Презентація на тему:
Паразитизм як природне явище. Адаптація паразитів до паразитарного способу життя

БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПАРАЗИТОЛОГІЇ Медичне значення мають: 1) тварни-паразити —збудники хвороб; 2) переносники збудників хвороб (вірусів, бактерій, тварин-паразитів); 3) тварини, які хворіють на ті ж хвороби, що й людина, і, отже, можуть бути джерелом захворювання для людини або природним осередком збудників хвороб, якими може хворіти людина; 4) отруйні тварини; 5) тварини — продуценти лікарських речовин.

Будь-яке співжиття, організмів, які належать до різних видів, необхідно вважати симбіозом (гр. simbiosis — співжиття). Є три форми симбіозу: мутуалізм — кожний з організмів приносить іншому певну користь, де позитивний симбіоз; синойкія і коменсалізм — симбіоз з однобічною користю, без шкоди для іншого партнера; паразитизм антагоністичний, негативний для одного із партнерів симбіозу.

Паразитизм —форма антагоністичного співжиття організмів, щo відносяться до різних видів, при якому один з організмів (паразит) використовує інший організм (хазяїн) як середовище існування, і джерело живлення, існуючи за його рахунок, чим, звичайно, завдає шкоди хазяїну, але, як правило, не такої значної, щоб викликати його загибель. Паразитоценоз -сукупність усіх паразитів, які одночасно живуть в організмі людини або тварини( Є. Н. Павловський).

РОЗДІЛИ ПАРАЗИТОЛОГІЇ: Загальна паразитологія ( рослини і тварини) Ветеринарна паразитологія (свійські тварини) Фітопаразитологія (культурні рослини) Медична паразитологія: (хвороби людини) РОЗДІЛИ медичної паразитології та хвороби: Протозоологія – протозоонози ( найпростіші) Гельмінтологія – гельмінтози ( черви) Арахноентомологія – трансмісивні хвороби ( членистоногі) Медична паразитологія вивчає наступні аспекти: 1.Морфологію, біологічні особливості, географічне поширення паразитів людини, 2. Хвороби (паразитози), які викликають паразити, 3. Заходи профілактики, лікування і шляхи ліквідації паразитів людини

Адаптація паразита Це сукупність пристосувань, які полегшують існування, розвиток і розмноження паразита в специфічних умовах організму хазяїна. 1. Розвиток органів прикріплення (фіксації): а) у найпростіших: присмоктувальний диск у лямблій; коноїд у токсоплазми; б) у гельмінтів: присоски (сисуни); шипики (шистосоми); гачки, ботрії (стьожаки) зуби, стилети ( кривоголівка, некатор); в) членистоногі: кігтики(кліщі, воші); шипики (блохи);волоски свербун). 2. Зменшення розмірів тіла: а) тканинні паразити (лейшманії);б) клітинні паразити (споровики). 3. Особливості покривів тіла: а) антиферментні властивості (плоскі); б) здатність до регенерації (круглі черви); в) інкапсуляція (трихінела). 4. Особливості травної системи: а) колюче-сисний ротовий апарат (комахи); б) здатний до сильного розтягування хітиновий покрив (кліщі); в) розгалужена травна трубка (сисуни); г) антикоагулянтні властивості слини (воші); д) консервативні властивості ферментів травної системи (п’явки).

Адаптація паразита 5. Редукція органів: а) руху (споровики); б) травлення (стьожаки); в) дихання (аскариди); г) чуття (всі паразитарні форми); 6. Особливості органів орієнтації: а) світлочутливі очки (личинкові стадії сисунів);б) терморецептори (личинкові стадії кліщів); в) хеморецептори (круглі черви); 7. Особливості органів проникнення: а) спеціальні залози (сисуни); б) колючі стилети (филярієвидні личинки вугриці кишкової). 8. Особливості розвитку органів розмноження: а) гермафродитизм (сисуни); б) роздільностатевість (круглі); в) форма матки ; ) відкрита матка (представники ряду стьожаків); ) закрита матка (представники ряду ціп’яків); г) велика кількість сім’яників. 9. Висока плодючість (цистоносії при амебіазі); (круглы черви). 10. Особливості пристосування до умов зовнішнього середовища: а) цисти (найпростіші); б) захисні оболонки яєць гельмінтів; в) зміна хазяїнів-годувальників; г) чергування стадій розмноження.

Класифікація паразитуючих форм тварин

Вплив паразита на хазяїна Продукти життєдіяльності багатьох паразитів токсичні. Вони призводять: до приступів гарячки (при малярії), недокрів'я (при дифілоботріозі), загального нездужання, зниження працездатності (при багатьох гельмінтозах), до затримки розвитку у дітей (при анкілостомідозі). Патогенна дія паразитичних червів часто виражається у алергічних реакціях ураженого організму, а вони призводить до порушення регулюючих систем хазяїна, зокрема його нейрогуморальної системи.

