Презентація на тему:
Історія мила

Історія мила

Мило – це критерій цивілізованості… Може це була цитата якоїсь важливої історичної особи, а може ні, але важко заперечити той факт, що мило дійсно суттєво вплинуло на формування людської цивілізації.

Історія виникнення першого мила Деякі історики вважають, що мило з’явилось ще в доісторичні часи, інші - що воно з’явилося порівняно недавно і винайшли мило галльські племена. Також науковці приписують цей винахід римлянам. Єгипетські археологи прийшли до висновку, що виробництво мила було налагоджено щонайменше 6000 років тому. Єгипетські папіруси зберігають рецепти, згідно яких для одержання мила розтоплені тваринні та рослинні жири змішували разом із лужними солями, яких було достатньо на берегах Нілу. Перший рецепт мила, датований 2500 до н.е, знайшли записаний клинописом на глиняних табличках поблизу річок Тигр та Єфрат. Шумери використовували мило як засіб для укладки волосся, в якості антисептика при лікуванні ран та для очистки шкір перед їх фарбуванням.

Перший рецепт: Науковці стверджують, що скіфські жінки робили миючу суміш з деревини кипарису та кедру, яку змішували з водою та ладаном. Отриманою сумішшю, яка мала тонкий приємний аромат, жінки натирали свої тіла. Потім видаляли розчин шкребками, після чого шкіра ставала чистою й гладкою.

Деякі факти з історії: Згадування про мило є і в Книгах Пророків Ієремії та Малахії Старого Заповіту.  При розкопках Помпеї була знайдена миловарня, про що свідчили куски мила, збережені в застиглій лаві. Тоді готували мило із золи та тваринного жиру і застосовували його для шкіри та волосся. Пліний Старший стверджував, що ще древні галли (що населяли територію Франції) та германці знали про готування мила. За свідченням історика, ці дикі племена робили із тваринного жиру та золи букового дерева якусь чудодійну мазь, що використовували для очищення та фарбування волосся, а також для лікування шкірних захворювань.

Середньовіччя: В епоху Середньовіччя, так званого «темного часу» у Європі, чистота й особиста гігієна відійшли на другий план. Великою мірою це сприяло поширенню епідемій, що спустошували Європу в середньовіччі. Вважається, що це було пов’язано з культурним занепадом. Хоча виробництво мила і пішло на спад, однак рецепти не були втрачені. Як не дивно, але свій вклад в повернення моди на чистоту внесли хрестоносці, які привозили у вигляді подарунку своїм коханим знамениті мильні кульки з Дамаску. Ранніми центрами виробництва мила були Марсель у Франції та Савоне в Італії. Жири з'єднували не із золою, а із природною кальцинованою содою, що добували з озер. Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало, кістяний, китовий і риб'ячий жир, відходи жирів різних виробництв. Додавали й рослинні масла - льняне, оливкове, мигдальне, кунжутове, кокосове та пальмове.

Як мило стало популярним… У Великобританії виробництво мила було засноване на тваринному жирі. Пізніше, почали імпортувати рослинні олії, а саме, пальмову, кокосового горіху, оливкову та інші, що сприяло започаткування виробництва мила у морських портах, таких як Лондон і Брістоль. Після того, як французький учений Луї Пастер на початку XIX в. установив, що бактерії є збудниками хвороб, життєва важливість особистої гігієни стала очевидна всім. Поступово виробництво мила розширювалося, і популярність мила росте.

Сучасність … В XX в. набуло широкого розповсюдження масове промислове виробництво мила. З тих пір це продукт першої необхідності, без якого неможливо уявити життя сучасної людини. Однак перехід до масового випуску супроводжувався змінами у технології виробництва, уніфікації продукції, спрощенні складу. В гонитві за прибутком на заміну природнім складовим прийшли синтетичні складові та відходи продуктів переробки. Все робиться для того, щоб збільшити об’єми випуску та здешевити продукцію. Незважаючи на значні досягнення в області виробництва мийних засобів, а також небувалий технічний прогрес, мило не втратило своєї популярності. Навряд чи хто стане заперечувати, яке величезне значення грає мило для підтримки здоров'я й дотримання особистої гігієни.

А чи знали Ви, що.... ...варити мило власними руками - це одна з найдавніших, несправедливо забутих традицій. Виробництво мила розвивалося й удосконалилося людством протягом багатьох тисяч років. ...кельти наготовлювали своє мило з козячого жиру й попелу. ...араби у VII - VIII століттях вже досконало володіли мистецтвом миловаріння, вони поширили разом з ісламом спочатку в Іспанію, а потім і в Європу Цією епохою датуються записи першої миловарної гільдії Європи. …шкіра - найбільший людський орган і складає приблизно 1,5-2 кв.м. Вона щоденно захищає нас від зневоднення, температури, інфекції і шкідливих речовин, тому важливо бережно піклуватись про неї. Натуральне мило ручної роботи дає нашій шкірі турботу, яку вона заслуговує. …у Росії мило почали робити за часів Петра I, але аж до середини XIX століття ним користувалися тільки вельможі. Селяни прали і милися лугом - деревну золу заливали окропом і розпарювали в грубці. …у 1841 році в Мексиці мило було в такому дефіциті, і коштувало так дорого, що виконувало функцію грошей. …річна потреба у милі на жителя Росіїйської імперії до першої світової війни складала 1,2 кг, у той час як в інших країнах Європи цифра доходила до 8 кг, а в США до 12 кг.

Висновки: Мило відіграє важливу роль у нашому житті… Воно допомагає нам залишатися чистими… Всі люди прагнуть до чистоти, тому мило з кожним роком стає досконалішим…