Презентація на тему:
Губки і Кишковопорожнинні

Найпростіші багатоклітинні тварини: Губки і Кишковопорожнинні.

Губки і кишковопорожнинні Які тварини належать до багатоклітинних? Звичайно ті, що складаються з багатьох клітин. Але тоді якими вважати колоніальних найпростіших, наприклад вольвокс? Адже його колонії включають по декілька тисяч клітин. Проте вольвокс ще не можна віднести до багатоклітинних тварин. Багатоклітинний організм простої будови – це не скупчення багатьох клітин, а єдине ціле, що складається з різних за будовою клітин, які виконують свої особливі функції.

Тип Губки У світовій фауні відомо до 5 тисяч видів тварин цього типу. Губки живуть тільки у водному середовищі, більшість з них – у морях, деякі – на великих глибинах. У прісних водоймах налічується небагато видів.

Губки Губки мають незвичайну форму тіла і абсолютно не схожі на звичних нам тварин. Деякі види губок утворюють нарости коричневого або зеленого кольору. Іноді такі нарости розростаються у вигляді густого мініатюрного кущика або бувають схожі на мішок чи келих на тонкій ніжці.

Будова губки Губки – найпримітивніші з усіх багатоклітинних тварин. Для них характерний клітинний рівень організції. У тілі губок немає ні тканин, ні органів. Є два клітинних шара – зовнішній і внутрішній, які виконують ту чи іншу життєву функцію. Тривалість життя морських губок різних видів неоднакова: від кількох тижнів і місяців до кількох років (іноді до 50 років). Прісноводні губки живуть кілька місяців.

Найвідоміша прісноводні губка Найвідоміша прісноводна губка, що трапляється в Україні, - бодяга. У вигляді кіркоподібних наростів або розгалужених кущів. Вона селиться на різних підводних предметах (камінні, палях, корчах).

Поширення губок Губки поширенні на всій планеті. Але найчисельніша фауна (і за біомасою, і за видовим складом) губок тропічних і субтропічних морів. Найбільші скупчення губок спостерігаються там, де на дні багато каменів.

Тип Кишковопорожнинні Кишковопорожнинні – багатоклітинні тварини, тіло яких має променеву симетрію, та складається з двох шарів клітин - зовнішнього та внутрішнього, між якими міститься драглиста опорна пластинка – мезоглея. Ротовий отвір веде в кишкову порожнину, що являє собою мішок або систему каналів (у медуз), анального отвору немає. Кишковопорожнинні мають жалкі клітини. Нервова система дифузного типу, має вигляд сітки нервових клітин не поділяється на центральну і периферичну. Мають дві життєві форми – сидяча (поліп) та вільна плаваюча (медуза). Винятково водні тварини.

Будова кишковопорожнинних Зовнішній шар клітин – ектодерма. Під мікроскопом в ектодермі видно кілька типів клітин. Найбільше серед них епітеліально – м`язових. Є нервові клітини, що мають довгі відростки, тому нагадують зірочки. Нервові, жалкі й статеві клітини утворюються із проміжних клітин. Якщо тіло десь ушкоджується, то проміжні клітини починають посилено рости. Процес відновлення втрачених або ушкоджених частин тіла називають регенерацією.

Будова кишковопорожнинних Внутрішній шар клітин – ентодерма. Клітини внутрішнього шару мають скоротливі м`язові волокна, але основне призначення цих клітин (залозисті) – перетравлювання їжі. Вони виділяють у кишкову порожнину травний сік, під впливом якого здобич розм`якшується й розпадатися на дрібні шматочки. Частина клітин ентодерми має кілька довгих джгутиків. Джгутики, постійно рухаючись, підгрібають шматочки їжі до клітин. Далі травлення відбувається всередині клітини у вакуолях. Цим кишковопорожнинні відрізняються від інших багатоклітинних, у яких здебільшого весь процес травлення відбуваються в порожнинні травного тракту.

Розмноження кишковопорожнинних Кишковопорожнинні розмножуються нестатевим і статевим способами. Нестатеве (вегетативне) розмноження гідроїдних на тілі здійснюється брунькуванням: улітку на тілі гідроїдних виникає маленький горбик – випин стінки, який росте; із часом на його кінці з`являються щупальця, а між ними проривається рот. Цей процес із вигляду нагадує розвиток пагона рослини з бруньки. Через деякий час молодий організм відокремлюється від материнського організму. За несприятливих умов кишковопорожнинні розмножуються статевим способом.

Тип Кишковопорожнинні Тип Кишковопорожнинні ділиться на три класи: Гідроїдні, Сцифоїдні та Коралові поліпи. Г і д р о ї д н і С ц и ф о ї д н і К о р а л о в і п о л і п и

Гідроїдні Гідра живе в прісноводних водоймах із чистотою, прозорою водою. Це малорухлива кишковопорожнинна тварина з численними щупальцями. На одному кінці її міститься рот, оточений вінчиком щупалець, другий кінець витягнутий у вигляді стебельця з підошвою на кінці. За допомогою щупалець гідра може пересуватися. Гідра живиться дрібними ракоподібними (дафніями, циклопами), личинками та ікрою риб.