Розселення тварин — важлива умова збереження виду для паразитів, оскільки суперінвазія призводить до смерті хазяїна і загибелі паразита. Тому паразити мають здатність залишати на певній стадії розвитку одного хазяїна та знаходити інших. Перехід від одного хазяїна до іншого, забезпечує розселення паразита, супроводжується високою його смертністю. Загибель більшої частини особин на різних стадіях циклу розвитку паразита компенсується великою плодючістю паразитичних форм.

Перехід від одного хазяїна до іншого здійснюється двома шляхами: за допомогою вільноживучої активно рухливої личинки, що може жити вільно у середовищі, самостійно живитись, або у проміжному хазяїні. 2) за допомогою неактивної стадії: (в стані спокою: яйце, циста, спора). Неактивна стадія має захисні пристосування, (оболонка), які забезпечують перечікування несприятливих умов.

Шляхи передачі паразитів а) контактно-побутовий – (прямий контакт – піхова трихомонада), ( непрямий контат – коростяний свербун); б) механічний: )аліментарний( фекально-оральний) - передача кишкових інфекцій через харчові продукти, воду,брудні руки, мухи, різні предмети вжитку; )аерогенний (повітряно-крапельний) – передача при розмові, крикові, плачі, чханні і кашлі з крапельками слизу або вдиханні пилу ( ротова амеба, ротова трихомонада, токсоплазма). )власне механічний ( перкутантний ) – передача через шкіру хазяїна ( анкілостома); в) трансмісивний – передача живими переносниками, які є основними хазяями ( плазмодії, лейшманії ).

Життєвий цикл паразита Це сукупність всіх стадій онтогенезу паразита і шляхи передачі його від одного хазяїна до другого, який має циклічний характер. 1. Простий цикл – включає дві форми – вегетативну (трофозоїт) і цисту (амеби). 2. Складний цикл - розвиток з метаморфозом (перетворення: а) у найпростіших (плазмодії): інвазійна стадія (спорозоїт); безстатеве розмноження ( шизогонія) ; гамети; зигота; оокінета; ооциста; спорогонія; б) у гельмінтів: статевозріла особа; яйце; личинка (може бути декілька); в) у членистоногих: ) з повним перетворенням (комарі, мухи): імаго; личинка; лялечка; ) з неповним перетворенням (воші, таргани): імаго; личинка.

Профілактика Для запобігання ураженню паразитарними хворобами проводять профілактичні заходи: Особисті заходи, які має виконувати кожний: гігієна харчування та особистого догляду. Громадські профілактичні заходи проводять у великих колективах, у масштабах населеного пункту, певного адміністративного або географічного районів або навіть усієї країни. В організації та контролі за виконанням їх велика роль належить медичним працівникам.

Характеристика підцарства Найпростіших: Одноклітинні. Форма тіла: постійна або непостійна. Пелікула: є або відсутня. Рух за допомогою: а) джгутиків; б) війок; в) псевдоніжок. Поділ цитоплазми на екто- та ендоплазму або такий поділ відсутній. Наявність одного або кількох ядер. Живлення: а) фагоцитозом; б) піноцитозом в) осмотично. Дихання всією поверхнею тіла. Виділення: а) всією поверхнею тіла; б) при допомозі скоротливих вакуолею. Реакція на подразнення у вигляді таксисів. Інцистування при несприятливих умовах. Розмноження: а) безстатеве: шляхом поділу; ендогонією; шизогонією; б) статеве: - копуляція; - кон’югація.

Тип Найпростіші (Protozoa)

Найпростіші порожнини рота: Ротова амеба (Entamoeba gingivalis) — (кл. Саркодові) — коменсал, проживає на яснах, зубном нальоті і в криптах піднебінних мигдалин більш, ніж у 25% здорових людей. У осіб з захворюванням порожнини рота зустрічається частіше. Розміри клітини 6—30 мкм, псевдоподії широкі. Живиться бактеріями і лейкоцитами, при кровотечах з ясен може захоплювати і еритроцити. Цист не утворює. Ротова трихомонада (Trichomonas tenax) (кл. Джгутикові) — також коменсал. Форма тіла грушеподібна, довжина 6—13 мкм. На передньому кінці розташовані чотири джгутика, збоку знаходиться ундулююча мембрана довжиною близько 1/4 довжини тіла. Зустрічається у 30% здорових лю дей, причому у дорослих частіше, ніж у дітей. Проживає в складках слизової оболонки рота, каріозних порожнинах зубів, криптах мигдалин при хронічному тонзіліті, а при низькій кислотності шлункового соку зустрічається і в шлунку. Цист не утворює, як і попередній вид. Передача від людини до людини обох видів здійснюється при поцілунках, користуванні загальним посудом і зубними щітками, а також з крапельками слини та харкотиння при чханні та кашлі. Обидва види самостійного медичного значення не мають, але вважають, що при паталогічних процесах в порожнині рота можуть ускладнювати їх перебіг.

