Презентація на тему:
Літературне свято-конкурс

Підготували бібліотекарі ЕЗОШ № 4 Липська О., Волошина О.

Познайомити учнів із письменниками-сатириками, поглибити й розширити знання про творчість Г. Бойка, О. Климіша, П. Глазового, С. Олійника, які гумором викривають учнів-ледарів, порушників дисципліни, тих, хто цурається рідної мови, зневажає її; розвивати інтерес до творчості гумористів; виховувати самокритичністть, любов до рідної мови, зневагу до недбалості, байдужості, почуття гумору; вчити розуміти гумор і висловлювати свою думку; формувати навички виразного читання віршованих текстів; вчити інтонаційно виділяти слова, що є важливими для розуміння твору; розвивати творче мислення і уяву, мовлення дітей, вміння аналізувати, вибирати головне; удосконалювати техніку та інтонаційність читання. ОБЛАДНАННЯ: малюнки “Посміхнись!”, емблема свята гумору, фонотека авторського виконання гуморесок.

Добрий день, дорогі друзі! Ми раді, що ви завітали на наше свято гумору та сміху. Кожний народ на нашій планеті вміє сміятися. Сміється тому, що в житті людини набагато більше таких явищ, які можна перебороти саме сміхом. Тільки сміх допомагає людині перебувати завжди у доброму настрої. Недаром казали в народі, що сміх продовжує життя. Вважається втраченим той день, коли ви жодного разу не посміхнулися. Дорогі гості, який у вас зараз настрій? Бачу, що веселий. Адже у нас свято сміху та гумору. А це означає, що ми будемо жартувати і веселитися, разом рости, тому що добрий сміх – найкращий вітамін росту. “Перед сміхом ніщо не встоїть…” Марк Твен

Народився 30 серпня 1922р в с. Новоскелюватка Миколаївської обл.в сім’ї хлібороба. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Київський педінститут в 1950 р. Працював заст гол.редактора журналу “Перець”, а згодом журналу “Мистецтво”. Автор ряду книжок сатири та гумору, лауреат премії ім. О.Вишні. Його гуморески допомагають боротися з вадами нашого суспільства, за допомогою сміху вчать з тими, хто зневажає мову свого народу, його пам’ять, історію та культуру. Послухаємо гуморески Павла Глазового із збірки “Сміхологія”.

Пряник У вас зуби є, дідусю?- Онучок питає. Дід журливо посміхнувся: - Вже давно немає. Це почувши, хлопченятко Зраділо без краю. Тоді пряник потримайте, А я пострибаю. Буйні предки Вдарив батько спересердя Хлопчика малого. Той поплакав, переплакав Та й питає в нього: - Тебе, татку, бив твій татко? Бив, та ще й немало. Ну, а татка твого били? Теж перепадало. І сказало хлопченятко, Заломивши ручки: Тепер ясно, звідки в тебе Хуліганські штучки.

На розпеченому пляжі лає дама даму: Та яке ж це виховання? Та яка ж ви мама? Та скажіть же ви що-небудь вашому синочку! Він же кидає грязючку на мою сорочку! То якраз не мій синочок,- дама гордо мовить,- Мій он вашим капелюшком жабеняток ловить.

Народився Степан Олійник 3 квітня 1908р.в с. Пасиселах на Одещині в бідній селянській сім’ї. Закінчив літературний фак-т Одеського педінституту. Вчителював, працював журналістом. Знайшов своє покликання в гуморі. Він глузував з “Ледаря-брехунця”, з неграмотного Панаса, з придуманої Вовою хвороби. Юні слухачі знали, що поет по-дружньому хотів допомогти їхнім ровесникам позбутися поганих звичок. Тому-то й полюбилися його вірші і малим, і їхнім батькам. Вийшли в світ його гумористичні збірки “Мої земляки”, “Наші знайомі”, для дітей -“Весела книжка” (1955р.) Помер С.Олійник 1982р. в м. Києві.

Нагадала Хлопчик п’є з сиропом воду: Всю до краплі, до останку… Полизав шматочок льоду І поставив поруч склянку. Продавець знайшла хвилину “Виховній” віддать роботі: -Ну? Напивсь? – пита хлопчину.- Що сказати треба тьоті? Глянув хлопчик несміливо, Зашарівсь, пом’явся, бачу. І сказав сором’язливо: - Не забудьте дати здачу! В Одесі на Привозі Ринок одеський. Возів цілий ряд. Батько й синок продають виноград. Батько – то грона, то гирі кладе, Син, помічник його,- касу веде: Гроші приймає, щоб їх берегти, Здачу дає – із п’яти, з десяти… Батько торгує завзято, аж змок. Чує – гука йому з воза синок: Годі вам, тату, уже торгувать! Годі, бо здачу вже нічим давать! Як же це так?! – тата кинуло у гнів – Ти ж в кожнім класі два роки сидів!

Народився Григорій Бойко 5 вересня 1923р. в с. Оленівка на Донеччині в сім’ї службовця. Він належить до того покоління юнаків, які одразу після святкових випускних вечорів взяли гвинтівку в руки і стали на захист Вітчизни від фашистських військ. З липня 1941 р. до кінця війни поет воював на фронті. Після війни – студент українського відділу літфаку педінституту в м. Донецьк. Працює в газетах. В 1950 р. вийшла його перша збірка віршів “Моя Донеччина”. А потім з’явилося понад 100 книжок для дітей: “Вереда”, Хлопчик Ох”, “Смішинки”, Билиці дядя Гриця”, “Веселинки”, “Шпаргалка-виручалка” та інші Там, де був дядько Грицько, дзвеніло й реготало, аж сміх той розбризкувався навкруги золотим зерням. Помер 1978р. в м. Києві.

