Презентація на тему:
Костенко Ліна Василівна

Костенко Ліна Василівна Дата народження: 19 березня 1930 Місце народження: Ржищів, Київська область, Україна Громадянство: Україна Рід діяльності: письменниця, поетеса

виховувалась в родині вчителів. У 1936р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко. У 1946р. опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина поступила в Київський педагогічний інститут ім. М. Горького (тепер педагогічний університет їм. М. Драгоманова), але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького.

ЛІНА КОСТЕНКО З ЧОЛОВІКОМ ВАСИЛЕМ ЦВІРКУНОВИМ У СТЕПАХ, НА КАМ’ЯНІЙ МОГИЛІ, 1972 рік

Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л.Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали не буденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток.

Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. 1963 з друкарні знімають книжку віршів „Зоряний інтеґрал“, книжка „Княжа гора“ знята з верстка. Фільм за сценарієм Ліни Василівни і Аркадія Добровольського „Перевірте свої годинники“ — про українських поетів, які загинули на війні, знятий у 1964, - на екрани не вийшов. Він був так перероблений під назвою „Хто повернеться — долюбить“, що Л.Костенко відмовилася від авторства.

НАГОРОДИ: У 2000р. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги.       За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. У 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира  Під час Помаранчевої Революції поетеса була довіреною особою лідера опозиції Віктора Ющенка.       У 1987р. вийшла збірка «Сад нетанучих скульптур». За роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.

БІБЛІОГРАФІЯ: Л.Костенко. Проміння землі, 1957. Л.Костенко. Вітрила, 1958. Л.Костенко. Мандрівки серця, 1961. Л.Костенко. Зоряний інтеграл, (знята з друку). Л.Костенко. Княжа гора (знята з верстки). Ліна Костенко і Аркадій Добровольський. Перевірте свої годинники. Кіносценарій. 1964 р. Л.Костенко. Над берегами вічної ріки. 1977. Л.Костенко. Маруся Чурай. Роман у віршах, 1979. Л.Костенко. Неповторність, 1980. Л.Костенко. Сад нетанучих скульптур, 1987. Л.Костенко. Бузиновий цар, 1987. Л.Костенко. Вибране, 1989. Л.Костенко. Берестечко. Роман у віршах. 1999.