Найпростіші тонкого кишківника: Лямблія (Lamblia intestinalis) (кл. Джгутикові) —- геопротист двосторонньої симетрії з присисним диском на черевному боці. Вздовж тіла проходить дві тонкі опорні органели – аксостилі. Симетрично в тілі розташовуються два ядра і чотири пари джгутиків, розміром 10-18 мікрон. Паразитування в дванадцятипалій кишці та жовчному міхурі. Зараження цистами через рот. Захворювання - лямбліоз. Діагноз - за виявленням цист та вегетативних форм у фекаліях та в дуоденальному вмісті. Профілактика - лікування хворих, захист продуктів харчування і води від забруднення цистами, дотримання санітарно-ггієнічних правил.

Найпростіші товстого кишківника: Дизентерийная амеба (Entamoeba histolytica) (кл. Саркодові) —збудник амебіазу, який зустрічається скрізь, але частіше зонах з вологим жарким кліматом. Мілка вегетативна форма проживає в просвіті кишки. Разміри її 8—20 мкм. Велика вегетативна форма є паразитом, вона виділяє протеолітичний фермент, який руйнує слизову оболонку товстої кишки, потім заглиблюється в стінку кишки, де живиться еритроцитами крові. По кровоносних судинах може заноситись в печінку і далі в будь-який орган і викликати там абсцеси. Циста має 4 ядра, чим відрізняється від цисти кишкової амеби, яка має 8 ядер. Зараження відбувається при проковтуванні цист. Хвороба – амебіаз. Діагноз - за виявленням цист та вегетативних форм у фекаліях. Профілактика: лікування носіїв паразита, захист води і харчових продуктів від попадання цист, боротьба з мухами, знешкодження нечистот. Балантидій (Balantidium coli) (кл. Інфузорії) — збудник балантидіазу. Це велике найрпростіше, довжиною до 200 мкм. Все тіло вкрите війками, є цитостом і цитофарінкс. Під пелікулою разташовано шар прозорої ектоплазми, глибше знаходиться ендоплазма з органелами і двома ядрами. Макронуклеус має гантелеподібну або бобоподібну форму, поряд з ним знаходиться маленький мікронуклеус. Циста балантидія овальна, до 50—60 мкм в діаметрі, вкрита двошаровою оболонкою, війок не має. Мікронуклеус, як правило не видно, а в цитоплазмі чітко виділяється скоротлива вакуоля. Цей геопротист паразитує в товстій кишці людини і свиней.

Найпростіші, які проживають в статевих органах: В статевих органах людини живе піхвова трихомонада Trichomonas vaginalis (кл. Джгутикові) — збудник трихомонозу. Тіло грушовидної форми, розміром 7-30 мікрон, має одне ядро, 4 джгутики, ундулюючу мембрану з опорним стержнем, що закінчується шипом. Діагностика - знаходження паразитів у виділеннях та зіскобах статевих органів. Профілактика : гігієна статевих зносин, дотримання особистої гігієни, стерилізація гінекологічного інструментарію.

Найпростіші, які проживають в тканинах. Характерні риси будови: а) більш спеціалізовані; б) наявні ознаки глибокої дегенерації: в) зникають органели пересування і живлення; г) форма тіла непостійна; д) поглинання поживних речовин всією поверхнею тіла; е) найменших розмірів – живуть в тканинах та клітинах. Механізм проникнення: трансмісивний або з використанням проміжним хазяїв;

Токсоплазма Toxoplasma gondii — збудник токсоплазмозу. Це внутрішньоклітинний паразит багатьох органів людини : серцевих і скелетних м'язів, головного мозку, тканин ока, легень, матки, оболонок плоду. Тіло по формі нагадує дольки апельсина довжиною 4-7 мкм і шириною 2-4 мкм. Паразитує у багатьох свійських і диких тварин. Тіло вкрите пелікулою, що складається з трьох мембран, в якій є мікропори. На передньому кінці тіла є конусний утвір - коноїд, в стінках якого є фібрили, а в середину тіла відходять мішкоподібні вирости - ротрії. В центрі тіла знаходиться ядро. Живлення відбувається через мікроспори. Розмноження статеве і безстатеве. Основними господарями є тварини з родини котячих, проміжними -птахи, ссавці, а також людина. Імунологічні дослідження показали, що на Землі токсоплазмами заражено понад 500 млн. чоловік. Людина, як проміжний хазяїн може заразитися токсоплазмозом різними шляхами: 1) при поїданні м’яса інвазованих тварин; 2) з молоком і молочними продуктами; 3) через шкіру і слизові оболонки при догляданні хворих тварин, при обробці шкір і розробці тваринної сировини; 4) внутрішньочеревним шляхом через плаценту; 5) при медичних маніпуляціях переливання крові і лейкоцитарной маси, при пересадках органів, які супроводжуються вживанням імунодепресивних препаратів. Це свідчить про те, що загальне зниження імунітету підвищує ймовірність зараженя токсоплазмозом.