Це цікаво У 40-х рр. XVIII ст. молодий учитель натураліст Трамбле (Швейцарія) вперше виявив і описав прісноводну гідру. Він довів що гідра – тварина. Трамбле встановив, що гідра має дивовижну регенераційну властивість, внаслідок чого вона дістала свою назву за аналогією до міфічної лірнейської гідри, яка щоразу відновлювала голову після того, як її відрубували. Якщо розрізати гідру вздовж на дві половинки, то із кожної з них відновлюється вся гідра. Навіть з 1/200 частини тіла гідри можна дістати цілу гідру.

Сцифоїдні Представники класу – медузи. Багато з них здатні плавати в товщі води. Тіло медузи драглисте, формою нагадує парасольку. З Нижнього боку тіла міститься рот. По краях розташовані щупальця. Медузи – хижаки. Вони вбивають здобич жалкими клітинами.

Це цікаво Одна з найбільших медуз – ціанея, може досягати 4 м в діаметрі та мати щупальця завдовжки до 30 м. Це оранжево–блакитне чудовисько – одна з найбільших безхребетних тварин, які є реальною загрозою для плавців у північній частині Атлантичного океану.

Коралові поліпи У морі поміж каміння і на скелях можна побачити великих поліпів – актиній. Вони яскравого забарвлення й мають кілька віночків коротких товстих щупалець. Актинії нерухомо сидять у щілинах скель і чатують на здобич або повільно повзають по дну та захоплюють щупальцями малорухливих тварин, якими живляться.

Коралові поліпи У багатьох кишковопорожнинних молодий поліп, що утворився брунькуванням, не відокремлюється від материнського організму, а залишається з`єднаним з ним і невдовзі сам починає відбруньковувати поліпи. Так утворюється колонія. У колоніальних поліпів розвивається скелет. Найчастіше він складається з вапняку. У тропічних морях деякі види колоніальних поліпів утворюють на мілководді густі поселення – коралові рифи. Колонії коралів, маючи дуже міцний вапняковий скелет, стають перешкодою для судноплавства.

Це цікаво Коралові колонії невпинно тягнуться вгору, до поверхні води, до світла. Швидкість їх росту залежить не тільки від виду, а й місцевих умов. Так, біля острова Тьорсдей (Тихий океан) за 23 роки діаметр одного корала-мозковика збільшився від 76 см до 188 см. У 1857р. Біля берегів Центральної Америки на одному з уламків корабля, який пролежав на дні 65 років, знайшли мадрепорову колонію п`ятиметрової довжини: за рік вона виросла в середньому на 8 см.

Чи знаєте ви, що…? Губки здатні до регенерації – можуть відновлювати втрачені частини тіла. Наприклад, якщо протерти шматочок губки через дрібне сито,то клітини, які при цьому утворилися, через деякий час зберуться у групи, а через 6-7 днів утворять мініатюрну губку. Деякі губки можуть мати значну тривалість життя. Наприклад, кінська губка, яка має близько 1 м у діаметрі, живе понад 50 років. Губки кліони можуть просвердлювати ходи у твердому вапняку, наприклад, у черепашках молюсків або скелеті коралів.

Чи знаєте ви, що…? У Карибському морі розповсюджені губки неофібулярії, дотик яких викликає дуже сильний свербіж, почервоніння і набряк шкірних покривів. Левантійські та далматинські туалетні губки з античних часів використовувалися людиною для миття тіла. Гіганські форми кишковопорожнинних (медузи 50 см у діаметрі, колоніальні форми довжиною понад 1 м) існували ще 600 мільйонів років тому.

Чи знаєте ви, що…? Дотик до медузи коренерот, яка зустрічається у Чорному та Азовському морях і має білуватий з фіолетовою обвідкою зонтик, викликає болючий “опік”. Коефіцієнт корисної дії (ККД) органів світіння у глибоководних медуз складає близько 50 %. Для порівняння – ККД звичайної лампочки не перевищує 4 %. К о р е н е р о т

Чи знаєте ви, що…? Найбільш отруйною медузою вважають морську осу, яка має майже прозоре тіло і розповсюджена і Індійському й Тихому океанах, особливо на мілководдях поблизу берегів Австралії. Отрута морської оси набагато сильніша, ніж отрута будь–якої змії. Навіть одного дотику її щупалець достатньо, щоб у людини через 3 хвилини зупинилося серце і настала смерть. При подразненні колонії коралів пеннатулярій по ній починають пробігати концентричні хвилі жовтуватого, фіолетового або зеленого світла.

Губки

Кишковопорожнинні

Кишковопорожнинні

Кишковопорожнинні

Кишковопорожнинні

Дякую за увагу!!!