Презентація на тему:
Астрононмія

Астрономія Виконала учениця 11 класу Дяченко Анжела

План Предмет астрономії. Небесна сфера. Сузір'я. Зодіакальні сузір'я і знаки Зодіка. Видимий рух Сонця. Календар і ера. Земля і Місяць. Планети земної групи. Планети-гіганти. Основні відомості про Сонце. Сонячна активність та її вплив на Землю. Молочний шлях. Проблеми космології.

Предмет астрономії Астрономія – наука про небесні світила, про закони їхнього руху, будови і розвитку, а також про будову і розвиток Всесвіту в цілому. Астрономія вивчає всю сукупність небесних світил: планети та їх супутники, метеорні тіла і комети, Сонце, зорі і т.д. Основа астрономії – спостереження. Сучасна астрономія є настільки розвиненою, що поділяється на понад 10 окремих дисциплін, в кожній з них використовуються лише їй властиві методи досліджень, типи інструментів, поняттєвий апарат. Астрометрія розробляє методи вимірювань положень небесних світил і кутових відстаней між ними, вона ж розв'язує проблеми вимірювання часу. Небесна Механіка з'ясовує динаміку руху небесних тіл. Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад і внутрішню будову зір. Зоряна астрономія досліджує будову нашої Галактики та інших зоряних систем. Питаннями походження і розвитку небесних тіл займається космогонія, а розвитком Всесвіту в цілому – космологія.

Небесна сфера Небесна сфера – це уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору. Небесну сферу можна уявити у вигляді велетенського глобуса(довільного радіуса), схожого на глобус Землі, але розглядається він зсередини. Центр небесної сфери збігається з оком кожного окремого спостерігача. як і на земному глобусі, на небесній сфері можна намалювати уявні лінії і певні точки, що дає змогу ввести систему небесних координат. Розмірковуючи над будовою зоряного Всесвіту, філософ Аристотель Стверджував:" Всесвіт – досконалий, а тому сферичний, бо сфера – єдина Досконала фігура”. А інші відомі філософи, такі як Демокріт та Галілей доводили протилежне: Всесвіт – безмежний, зорі перебувають на різних відстанях на око не сприймається. Тому і здається, що зорі знаходяться на внутрішній поверхні деякої сфери .

СУЗІР’Я Зір, які можна побачити неозброєним оком, на небі Землі 6000. видиме розташування зір на небі змінюється надзвичайно повільно. Без точних вимірів помітити його впродовж сотень і навіть тисяч років неможливо. Ця обставина дозволила за незапам'ятних часів намалювати по найяскравіших зорях перші характерні “зоряні візерунки” – сузір'я. На початку ХХ ст. налічувалось 108 сузір'їв. Але на конгресі Міжнародного Астрономічного Союзу 1992р. Їхню кількість було зменшено до 88. Тоді ж було встановлено нові межі сузір'їв, що існують і досі. Сузір'я – це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву. Поряд із загальноприйнятими в астрономії назвами для окремими сузір'їв вживають і народні назви.

Зодіакальні сузір'я і знаки Зодіаку Шлях Сонця на небі уздовж екліптики пролягає серед певних сузір'їв, які здавна мають назву зодіакальних. Слово “зодіак” означає “коло із зображеннями тварин” або “пояс тварин”. В зодіаку налічується 12 сузір'їв. Зауважимо: з 20 листопада по 18 грудня Сонця перебуває у 13-му сузір'ї – Змієносця, проте воно до числа зодіакальних не зараховано. Знак Зодіака – це дуга екліптики протяжністю в 30о, позначена назвою відповідного зодіакального сузір'я. Знаки Зодіаку відлічуються уздовж екліптики на схід від точки весняного рівнодення Γ так, що першим є знак Овна; понад 2000 років тому Сонце проходило цей відрізок екліптики з 21 березня по 21 квітня. Другим знаком зодіака є знак Тельця, Сонце проходило його з 22 квітня по21 травня, і так далі. В кожному знаку зодіака Сонце Перебуває місяць.

Видимий рух Сонця Місяць – найближче до нас небесне тіло, природний супутник Землі. Зміною свого зовнішнього вигляду від привертав до себе увагу людей з найдавніших часів. Помітити рух Місяця на небі можна вже за 10-15 хв., бо його зміщення серед зір відбувається дуже швидко: за 1 годину він проходить з заходу на схід майже 0,5о . Кутова швидкість Місяця за добу становить від 11о до 15о. Проміжок часу, за який Місяць, описуючи повне коло на небесній сфері, повертається до тієї самої точки, наз. Сидеричним або зоряним місцем. Сидеричний місяць дорівнює 27¼ доби. Легко помітити, що умови видимості Місяця в різні пори року дуже відрізняються. Влітку у повні Місяць перебуває на небі низько і недовго, а взимку сяє високо і подовгу, бо дуга екліптики на нічному літньому небі лежить під небесним екватором, а взимку – над ним. Найменша висота Місяця влітку для широти φ=50о може становити 11о , найбільша його висота взимку для φ=50о може становити 68о.

Календар і ера Календарем прийнято називати певну систему лічби проміжків часу з поділом їх на окремі періоди – роки, місяці, тижні, дні. Залежно від своїх традицій, способу життя і релігійних уявлень люди в давнину розробили різні типи календарів: місячні, місячно-сонячні та сонячні. Та чи інша система лічби років має назву ера. Інакше, ерою названо всю сукупність років, відлічених від певної початкової точки, що наз. епохою.