Стадии развития токсоплазмы

Паразити, які живуть в тканинах і проникають трансмісивно; Лейшманії (Leischmania) (кл. Джгутикові) — збудники лейшманіозів. Існують в безджгутиковій формі (лейшманіальна стадія) , коли паразитують в різних клітинах хребетних, і в джгутиковій (лептомонадній) стадії, коли паразитують в організмі москітів роду Phlebotomus. Leishmania donovani - паразит лейкоцитів крові, клітин капілярів печінки, селезінки, шкіри та кісткового мозку. Хвороба - вісцеральний лейшманіоз або кара-азар (чорна хвороба, пропасниця дум-дум) супроводжується лихоманкою, збільшенням печінки, селезінки, виразками слизової оболонки рота, недокрів'ям, м'язовою дистрофією. Зараження відбувається при укусах москітів. Резервуарами збудників є бродячі собаки і шакали. Заходи профілактики - знищення бродячих собак, боротьба з москітами. Лейшманіози широко розповсюджені в країнах з тропічним і субтропічним кліматом на всіх континентах там, де живуть москіти. Це —типові природно-осередкові хвороби. Природними резервуарами є гризуни, дикі і домашні -_хижаки. Зараженя людини проходить при укусі інвазованими москітами. За патогенною дією лейшманіози ділять на три основні форми: шкірний, слизово-шкірний і вісцеральний.

Trypanosoma brucei gambiense і T.b. rhodesiense (кл. Джгутико ві) — збудники африканських трипаносомозів - біопротисти і антропозоонози, паразитують в крові та спинномозковій рідині хребетних тварин і людини. Тіло їх видовжене і вздовж тіла проходить "ундулююча мембрана. Джгутик починається з базального тільця на задньому кінці тіла і по краю ундулюючої мембрани тягнеться до переднього, де вільно виступає. Ядро одне, біля базального тільця є специфічний утвір - блефаропласт, живлення ендоосмотичне, розмноження повздовжнім поділом. Трипаносоми викликають такий великий інтерес не тільки тому, що здатні викликати у людини серьозні, смертельно небезпечні хвороби. Надзвичайна екологічна пластичність, яка забезпечує їм ефективне паразитуваня в організмі хазяїна на протязі декількох років, в умовах постійно діючих механізмів імунітету, дозволяє цим паразитам освоювати і нових хазяїв. Так, описаний в останні роки спалах трипано сомозу в Ефіопії був викликаний адаптацією до люддини Т. b. brucei — підвиду, який паразитує звичайно тільки у великої ро гатої худоби і антилоп, гризунів та нищих мавп. В Центральній та Південній Америці крім Т. cruzi відома ще одна трипаносома — Т. rangeli, яка частіше паразитує у кішок і собак, Але здатна інвазувати і людину, викликаючи у неї легку, швидко плинну лихоманку.

Клас Споровики Малярійні плазмодії (Plasmodium) — збудники малярії. Найбільш поширені чотири види: PIasmodium vivax - збудник триденної малярії, Plasmodium malariae - збудник чотириденної малярії, PIasmodium faiciparum - збудник тропічної маярії, PIasmodium ovale - збудник овале-малярії. Найтяжча для європейців - тропічна малярія, смертельна, найбільш поширена – триденна, більш легка форма. Три перші вида розповсюджені в тропічних та субтропічних кліматичних поясах, останній — тільки в тропічній Африці. Всі види подібні морфологічно і життєвими циклами, відрізняються лише деталями будови і деякими особливостями циклу розвитку, тривалістю його окремих періодів: інкубаційного та гострого періоду хвороби.

Гельмінтози Об’єднують хвороби людини спричинені паразитичними черв’яками-гельмінтами. Нараховують понад 150 видів гельмінтів, з них на території України зареєстровано близько 30. Особливо різноманітні й поширені гельмінтози серед населення тропічних зон і регіонів, де є сприятливі умов для дозрівання яєць та личинок паразитів у навколишньому середовищі. Медичне значення мають 2 види гельмінтів - плоскі черв’яки та круглі. Факторами передачі гельмінтозів є: грунт, овочі, фрукти, ягоди, вода, заражені яйцями та личинками паразитичних червів. Факторами передачі контактних гельмінтів можуть бути білизна та будь-який предмет, що був у контакті з гельмінтоносіями. Шляхи зараження різноманітні: Личинки біогельмінтів потрапляють в організм людини через рот, при вживанні забрудненої води, сирого або недостатньо обробленого м’яса великої рогатої худоби, свиней, інших продуктів харчування. Найпоширеніший шлях зараження - це через забруднені руки, предмети домашнього вжитку. Деякі гельмінти активно проникають через неушкоджену шкіру людини, або потрапляють в організм при укусі членистоногих.

