Презентація на тему:
Лілія

Лілії - рід багаторічних цибулинних трав родини лілійних. Їх налічується понад 100 видів, розповсюджених переважно в Північній півкулі у Євразії - здебільшого в лісах, подеколи горах, рідше в долинах. В Україні у дикорослому стані зустрічається лише один вид - лілія лісова або саранка, що росте у листяних і мішаних лісах, на Закарпатті, Буковині, Прикарпатті на Поліссі і в Лісостепу.

Рослина 80-150 см заввишки. Стебло у лілії є безпосереднім продовженням цибулини, вкрите листками, які локалізуються в нижній частині. Воно зелене або буровато-плямисте, голе або в верхній частині біло опушене, при основі зі слабким стебловим корінням.

Листки лілії лінійні, лінійно-ланцетовидні, овальні, чергові або розміщені кільцями. Рослина надає перевагу півтіні, особливо жарким літом. Вона здатна рости на різних ґрунтах (від тяжких глинистих до крейдяних) при значному затіненні в хвойних та мішаних лісах, але в умовах значного затінення може не переходити до стадії цвітіння.

Цибулина яскраво-жовта, пухка. Яйцеподібна кремово-жовта цибулина лілії лісової живе протягом семи “квіткових поколінь”: всередині материнської утворюються цибулини дочірні. Цікаво пристосовується вона до умов середовища з допомогою так званих втягуючих коренів, які заглиблюється в грунт залежно від глибини його промерзання, що дозволяє переносити суворі кліматичні умови.

Квітки двостатеві, складаються з 6 пелюсток. Поодинокі або зібрані у суцвіття китиці, яке може мати від 9 до15 квіток. Квітки повислі, на довгих квітконіжках, від світло-рожевих до бузкових, часто з фіолетовими плямами, діаметром 3-4 см.  Цвітіння раннє: кінець травня - початок червня.

Плід - шестигранна коробочка з гострими ребрами. Насіння проростає ще перед настаням осені і молоді проростки зимують під снігом. Навесні, після того, як розтанув сніг, молоді рослини починають інтенсивно рости. Ближче до осені з’являється вже одна чи дві цибулини. Лише на четвертий або п’ятий рік рослина здатна розмножуватися насінням. Залежно віз умов довкілля, лілія лісова може досягати віку до 20 років.

Комахи-запилювачі з’являються біля квітів під вечір. Запах їхньої ефірної олії є надзвичайно привабливим, і комахи впиваються нектаром аж до півночі. Потім вони відлітають, залишаючи прекрасні лілії на самоті поруч з мовчазними деревами.

Росте в лісах красуня-царівна із золотими кучерями - лілія лісова. Під час плодоношення стебло лілії стає схожим на старовинний канделябр, бо плоди коробочки піднімаються вгору, а з них, як ядра з гармати, розлітається насіння.

Популяції лілії лісової нечисленні, ряд місцезнаходжень, особливо біля населених пунктів, перебуває у загрозливому стані. Основними причинами зміни чисельності є рекреаційне навантаження, зривання на букети, викопування цибулин, знищення місць зростання. Лілія лісова охороняється Червоною книгою України (1994).

Також лілія лісова охороняється у Карпатському біосферному заповіднику та природному заповіднику «Розточчя», Карпатському національному природному парку, ряді заказників і пам`яток природи. Одним з важливих моментів є контроль стану популяцій, так як це дає змогу оцінити загрозу виду та вжити необхідних для його порятунку заходів.

Лілія лісова зображена на емблемі ботанічного саду імені Фоміна. Вона послужила об'єктом для світового відкриття у 1898 р. С.Г. Навашиним явища подвійного запліднення у покритонасінних рослин, що принесло світову славу Ботанічному саду та Київському університету.

Колись народи, які населяли Сибір, їли її цибулини вареними, печеними або сирими. Якути висушували цибулини, перемелювали на борошно і пекли з нього хліб. В Україні лілію назвали лісовою, бо росло її в наших лісах дуже багато. У давні часи цибулини згодовували коровам, щоб молоко було жирнішим.

Декоративні лілії вирощували ще за дві тисячі років до нової доби. У Стародавньому Римі вважали, що після троянди немає квітки прекраснішої, ніж лілія. Росте лілія надзвичайно повільно. Якщо вона розвивається з насінини, то вперше зацвітає аж на сімнадцятому році життя!