Земля і Місяць Земля бере участь у двох рухах у просторі: обертається навколо осі та рухається навколо Сонця з середньою швидкістю 30км/м на середній віддалі 149,6 млн. км. Завдяки рухові Землі по орбіті з періодом 365 діб 5 год. 48 хв. 46 с Сонце, відображаючи цей рух, переміщується небом серед зір з тим же періодом у напрямку, протилежному добовому обертанню неба, із заходу на схід. Місяць – найближче до Землі небесне тіло, яке знаходиться від неї на середній віддалі 384 400 км і має радіус 1 738 км. Відношення маси Місяця до маси Землі у порівнянні з подібною величиною для супутників інших планет дуже велике і становить 1:81. друге місце посідає супутник Нептун Тритон, але його маса вже у 700 разів менша за масу планети. Тому є всі підстави вважати систему Земля-Місяць подвійною планетою.

Планети земної групи Меркурій Венера Марс Меркурій – найближча до Сонця планета. За розмірами вона не набагато більша від Місяця: її екваторіальний радіус становить 2439 км, а сила тяжіння у 2,6 рази менша від земної. Венера – друга в Сонячній системі й найближча до Землі планета. З періодом 224,7 млн. км по майже коловій орбіті. Радіус і маса планети мало відрізняються від земних, відповідно 6051 км і 0,82m. Сила тяжіння на Венері становить 0,9 сили тяжіння на Землі. Марс – четверта планета Сонячної системи, яка з періодом 687 земних діб рухається навколо Сонця на середній відстані 228 млн. км. За розмірами Марс майже удвічі, а за масою – в дев'ять разів менший від Землі, сила тяжіння на Марсі становить 0,39 земної.

Планети-гіганти Юпітер Сатурн Уран і Нептун Плутон Юпітер – найбільша планета Сонячної системи, яка з періодом 11,86 земного року обертається навколо Сонця. На Юпітері добре помітні смуги, що простягаються паралельно екватору, вони поступово змінюються протягом років. У 1831р. в південній півкулі Юпітера було виявлено Велику Червону Пляму. Юпітер має 28 супутників, найбільші з них – Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Ганімед найбільший серед супутників у всій Сонячній системі. Сатурн – дуга планета-велетень. Вона обертається навколо Сонця з періодом обертання 29,5 земних років. Її маса в 95 раз більша за масу Землі. Сатурн має густину нижчу за густину води – лише 0,7 г/см3. планета має систему кілець, які добре видно. Уран має екваторіальний період обертання навколо осі 17 год. 14хв. Він рухається навколо Сонця “лежачи на боці”, і обертається, як Венера у зворотному напрямку. Нептун має Екваторіальний період обертання 17 год42 хв. Уран має 5 супутників, а Нептун – 8(найбільший з них Тритон). Плутон рухається навколо Сонця з періодом 248,4 земних років. Плутон має супутник, який здійснює оберт навколо нього за 6,4 доби. Радіус орбіти Харона дорівнює 19640 км. Ця планета є найменшою у сонячній системі.

Основні відомості про Сонце Сонце має складну будову як внутрішніх, так і зовнішніх шарів. Зовнішні шари Сонця – це його атмосфера, яку умовно поділяють на три концентричні оболонки. Регулярні спостереження поверхні Сонця, зокрема за положенням на ній окремих деталей, привели до висновку, що Сонце обертається навколо своєї осі в тому ж напрямку, що і планети навколо нього. Було визначено і кут нахилу осі обертання Сонця до площини екліптики: 82о45’. Сонце обертається не як тверде тіло: його кутова швидкість зменшується з віддаленням від екватора.

Сонячна активність та її вплив на Землю На сонячній поверхні часто спостерігаються особливі утворення: ділянки з підвищеною яскравістю – факели, ділянки із зниженою яскравістю – плями, інколи з'являються короткоживучі дуже яскраві спалахи, а на краю диска помітні протуберанці. Всі вони є активними утворами на Сонці, а їхня поява і розвиток – це прояв сонячної активності. Активні зони у фотосфері проявляють себе передовсім сонячними плямами. В різні роки кількість плям на Сонці неоднакова. Є роки, коли їх багато – це максимум активності, і навпаки, коли їх на Сонці дуже мало – це мінімум активності. Протуберанці – це речовина. Яка піднімається над сонячною поверхнею і утримується над нею завдяки магнітному полю.

Молочний Шлях Молочний Шлях – це відносно яскрава сріблясто-біла смуга на зоряному небі. Кільце Молочного Шляху утворюють найближчі до нас зорі Галактики, яка як зоряна система має вигляд диска чи двоопуклої лінзи. Для перших її дослідників це кільце створювало враження, нібито Сонце перебуває у центрі Галактики. Як побачимо далі, це зовсім не так.

Проблеми космології Космологія – наука про Всесвіт у цілому, про найзагальніші закони його будови і розвитку. Загальні закономірності розвитку Всесвіту вивчаються за допомогою космологічних моделей. При розширенні Всесвіту – сам простір наче розбухає, галактики віддаляються одна від одної, залишаючи завдяки гравітації незмінними свої об'єми. У великих масштабах Всесвіт однорідний, і значення середньої густини речовин у цьому – це один із найважливіших параметрів.

Діаграма мас

Діаграма мас планет-гігантів