Надтип Нижчі черви К Л А С И Ф І К А Ц І Я тип Плоскі черви тип Круглі черви клас Сисуни клас Стьожаки клас Власне круглі представники ряди: Ціп’яки Стьожаки представники представники представники

Загальна характеристика типу Плоских червів (близько 13 тисяч): 1. Тришаровість. 2. Білатеральна симетрія. 3. Тіло сплющено в дорсовентральному напрямі. 4. Розміри тіла від декількох сантиметрів до декількох метрів. 5. Форма тіла: а) листоподібна; б) стрічкоподібна; в) овальна; г) видовжена. 6. Первиннороті, тобто рот виникає з гастропору. 7. Наявність шкірно-м’язового мішка. 8. Порожнина заповнена паренхімою – пухкою клітинною масою, в якій розташовані внутрішні органи. 9. Значення: а) опорне; б) накопичення запасних поживних речовин; в) участь в обміні речовин.

Загальна характеристика типу Плоских червів 10. Травна система: а) передня і середня кишки, закінчуються сліпо, неперетравлені рештки виходять через рот, задня кишка і задньопрохідний отвір відсутні; б) у представників класу стьожкових відсутня. 11. Видільна система протонефридіального типу. 12. Кровоносна і дихальна системи відсутні. Паразити анаероби. 13. Нервова система решітчастого типу. 14. Статева система гермафродитного типу, дуже складна. Форма та розміщення статевих органів носить діагностичний характер. 15. Розвиток непрямий складний з перетвореннями і зміною хазяїв.

Хвороби: а) у сисунів – трематодози; б) у стьожаків – цестодози. Медичне значення - вражають всі органи і тканини: а) кишківник: ціп’яки бичачий і свинячий, стьожак широкий, карликовий ціп’як; б) печінка: більшість сисунів, а також ехінокок і альвеокок; в) м’язи: ехінокок, альвеокок; г) кровоносні судини: шистосоми; д) легені: легеневий сисун; е) мозок, трубчасті кістки: ехінокок, альвеокок, іноді озброєний ціп’як. На Україні поширені в основному такі гельмінтози: опісторхоз, теніоз, теніарінхоз, гіменолепідоз. До цього типу відносяться класи Сисунів (4000 видів) і Стьожаків (3500 видів), всі представники яких є паразитами людини і тварин.

Характеристика стадій розвитку: Статевозріла форма – марита – паразитує в організмі хребетних тварин. Яйце – овальної форми, жовте або коричневе з кришечкою, заповнене жовточними клітинами – розвивається у воді (виняток ланцето-подібний сисун). Мірацидій – виходить у воді з яйця, вкритий війками, має світлочутливе вічко, залозу, яка виділяє протеолітичний фермент та занурюються у проміжного хазяїна - черевоногого молюска певного виду. Спороциста – нерухлива стадія, яка розмножуються партеногенетично, даючи початок великій кількості редій в печінці проміжного хазяїна. Редія – багатоклітинні личинки, які мають мускулисту глотку для всмоктування тканин хазяїна. Містять зародкові клітини, які також здатні до партеногенезу. Церкарії – дуже схожі на дорослих: є ротову та черевну присоски, розвинені системи органів, за винятком статевої, - але мають мускулистий хвіст, при допомозі якого виводяться назовні через ротовий отвір молюска. Адолескарій – стадія спокою (інвазійна стадія для печінкового сисуна, іноді для легеневого). Метацеркарій – інцистована личинка, яка утворюється в організмі додаткового хазяїна (риби, раки, мурахи). Інвазійна стадія для котячого, китайського, ланцетовидного, іноді легеневого сисуна. Діагностика: а) виявлення яєць у фекаліях, сечі або харкотинні в залежності від локалізації; б) алергічні проби; в) кров на єозинофілію; г) рентгенологічні обстеження. Деякі трематодози відносять до природно-осередкових захворювань: опісторхоз, клонорхоз, парагонімоз та шистосомози.

Клас Стьожаки – паразитарні черви. Розміри від декількох міліметрів до 20-30 метрів. Тіло (стробіла) сегментовано. Має стрічкоподібну форму, складається з великої кількості члеників (проглотид). На передньому кінці тіла є голівка (сколекс) з органами прикріплення: а) присоски; б) ботрії; в) гачки. Далі іде шийка, яка має високу твірну здатність. Проглотиди розрізняють: а) юні – системи органів не диференційовані; б) гермафродитні - мають добре розвинені жіночі і чоловічі статеві органи, за винятком матки; в) зрілі – містять матку заповнену яйцями, всі інші органи редуковані. Травна система редукована. Живлення іде всією поверхнею тіла. Паразитують, як правило, в кишківнику людини і тварин. Цикли розвитку відбивають їх більш глибоку адаптацію до паразитизму в порівнянні з попереднім класом.

