Презентація на тему:
Кишковопорожнинні. Загальна характеристика. Класифікація виду

Учнівський проект на тему: “Кишковопорожнинні. Загальна характеристика. Класифікація”

Зміст 1. Тип кишковопорожнинні 2. Класифікація кишковопорожнинних 1) Клас Гідроїдні 2) Клас Сцифомедузи 3) Клас Коралові поліпи

Кишковопорожнинні тварини

Тип кишковопорожнинні Кишковопорожнинні — примітивні багатоклітинні водні організми, що виникли в протерозойську еру. Відомо до 9 тис. видів, серед яких є вільноживучі, прикріплені та колоніальні форми. Усім представникам типу властиві такі особливості: 1) тіло складається з двох шарів — екто- й ентодерми, між якими є мезоглея; 2) в ектодермі знаходяться жалкі клітини, отрута яких паралізує жертву й відлякує ворогів; 3) тіло має променеву симетрію; 4) вперше з’являється нервова система; 5) намічається тенденція до порожнинного травлення, яке відбувається в гастральній (кишковій) порожнині. Унікальною особливістю кишковопорожнинних є наявність жалких клітин. Кожна жалка клітина має капсулу, заповнену отрутою; у капсулу занурена згорнута жалка нитка. На поверхні клітини знаходиться чутлива волосина, у разі дотику до якої жалка нитка, рясно змочена отрутою, викидається назовні та встромлюється в тіло жертви. Отрута кишковопорожнинних має нервово-паралітичну дію.

Клас Гідрозої

Клас Гідрозої У типі Кишковопорожнинні виділяють три класи: Гідроїдні, Сцифоїдні, Коралові поліпи. Клас Гідроїдні. Гідра — це поліп, що має видовжену форму. На передньому кінці знаходиться ротовий отвір, оточений віночком із 5—12 щупалець, на задньому — підошва, за допомогою якої тварина прикріплюється до субстрату. Стінка тіла складається з екто- й ентодерми, а між ними знаходиться драглиста маса — мезоглея. Ектодерма утворена епітеліально-м’язовими клітинами, в яких розрізняють тіло (виконує покривну функцію) і довгий відросток. Відросток має м’язове волокно; сукупність відростків дає можливість щупальцям і тілу гідри стискатися у разі дії подразників. В ектодермі також знаходяться жалкі, нервові, статеві і недиференційовані клітини. Нервові клітини мають довгі відростки, які утворюють у сукупності нервове плетиво. Така нервова система називається дифузною. Ентодерма представлена двома типами клітин: епітеліально-м’язовими і залозистими. Перші, як і відповідні клітини ектодерми, мають відростки і також беруть участь у рухах гідри. Крім того, вони несуть 2—5 тонких джгутиків, спрямованих у кишкову порожнину, які виконують важливу роль у процесах живлення.

Клас Гідрозої Гідра, як і інші кишковопорожнинні,— хижак; живиться дрібними водними тваринами, личинками комах, інфузоріями. Гідри — малорухливі тварини; більшу частину часу проводять у прикріпленому стані. Пересуваються вони почергово прикріплюючись до поверхні то ротовим кінцем тіла, то підошвою. Прісноводна гідра розмножується нестатевим (вегетативним) і статевим шляхом.

Клас Сцифомедузи Тіло сцифоїдної медузи (купол) має форму парасольки або дзвона. У центрі нижнього боку купола знаходиться ротовий отвір, по краях — щупальця, рясно вкриті жалкими клітинами. Деякі щупальця медуз видозмінюються, сильно зменшуються в розмірах і несуть органи чуттів — вічка (світлочутливі органи) і статоцисти (органи рівноваги). Нервова система сцифоїдних дифузного типу. У ділянці щупалець спостерігається концентрація нервових клітин. Рот веде до великої гастральної порожнини, яка має чотири бічні вирости (радіальні канали), які часто відкриваються в замкнений кільцевий канал, що йде по периферії парасольки. Медузи роздільностатеві. У життєвому циклі сцифоїдних спостерігається чергування поколінь — статевого і нестатевого.

Клас Сцифомедузи Вільноживучі медузи являють собою статеве покоління, що розмножується тільки статевим шляхом з утворенням чоловічих і жіночих гамет. Унаслідок дроблення зиготи розвивається личинка. Личинка прикріплюється до субстрату; на її верхньому кінці утворюються ротовий отвір і віночок щупалець; вона перетворюється на поліп — безстатеве покоління. Поліпи сцифоїдних ведуть прикріплений спосіб життя і не утворюють колоній. Від поліпа починають відгалужуватися диски — маленькі медузи. Вони рухливі, активно живляться, ростуть і незабаром перетворюються на дорослих медуз.

Коралові поліпи

Клас Коралові поліпи Коралові поліпи (лат. Anthozoa) утворюють найбільшу за кількістю підкласів і найбільш організовану групу кишковопорожнинних. Це виключно морські одиночні і колоніальні організми, що ведуть прикріплений спосіб життя. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порожнина розділена перегородками на камери. За розмірами вони значно більші від гідроїдних. У них відсутня зміна поколінь і медузна стадія. Є ще ряд менш помітних відмін. Колоніальні корали часто утворюють коралові рифи. Вони живуть переважно на глибині до 20-40 м, в теплій воді (не менше 200 середньорічної температури), при солоності близько 3,5 ‰. Вода повинна бути чистою, але з планктоном і достатньою кількістю кисню. Окремі корали живуть на різних глибинах, іноді до 2000 м. Навколо ротового отвору у коралових поліпів розташований віночок яскраво пофарбованих щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти. Від цього і пішла латинська назва класу — Anthozoa (Anthoz — квітка, zoon — тварина). Більшість коралів виділяє тверду вапнисту трубочку або чашечку — скелет. Всередині трубочки можуть бути радіальні перегородки — септи, а також горизонтальні перегородки — днища. Вапнисті скелети окремої особи коралів називаються коралітами. Клас коралових поліпів поділяється на 6 підкласів: табуляти, хететиди, геліоліти, чотирипроменеві, шестипроменеві, восьмипроменеві.

Дякую за увагу!