Презентація на тему:
Музи генія. Інтимна лірика Олександра Пушкіна і Тараса Шевченка

Кохання

Перше кохання

Олександр Сергійович Пушкін

«Я щасливий був… ні… вчора я не був щасливий, вранці я томився чеканням, з хвилюванням стояв під вікном, дивився на снігову дорогу – її не було! – Нарешті, я втратив надію, раптом випадково зустрічаюсь з нею на сходинках… Яка вона мила…» Катерина Бакуніна 1815 рік – перше кохання. Катерина Бакуніна сестра ліцейського товариша. Красива та чарівна Бакуніна була фрейліною імператриці. Вона часто з’являлася на ліцейських балах, подовгу жила у Царському селі.

Художник Соколов 1828 рік

"Я розгортаю томик Кобзаря, і мені здається, то я кладу руки на трепетне гаряче серце, що так багато пережило". М. Бажай Далека і гірка була Тарасова любов, Одвічні протилежності в житті, Кружила заметіль навколо доль, Заплуталось кохання в крижаній імлі, Але серед снігів, снігів, снігів шла у мрії ти, зоря весни.

Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились, Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали А ми малими розійшлись, Та вже й не сходились ніколи. Мене по волі і неволі Носило всюди.

Нерозділене кохання

Кароліна Собонська Я вас любил: любовь еще, быть может, В душе моей угасла не совсем; Но пусть она вас больше не тревожит; Я не хочу печалить вас ничем. Я вас любил безмолвно, безнадежно, То робостью, то ревностью томим; Я вас любил так искренно, так нежно, Так дай вам бог любимой быть другим.

Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тоді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б, А може б, потім нагадала, Сказавши; снилося дурній. А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє, Я заридав би, заридав! І помоливсь, що не правдивим, А сном лукавим розійшлось, Слізьми-водою розлилось Колишнєє святеє диво!

Молюсь і плачу перед тобою

Анна Петрівна Керн Сучасниця поета, яка надихнула його на цілу низку творів, у тому числі «Я помню чудное мгновенье…» Перша зустріч Пушкіна і Керн відбулася 1819 року в Петербурзі на балу. Пушкіну сподобалася Анна, він намагався звернути на себе увагу. Проте вона його не помічала.

Я помню чудное мгновенье… Я помню чудное мгновенье –  Передо мной явилась ты,  Как мимолетное виденье,  Как гений чистой красоты.  В томленьях грусти безнадежной,  В тревогах шумной суеты  Звучал мне долго голос нежный  И снились милые черты.  Шли годы. Бурь порыв мятежный  Рассеял прежние мечты.  И я забыл твой голос нежный,  Твои небесные черты.  В глуши, во мраке заточенья  Тянулись тихо дни мои,  Без божества, без вдохновенья,  Без слез, без жизни, без любви.  Душе настало пробужденье:  И вот опять явилась ты,  Как мимолетное виденье,  Как гений чистой красоты.  И сердце бьется в упоенье,  И для него воскресли вновь  И божество, и вдохновенье  И жизнь, и слезы, и любовь. 

Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він… Він іноді відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним – ніколи.

''Я полюбил ее  возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благодарною моей  душой. Не допускай, друже мой, и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей''.

"Оженіть, будь ласка, а то як ви не ожените, то й сам бог не оженить. Так і пропаду бурлакою на чужині... Зробіть же так, моє серце єдинеє"…

Останнє кохання

Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався Та недосвіт перед світом В садочок укрався. Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... Шкода того барвіночка Й недосвіта шкода.

113 кохання Пушкіна Наталія Гончарова

18лютого 1831 року Пушкін повінчався з Наталією Гончаровою в Москві у церкві Вознесіння біля Нікітських воріт Вінчання. Е.А. Устінов Н.Н. Гончарова. О.П. Брюллов. 1820-ті рр.

Старша дочка, Марія Олександрівна Пушкіна (1832-1919р.) Старший син, Олександр Олександрович Пушкін (1833-1914р.) Младший син, Григорій Олександрович Пушкін (1835-1913р.) Молодша дочка, Наталія Олександровна Пушкіна (1836-1913р.) У О.С.Пушкіна і Наталії Гончарової було четверо дітей.

Мадонна Не безліччю картин уславлених майстрів  Я завжди скрасити хотів свої кімнати,  Щоб гості їх могли побожно оглядати,  Здаля вслухаючись у вироки знавців.  У простім закутку, серед німих трудів,  Одну картину я хотів би споглядати,  Одну: щоб з полотна, як з неземних країв,  Спаситель кроткий наш і непорочна мати  Вона з величністю, він з розумом в очах -  Дивились лагідно, у приязних огнях,  Самі, без ангелів, під пальмою Сіона.  Збулось бажання це в житті моїм. Творець  Тебе мені послав, тебе, моя Мадонна,  Краси небесної божественний взірець. Переклад М.Рильського

Рафаель «Сікстинська Мадонна» Богоматір Володимирська

Читайте вірші про любов. Хоч, кажуть, все придумали поети,- І почуття, в яких нуртує кров, І ніжності, і вірності тенета. Не вірте! Є любов така в житті, Що може навіть душу спопелити! Знайдіть для себе ці слова святі, Що змусять вас і плакать, і радіти. Знайдіть найкращі на землі слова – І подаруйте їх своїм коханим. Читайте вірші – в них любов жива! Тож хай вона у вас в душі не в’яне!