Сколекс и стробилла

Характеристика стадій розвитку Статевозріла форма – паразитує у тонкому кишківнику хребетних. Яйце – округлої або овальної форми, обов’язково містять личинку - онкосферу. Виводяться назовні з фекаліями. Онкосфера – шестигачкова личинка, яка прогризає стінку шлунка проміжного хазяїна ( врх, свині, гризуни, людина), проникає у кровоносні або лімфатичні судини, мігрує по організму, осідаючи в м’язах, печінці, легенях, ЦНС, де перетворюється на фіну. Фіна – пухирець розміром з горошину, заповнений рідиною, всередині якого один або декілька пухирців, або голівок.

Види фін Розрізняють такі: а) цистицерк – тонкостінний пухирець заповнений рідиною, в середині якого знаходиться голівка, яка може вивертатися (озброєний і неозброєний ціп’яки); б) цистицеркоїд – також пухирець, але значно менший, має хвостовидний додаток і голівку в середині (карликовий ціп’як); в) ценур – пухирець значних розмірів і з багатьма голівками в середині; г) ехінокок – пухир нерідко значних розмірів заповнений рідиною, а в середині є дочірні пухирі, що відпупковуються від материнського (ехінокок, альвеокок); д) процеркоїд – тверда червоподібна личинка, яка в другому проміжному господарі перетворюється в плероцекоїд (стьожак широкий).

Ехінокок та альвеокок

Широкий лентець

ТИП КРУГЛІ ЧЕРВИ Нараховують 20 тисяч видів. Поширені в морях, прісних водоймах, ґрунті, а також багато видів ведуть паразитарний спосіб життя, поселяючись в організмі людини, тварин і рослин, викликаючи небезпечні захворювання.

Ознаки круглих червів 1. Багатоклітинність, тришаровість, білатеральна симетрія тіла. Форма тіла веретеноподібна, кругла на поперековому розрізі, тіло несегментоване. 2. Колір тіла білий, рожевий, червоний. 3. Наявний шкірно-м’язовий мішок, який складається з: а) щільної кутикули, яка складається з 10 шарів; б) гіподерми – епітеліальна тканина, яка втратила клітинну будову; в) чотири тяжі поздовжніх м’язів розділених валиками гіподерми. 4. Наявність первинної порожнини тіла (псевдоцелю), яка утворилась шляхом розриву паренхіми, не має власної клітинної оболонки, в якій розміщуються внутрішні органи. 5. Травна система складається з трьох відділів: а) переднього, який починається ротовим отвором, оточеним кутикулярними губами або іншими додатками, веде у глотку, стравохід і шлунок; б) середній – шлунок, який продовжується не розгладженим кишківником; в) задній – короткий, закінчується анальним отвором.

Ознаки круглих червів 7. Простір між ними заповнений великими вакуолізованими мезодермальними клітинами і порожниною рідиною, яка виконує слідуючи функції: а) опорну;б) транспортну;в) обмін речовин г) локалізація внутрішніх органів. 8. Видільна система протонефридіального типу у вигляді двох гігантських клітин, пори яких відкриваються на передньому кінці. 9. Кровоносна і дихальна системи відсутні. Дихають усією поверхнею тіла, особи, які живуть у без кисневому середовищі - аероби. 10. Нервова система гангліозного типу, представлена навкологлотковим нервовим кільцем і декількома поздовжніми стовбурами, з яких найкраще розвинені два – черевний і спинний, від них багато численні гілки підходять до органів. Органи чуття розвинені слабо: а) органи дотику – тактильні сосочки, щетинки; б) осморецептори; в) органи зору – пігментні плями; г) органи хімічного чуття.

11.Статева система трубчатого типу, роздільностатеві, властивий статевий диморфізм (самка більша за самця, задній кінець тіла закручений на черевний бік): а) чоловічі статеві органи непарні і складаються з трубчатих сім’яника, сім’япроводу, сім’явипорскувального каналу, який відкривається в кінці задньої кишки та спікул, що сприяють фіксації при паруванні та розширюють статевий отвір самки; б) жіночі статеві органи парні і складаються з нитчастих яєчників, трубчастих яйцеводів і маток, які зливаються в непарну піхву, яка закінчується жіночим статевим отвором. 12.У більшості в життєвому циклі як правило немає зміни хазяїв. Тип поділяється на 8 класів. Паразити людини відносяться лише до одного з них – класу власне круглі червів. Загальна назва захворювань, що викликають круглі черви – нематодози. Ознаки круглих червів

