тілі чи у тілі, який стимулюється, дає інформацію мозку про положення стимулу (наприклад, стимуляція механорецептору на пальці зумовлює надсилання інформації до мозку про стимул, що діє на цей палець). Тривалість стимулу передається також послідовністю потенціалів дії, які створюються рецепторами.

Орган зору розміщений в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок: - зовнішньої - щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око; - середньої - судинної, яка пронизана густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку; - внутрішньої - сітчастої, в якій розміщені рецептори ока - палички і колбочки, де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку. Зір

Вухо - орган слуху, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Людина спроможна визначити напрямок звуку, його висоту, тембр та силу. Зі слухом пов'язані мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа і складається з трьох основних відділів: зовнішнього вуха, середнього та внутрішнього вуха. Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат. Слух

Нюх - це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок. Нюх

Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються. Виникають нервові імпульси, які проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння. Рівновага

Смак - це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика - сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому. Смак

Дотик - це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальцях, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку. Долоні немовляти і дорослої людини - головні інструменти дотику. Дотик

Діяльність сенсорних систем відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище. Значення