Презентація на тему:
Іван Антонович Малкович. Життєвий і творчий шлях поета

Тема. Іван Антонович Малкович. Життєвий і творчий шлях поета План 1.Перегляд відео «І. Малковичу-50» (фрагмент із телепередачі «Сніданок з «1+1»,2011р.). 2.Огляд життєвого і творчого шляху письменника. 3.Поміркуймо разом. Підготувала: вчитель Андреєва А. О.

Хай кожен в цім світі спасеться, хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри Твоєї обруч.                       Іван Малкович  

У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ три поетичні книжки Івана Малковича «Із янголом на плечі», 1997 (у межах видавничого проекту «Поетична аґенція «Княжів»), «Вірші на зиму», 2006; «Все поруч», 2010.

Народився в Березові Нижньому на Івано-Франківщині в сім’ї Антося Малковича та Юлії Малкович . Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Здобувши диплом, кілька місяців працював у школі вчителем української мови та літератури. У 1986 році перейшов на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка». У цьому ж році став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР.

Особливістю лірики Івана Малковича є національний колорит, заглибленість у проблеми людського буття. Деякі поезії написані верлібром, що дає більший простір для висловлення усіх нюансів авторських думок. Вони неоднозначно сприймаються читачем, часом ускладнені, бо заглиблені у філософські проблеми, вимагають асоціативного мислення, без якого не можна уявити процесу поетичної творчості.

У 1984 році побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (Київ, в-во «Молодь»). Публікацію відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Найніжніша скрипка України» — так вона назвала молодого поета. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літературного процесу... Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі».

Ось як написав про нього Дмитро Павличко: «...Він має музичну освіту, що благодатно відбивається на його творах. Літературними вчителями цього автора можна назвати Євгена Плужника та Богдана-Ігора Антонича. Але, приглянувшись уважніше до його поезії, побачимо, що в нього є третій і, можливо, найголовніший наставник— Павло Тичина.

Iван Малкович цілком своєрідний, справдешній. Його варто знати вже хоч би за те, що він в жодному слові своєму не покривив почуттям, що він дуже цільний у тому настрої, котрий можемо назвати уболіванням за добротою, лагідністю життя, що він у кожному образі являє свіжість і вишуканість...

- селянин за походженням, музикант, мовознавець за фахом та поет за покликанням. Тільки небайдужа, енергійна, закохана у рідну землю людина могла у скрутний для країни час заснувати українське видавництво, аби піднести гідність рідного слова, показати маленьким українцям красу нашої мови і навчити цінувати її як найбільшу коштовність великого народу.

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, литовською, грузинською та іншими мовами.

З 2008 року Іван Малкович починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» «дорослу» літературу. У 2009 році виходить «Дитяча Євангелія» з благословіннями Предстоятелів найбільших традиційних християнських церков в Україні.

Вчитися для Івана Малковича — як, зрештою, для кожного справжнього митця — не значить наслідувати у письмі, а бути подібним лише у світовідчуванні, в жаданні певної естетичної досконалості...

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим поетом». «Увесь літературний Ірпінь кілька днів величав мене „королевичем молодої поезії“, тож моєму юнацькому щастю не було меж... Ми захлиналися своїми й чужими віршами, а я до півночі, до крові на пальцях, грав на гітарі і співав призабутих гуцульських, лемківських і закарпатських пісень...»

ДАЛЕКЕ ЛІТО Так пусто літо відійшло - вже й не дотягнешся рукою, бо, мов туман, тоненько скло між літом стало і між мною; і хай воно пересікло обох нас; все ж дало в озброю принаймні стільки супокою, щоб хоч не битися в те скло.

НІЧ. ОСІНЬ. ...бо все мине, як сад, що на очах пошерх: нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир - постійна; а те, що звали "сад" - лиш, як луна, по стінах осяде сумно й не прошурхотить уже; а те, що саду суть - те, що не знає меж - воно зимує там, де наше осягання, а де були плоди - лиш отворів волання: крізь них князі садів відлинуть, певно, теж.

Із інтерв’ю. - Мрії І. Малковича-поета… Про що вони?

1.До яких думок спонукали вас мрії І. Малковича про поета та поезію, висловлені під час інтерв’ю? 2.Як ви вважаєте, митець повинен мати активну громадянську позицію чи досить того, що він творить на ниві літератури? 3.Прокоментуйте твердження про дитячу українську книжку директора видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»: «Якщо в книгарні лежать поруч дитячі книжки з різних країн, то нехай наша, українська книжка буде такою гарною, щоб дитина сама вибрала саме її». Про що свідчить така позиція І. Малковича? 4.Поясніть зміст епіграфа до нашого уроку. 5.Якою людиною ви уявляєте поета Івана Антоновича Малковича? Міркуймо разом