Презентація на тему:
Горбачевський Іван Якович

Горбачевський Іван Якович

Іван (Ян) Якович Горбачевський (5 травня 1854 - 24 травня 1942) - визначний український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, громадсько-політичний діяч. Академік АН УРСР. Народився 5 травня 1854 року у селі Зарубинці нинішньої Тернопільськоі області.

Закінчив Віденський університет, і в 1883-1917, упродовж 35 років, був професором кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі, у 1902-1903 ректором університету.

Протягом 1906-1917 член Найвищої Державної Санітарної Ради в Чеському королівстві, з 1908 - член Палати панів австро-угорського парламенту, 1917-1918 перший австрійський міністр охорони здоров’я.

З 1919 року професор Українського вільного університету у Відні та Празі (з 1921 р.). З 1924 року ректор Українського вільного університету.

Іван Якович постійно цікавився життям рідного краю. Зокрема, він збирав матеріали з питань фізіології, гігієни, раціонального харчування і економічного стану українських селян. У 1899 р. на сторінках «Лікарського збірника НТШ» була опублікована стаття Івана Горбачевського «Прічинки до пізнання виживи сільської людності галицького Поділля».

Цією публікацією відкрився новий напрям медико-біологічних досліджень в світовій науці.

Ян Горбачевський автор понад сорока ґрунтовних наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії. Він першим у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцину. Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків.

Через 60 років, в 1953 р., Ф. Кост в статті «Сучасні погляди на обмін сечової кислоти», опублікованої у французькому журналі Semainedes Hapitaux, напише, що відкриття Івана Горбачевського залишається неперевершеним досягненням і у середині ХХ століття.

Горбачовський довів, що сечова кислота є активним «гравцем» в розвитку подагри і захворювань нирок, а порушення при її виділенні з людського організму тісно пов'язані із зміною метаболізму білків

Встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу. Його заслугою стало також те, що він запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

Вірний новаторському пошуку в науці, професор Горбачовський починаючи з 1909 р. активно заглибився у вивчення проблеми вітамінної недостатності в людському організмі. Результатом дослідів став цикл статей про пелагру: «До питання про пелагру», «Експериментальні підходи до пізнання екології пелагри» і ін.

Яскравим прикладом рішення проблеми санітарії і гігієни великого міста можна назвати дослідження Горбачовським санітарних норм питної води для Праги.

Професор Іван Горбачевській часто приймав у неплатоспроможних студентів іспити «в борг», ніколи не згадуючи про нього. Знаючи не з чуток про тернистий шлях бідних студентів, особливо емігрантів, до бакалаврських і магістерських дипломів Горбачовський і його друг, видатний український учений І.П. Пулюй, за свої засоби створили для найбідніших студентів грошовий фонд.

Після смерті в 1918 р. Івана Павловича Пулюя цей фонд був названий в його честь і проіснував до 1939 р.

Останнім місцем роботи Івана Яковича Горбачовського міг стати медичний факультет Львівського університету, що відкрився в 1941 р., куди 88-річний професор був запрошений для організації учбового процесу. Проте цьому не судилося збутися: 24 травня 1942 р. великого ученого не стало.

За значні наукові заслуги вченого пошановано званням дійсного члена Академії наук (з 1925 р.) в Радянській Україні Помер 24 травня 1942 року.

Залишилися наукові відкриття і праці, спогади захоплених сучасників, визнання наукового світу і пам'ять вдячних нащадків про великого ученого і педагога.