КРУГЛІ ЧЕРВИ - ГЕОГЕЛЬМІНТИ Зустрічаються в регіонах з жарким і вологим кліматом, який надає личинкам і яйцям більше можливостей для розвитку у ґрунті. Яйця і личинки – аероби, а статевозрілі форми – анаероби. Локалізація - просвіт кишки. Розмножуються яйцями. Деяким характерна міграція Діагностика: виявлення яєць у фекаліях. Профілактика: особиста гігієна. ПРЕДСТАВНИКИ: А) геогельмінти, які розвиваються з міграцією: аскарида Б) геогельмінти, що розвиваються без міграції: гострик, волосоголовець,

Вихід аскарид

Волосоголовець

КРУГЛІ ЧЕРВИ – БІОГЕЛЬМІНТИ: Живородячі. Більшу частину циклу проводять у людини в тканинах внутрішнього середовища. Проміжні хазяї різноманітні - від циклопів і комах до ведмедів і людини. Кінцеві хазяї – дикі і домашні тварини. Хвороби відносяться до природно-осередкових. Паразити здійснюють міграцію по лімфатичним і кровоносним судинам. Активно взаємодіють з імунною системою хазяїна. В діагностиці основне місце займають токсико-алергічні та імунологічні реакції, біопсії. ПРЕДСТАВНИКИ: А) біогельмінти, якими заражаються аліментарним шляхом: Трихінела (Trichinella spiralis) - антропозооноз, біогельмінт, який паразитує в тонкій кишці та м'язах людини і тварин. РИШТА Б) біогельмінти, якими заражаються трансмісивним шляхом: ФІЛЯРІЇ

Личинка трихінели в тканинах

Токсокара у собак

Личинки анкілостоми

Ришта в тканинах

Родина ФІЛЯРІЇ ( Filarioidea) Група дрібних біогельмінтів нитчастої форми, розвиток яких проходить із зміною хазяїв. Основний хазяїн – людина та інші ссавці. Проміжні - членистоногі (комарі, мошки, мокреці). Дорослі особини - паразитують в замкнутих системах і порожнинах тіла людини. Личинки (мікрофілярії) - циркулюють в крові або паразитують в тканинах хазяїна. Розповсюджені в Західній та Центральній Африці, Південно-Східній Азії, на деяких островах Карибського басейну.

Разнообразие насекомых

Развитие клещей

Развитие вшей

Миазы головы

ПАРАЗИТЫ разрушают Ваше здоровье . Все паразиты пагубно влияют на здоровье человека, приводят к развитию многих тяжелых заболеваний и, к сокращению жизни. Исследователи утверждают, что большинство людей во всём мире являются носителями тех или иных паразитов от мельчайших организмов, видимых только в микроскоп, до солитёров, длиной 10 и более метров. Паразиты способны существовать в кишечном тракте, в мышечных тканях, крови и даже в мозгу, сердце и других жизненно важных органах человека! Паразиты вводят в заблуждение даже врачей! Ведь симптомы этого заболевания – слабость, ухудшение аппетита, депрессия, головные боли, аллергические реакции, – сбивают с толку даже врачей.

Как паразиты, влияют на самочувствие человека? После некоторого времени сосуществования человека и глистов, происходит интоксикация – постепенное отравление организма продуктами их жизнедеятельности. Повышается утомляемость, ухудшается или усиливается аппетит, появляются головные боли. У детей наблюдается замедление умственного и физического развития. Так как глисты чаще всего обживают кишечник, именно с него начинаются многие проблемы. Нарушается работа кишечника, он не справляется с всасыванием жизненно необходимых веществ. Может появиться дисбактериоз, который проявляется в виде болей в животе, поносов, запоров, тошноты и рвоты. Повышение чувствительности к аллергенам – тоже результат бурной деятельности глистов. Последствия могут быть очень печальными – от кожных высыпаний до бронхиальной астмы.

Врачи-аллергологи утверждают, что больше половины всех аллергических реакций – это результат существующего или когда-то пережитого гельминтоза. Кроме гельминтов в организме встречаются и другие, более мелкие паразиты: лямблии, трихомонады, хламидомонады и другие. Неврозы, депрессии, не говоря уже о более серьезных заболеваниях, таких как рак, инфаркт и инсульт могут быть вызваны паразитирующими организмами. Например, такой червь, о котором все мы знаем еще со школьного учебника по биологии – пресловутая аскарида. Личинки её с током крови попадают в головной мозг. Развиваясь, они могут вызывать не только депрессивные состояния, но и опухоли, воспаления, инсульты... Симптоматика поражения головного мозга аскаридами досконально исследована крупнейшими современными гельминтологами.