Граматика На братика Кіндратика Розгнівалась граматика. Погані в нього справи – Не знав Кіндратик правил. Та ще й сказав усім Товаришам своїм: Люблю я математику І не люблю граматику! І ось Кіндрат ледачий Рішати став задачу. Він розв’язати вміє І першу, й другу дію. Та як же, інтересно, Це написать словесно? Не вміє він писати, Ні речень будувати, І зовсім невідомо – Куди поставить коми? Не знаючи граматики, Не втнеш і математики. Як Василько “відпочився” Писав із табору Василько: “Нових у мене друзів стільки! Я, мамо, добре відпочився! І опилсинів тут наївся! І накупався, як ніколи!.. Пеши!...Вітаєм. Я й Микола”. А мама так йому писала: “Без тебе дома скучно стало… Але тобі на користь море, І ми зустрінемося скоро… Ти, молодець, що “відпочився”, Коли б ще й грамоті навчився!”

На святі гумору Не обійтись без гумористів. Вони в нас є! Вітаймо наших читачів-артистів! Конкурс буде проводитись за трьома номінаціями: Кращий гумористичний вірш про шкільне життя; Кращий гумористичний вірш про життя тварин; Краще інсценування гумористичного вірша. Члени журі та артисти готуються до конкурсу. Переможці одержать нагороди.

За що двійка? Хлопчина Ніна - За що двійка? Була письмова - За казки! Англійська мова - Що? Не вмів читати? Письмову в Ніни - Ні, я добре прочитав, Списав хлопчина Можу й розказати… “Май нейм із Ніна”. - За що ж двійка? А дома тато почав читати: - За казки! - Скажи-но, сину, то ти - Ну й задав мороку! вже Ніна? - Ох, на співах я читав Їх під час уроку… (Г. Бойко) (Г. Бойко) Перша номінація

Гриць Бойко. Про культуру школяра. Наш Валерій виступать Готувавсь днів із п’ять. Добре готувався – Та перестарався. Став до столу - і мовчок… Позіхнув у кулачок, Пальцем носа копирснув, Рукавами піт змахнув, Потім ще й почухав Нігтями за вухом. Підсмикнув штанці Валера В класі засміялись: “Про культуру школяра” Доповідь та звалась!”

Чому Тимко подряпаний. Чому це ти подряпаний? Юрко Тимка пита. Тимко йому відказує: Та я ж купав кота! А я от не подряпаний, Хоч теж купав свого… Еге, ти ж не викручував І не сушив його! (Г.Бойко) Щоб не запізнитись. Мама-черепаха В серпні перший раз Проводжала сина В школу, в перший клас. А чому це в серпні? Ясно нам, чому. Щоб не запізнитись На урок йому! (Г.Бойко) Друга номінація

Павло Глазовий. КАБАНЧИК Запитав сусід сусіда У сучасному селі: - А чого то твій кабанчик Шкандиба на костилі? Той сказав: - 3 харчами туго Уривається терпець. Я у нього задню ногу Відрубав на холодець. Третя номінація

В кого тато розумніший? Автор: Сперечаються хлоп’ята, Жваві дошкільнята. 1-й хлопчик: А наш тато розумніший За вашого тата. 2-й хлопчик: А чого ж він розумніший? 1-й хлопчик: Того, що наш тато Грошей вашому позичив Отако – багато. 2-й хлопчик: Не хвалися! І в нашого Розуму хватає: Він як гроші позичає, То не повертає.

Автор: Докоряє дід старенький Внукові малому… Дід: Я, як був таким маленьким, Не брехав нікому. Автор: Засвітилися лукаво Очі у хлоп’яти … Онук: А як стали вже великим, Почали брехати?

Неписьменності немає, ліквідовано її, Та трапляються частенько ще такі грамотіїї, Що, буває, як напише, як накрутить бісів син, То виходить, як-то кажуть, ні в ворота, ані в тин. До директора заводу вчора від Панька Надійшда заява ось яка: “Прошу лічно дирекцію, а также завком, Щоб мене не уважали більш холостяком, Ізо мною в брак вступає будуща жена, А для свайби совершаю вбивство кабана, Какового приобрьол я весом в сто кіло І в його сопровождєнні їду на село. Ісходя із цього отпуск разрешіть мені, Ібо я у брак вступаю на чотири дні. Прошу разрішить, Бо надо спішить, І не откладать, Бо нєкогда ждать. (Пантілей Лепеха з подсобного цеха.) Павло Глазовий. З А Я В А

От я вчора виступав! Ви б почули як співав! Хоч немає слуху, я горлав щодуху: До-ре-мі-фа-соль-ля-сі! Голос мій почули всі. А скінчив – щось сталось! З місць усі зірвались, Сцену ледь не рознесли, А мене вхопили - аж на вулицю несли І вже там … набили!

Павло Глазовий -Чуєш, тату,- син питає,- Що таке хамелеон? -Знав колись, тепер не знаю,- Каже батько Филимон. -Слухай, тату, ще спитаю. Що таке аукціон? -Я забув, не пам’ятаю,- Каже батько Филимон. Мати сердиться на хлопця: -Все питання задаєш! Батьку навіть у неділю Відпочити не даєш. -Не кричи,-говорить батько.- Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, А то виросте дурним.

Павло Глазовий Кухлик Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – не мина жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть кухлик той, що скраю. Продавщиця: - Что? Чєво? Я нє понімаю. -Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. -Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка! Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови. -На Вкраїні живете й не знаєте мови… Продавщиця теж була гостра та бідова. -У мене єсть язик, ні к чєму мнє мова! І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід. Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.

Дорогі гості! Сподіваємось, що сьогодні нам вдалося досягти поставленої мети, тобто зберегти ваш добрий настрій і ще більше підняти його. Веселий сміх зігрів нас усіх!