Презентація на тему:
Оскар Уайльд: життя та творчість

За всім гідним захопленням стоїть творча індивідуальність, і не час створює людину, а людина творить свій час. Оскар Вайльд. Найбільша драма мого життя полягає у тому, що свій геній я вклав в моє життя і лише талант – у мої твори. Оскар Вайльд.

Оскар Вайльд ( 16.10. 1854 – 30.11.1900) = 46 ↓ Дублін, Ірландія ↓ Батьки → лікар ( хобі: археологія, етнографія, мистецтво) → письменниця ( псевдонім «Спаранца» (Надія). Предок О’Флаерті – ірландський король (!?) Навчання: королівська школа –коледж –Оксфордський університет Професори: Дж. Ре скін, У.Паркер ( теоретики естетизму). Одруження ( Констанс Ллойд) – двоє синів. ↓ У 27 років: п’єси, казки, збірка поезій, оповідання «Злочин лорда Артура Севіла», Кентервільський привид». У 30 років: «Портрет Доріана Грея»(написаний за три тижні!). 1895 рік – вершина слави, час падіння ( суд, ув’язнення). 1897 рік – вийшов з в’язниці; переїзд до Франції. ↓ 30 листопада 1900 рік – помер у Парижі.

Мистецтво – це не іграшка та не примха, це необхідна умова людського життя. Головне – служіння красі. Художник – не мораліст. Я хочу з’їсти всі плоди в саду життя, але лише ті, які ростуть на його сонячній стороні.

Етика - (грец. Звичка, звичай) – наука, об’єктом вивчення якої є мораль, правила поведінки. Естетика ( грец. чуттєвий) – вчення, згідно з яким Краса є абсолютна, вічна і незмінна надчуттєва ідея, а мистецтво є лише відбитком цієї ідеї. Естетизм – це такий підхід до мистецтва, що грунтується на теорії “ мистецтво для мистецтва” і протиставляє його дійсності, заперечує ідейність і соціальну спрямованість мистецтва, стверджує, що тільки мистецтво здатне утверджувати красу.

Гедонізм (грец. насолода) – це напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя. Парадокс (грец. несподіваний, дивний) – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоча насправді може й не бути хибною.

Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лиш красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно несумісні. Мистецтво шукає для себе зразки не в природі, а лише в самому собі. Навпаки, мистецтво є зразком для природи. Мистецтво не може бути засобом виправлення моралі, бо мораль і краса – знову-таки речі несумісні (відомий принцип «імперіалізму», за яким прекрасне перебуває по той бік морального і неморального). Найвищим критерієм для витвору мистецтва є досконалість його форми, а не глибина розкриття проблем життя чи гострота моральної проблематики.