Паразиты воздействуют непосредственно на мозг, но депрессию могут вызвать и черви, обосновавшиеся в кишечнике, печени, других органах. Ведь они не просто сосут – в буквальном смысле – наши «жизненные соки», но и отравляют наш организм своими испражнениями и прочими продуктами своей жизнедеятельности, часто токсичными для нервной системы человека. Так что длительная депрессия действительно может быть результатом разрушительной деятельности гельминтов. Наукой доказано, что 90% детей, умирающих до 5 лет, умирают от паразитов. В организме ребенка паразиты препятствуют нормальному развитию нервной системы ребенка и при длительно текущем заболевании способствуют умственной и физической отсталости. «По данным Всемирной организации здравоохранения, из 50 миллионов человек, ежегодно умирающих в мире, более чем у 16(!!!) миллионов причиной смерти являются паразитарные заболевания.

Заболевания при гельминтозах Токсоплазмы вызывают многие уродства, врожденные заболевания у детей, отставание в умственном развитии. Трихомонады вызывают заболевания мочеполовой системы, кишечника, рта, крови, сосудов. Болезни: диабет, артрит, рассеянный склероз, псориаз, инсульт, инфаркт, рак. Грибки – обилие разнообразных заболеваний, формирование и развитие онкологии. Лямблии поражают печень и вызывают массу печеночных заболеваний. Аскариды вызывают легочные, желчные и кишечные заболевания.

Описторхоз вызывает аллергию, дискинезию желчных путей, заболевания желудка и кишечника, печеночных и желчных ходов, дисбактериоз, вегетососудистую дистонию, поражает поджелудочную железу. Острицы – обилие кишечных заболеваний. Фасциолез вызывает аллергию, дискинезию желчных путей, хронический гепатит. Асциолопсидоз участвует в формировании и развитии разнообразных онкологических заболеваний. Хламидии вызывают бесплодие, расстройство пищеварения, разнообразные поражения поджелудочной железы (в том числе и диабет), печени и ведут к инфарктам. Хламидийная инфекция, например, опасна тем, что не всегда приводит к четко выраженному воспалению. Явного заболевания может и не быть, а хламидии в крови – много. Часто хламидиоз протекает почти без симптомов. А в 40 – 50 лет – инфаркт! Это происходит потому, что хламидии слишком живучи, а кроме того, умеют «прятаться» в белых кровяных тельцах. Именно поэтому сам организм с хламидиями почти не борется, он их просто не замечает.

Последствия паразитоза. Паразиты обладают уникальной способностью к маскировке. В теле человека могут незаметно паразитировать одновременно два и более видов паразитов. Например, в кишечнике – аскариды, в печени – лямблии. Огромное количество больных астмой, артритом, аллергозом, желчекаменной болезнью, дискинезией, гепатохолециститом, панкреатитом, дисбактериозом, хронической усталостью, депрессией, анемией и другими болезнями на поверку оказываются заражёнными паразитами.

Признаки паразитоза. Тихие сигналы паразит все же начнет подавать. Это моча с запахом, прыщи на коже, упорный кашель при чистых лёгких, неустойчивый стул с резким запахом или запор, газообразование, неприятный запах изо рта. Наиболее специфичным проявлением наличия гельминтов в организме считается бруксизм (ночной скрежет зубов). Достаточно характерно ночное слюнотечение, привычная тошнота, извращения аппетита ночной голод, неутолимый голод, пристрастие к сладкой и кислой пище, отрыжки воздухом. У детей отмечается снижение аппетита или избирательный аппетит. Иногда встречаются люди с повышенным аппетитом, но худеющие.

В настоящее время у человека выявлено свыше 200 видов гельминтов». Это объясняется тем, что черви-паразиты и их личинки в разных стадиях миграции заселяют органы, продырявливают сосуды, нарушают противораковую защиту и это приводит к возникновению и развитию болезни. Глисты пожирают пищевые ресурсы человека вместе с кровью хозяина. Основная задача любого паразита – незаметно жить в организме человека, начиная с жизненно важных органов: головного мозга, сердца, легких, печени, почек, кишечника и т.д., что приводит к различным болезням.

Симптомы наличия паразитов в организме Определить зараженность паразитами можно по внешнему виду человека, по ненормальным признакам работы его организма: всевозможные угри, прыщи, себорея, веснушки, пятна, ранние морщины на лице, ранняя плешивость, папилломы, трещины на пятках, отслоение и ломка ногтей, частые ОРЗ, ангины, хронические тонзиллиты, воспаление придаточных пазух, полипы, а также храп во сне.

Признаки гельминтозов Признаки поражения у женщин – боли, воспаление яичников, болезненные месячные с кровотечением, упадком сил, нарушением сроков менструального цикла. Затем последовательно развиваются фиброма, миома, фиброзно-кистозная мастопатия, воспаление надпочечников, мочевого пузыря и почек. Признаки наличия паразитов у мужчин – простатит, импотенция и, далее, – аденома, цистит, песок и камни в почках, в мочевом пузыре.