X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
фмп

Завантажити презентацію

фмп

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Зоя Дика (Мироненко). Виросла в селі Вербівці Городищенського району Черкаської області. Вперше вийшла на люди зі словом 1998року, надрукувавши книжку "Весна без тебе". Лауреат Всеукраїнського огляду народної творчості 2000 poку. З 2001-го - член Асоціації діячів естрадного мистецтва, Друкувалася в газетах "Сільський час“ і "Вісник Городищини",у збірці "Жіноча доле, щедра ти на все Проживає у Києві. ”

Слайд 2

КАТЕРИНА ВИШИНСЬКА - (дівоче прізвище Мироненко) Катерина Станіславівна народилась у с. Вербівці.Тяжке сільське життя в повоєнні роки без батька, що загинув на війні, залишили сумні спогади . Після закінчення середньої школи Катерина Станіславівна приїхала до Києва .З 1972 року працює робітницею в Кіївському метрополітені. Катерина Станіславівна - активна учасниця художньої самодіяльності Крім любові до пісні, Катерина зі шкільних років закохана в поезію. За підсумками 2003 р. вона стала лауреатом Всеукраїнського огляду-конкурсу народної творчості читців-виконавців своїх віршів у Києві. Перша книжка авторки «Зі мною біль живе, калино» була видана в 1995 році; друга – «Я серед вас не маю берегів» – у 2000 р. Неодноразово виступала по радіо . Зараз вийшла дитяча книжка-розмальовка. Незабаром побачать світ ще три книжки авторки. Співпрацює з багатьма композиторами.

Слайд 3

Валентина Стеценко 1 червня 1955 p. -19 жовтня 2010 p. Працювала вчителем української мови та літератури Мліївської ЗОШ І-ІІІст. №1, залишила по собі добру пам'ять як талановитий педагог, вихователь, сумлінний і творчий працівник, справжній товариш і колега, чуйна й щира людина. Особливі стосунки складалися з учнями, які відчували красу слова, прагнули творити. Якщо виявлялися яскраві родзинки таланту, наполегливо працювала над їх розвитком, тому розквітали дитячі душі від дотику до чарівного слова. * * *

Слайд 4

Тема.Література рідного краю. Життєвий і творчий шлях Вадима Нікітенка . “Тридцять третій: сага про кохання “.

Слайд 5

Мета: ознайомити із життєвим і творчим шляхом В.Нікітенка ; поглибити знання про трагічні сторінки голодомору на Городищині ; розвивати пізнавальну діяльність та творчі здібності учнів ; виховувати співчуття до людей ,що пережили голодомор .

Слайд 6

Завдання уроку : 1.Ознайомитися із життєвим і творчим шляхом В .Нікітенка ; 2.Проаналізувати твір “Тридцять третій: сага про кохання “; 3.Поглибити знання про трагічні сторінки голодомору на Городищині. 4.Розвивати пізнавальну діяльність та творчі здібності.

Слайд 7

Нікітенко Вадим народився 13 вересня 1969 року у місті Кривий Ріг. Шкільні роки пройшли в м.Корсунь –Шевченківський . У 1991 році закінчив філологічний факультет Кіровоградского педагогічного інституту; закінчив факультет української філології та журналістики Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького . Працював кореспондентом Устинівської районної газети «Трудівник Устинівщини». Нині проживає у селі Валява Городищенського району. З 2002 року працює кореспондентом районної газети «Вісник Городищини». Прозаїк. Автор збірок прози «Дві вдови» (2002) та «Запізнілі провідини» (2006). Член Національної спілки журналістів України .

Слайд 8

Понад 80 років минуло від одного з найтрагічніших періодів в історії нашого народу – штучно створеного Голодомору, який забрав життя мільйонів українців, маючи на меті винищити не тільки населення України, а й поставити українську націю, її народ на коліна, зламати волю українців до незалежності. Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років в Україні становлять 3,2 мільйони осіб. За даними інституту, в роки Голодомору в містах загинуло 940 тисяч працездатного населення (віком від 15 до 60 років), 262 тисячі людей похилого віку і 800 тисяч дітей. Серед сільського населення загинуло 660 тисяч людей працездатного віку, 242 тисячі осіб похилого віку і 594 тисячі дітей. За п'ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п'ять попередніх років.  Наявні архівні документи, свідчення очевидців неспростовно доводять: 1932-го, 1933-го років Україна стала жертвою не якогось міфічного „стихійного лиха”, а цілеспрямованої політики тоталітарного режиму. Ці події не мають аналогів в історії людства. Жертвами тієї страшної доби стали понад 300 тисяч черкащан, серед яких – наші родичі, сусіди, односельці.

Слайд 9

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років, та кількість жертв: м. Городище - 713 с. Буда-Орловецька - 335 с. Валява - 480 смт Вільшана - 116 с. Старосілля - 94 с. Вербівка - 754 с. Воронівка - 123 с. В’язівок - 351 с. Дирдин - 151 с. Журавка - 328 с. Зелена Діброва - 754 с. Калинівка - 193 с. Ксаверове - 233 с. Мліїв - 346 с. Орловець - 76 с. Петрики - 168 с. Петропавлівка - 272 с. Сегединці - 53 с. Товста - 46 с. Хлистунівка - 187 Схилімо голову перед світлою пам’яттю наших земляків, які загинули під час Голодомору 1932-1933 років. Вічна їм пам'ять.

Слайд 10

Сага-епічне сказання про давніх героїв ,богів , вікінгів та королів ,що має прозову форму , переказ ,легенда . Стікс (гр. Styx; stygeo — ненавиджу, жахаюся) — одна з річок Аїду. Воду Стіксу вважали отруйною. Аїд — бог підземного світу, володар «царства тіней» померлих.  Гера кл - найпопулярніший із грецьких героїв, людина надзвичайної сили та відваги. Це рбер— охоронець брами Аїду ,багатоголовий пес, страхітлива потвора.

Слайд 11

Тема :зображення правдивої картини голодомору 1932 -1933 р ,історія кохання юних героїв . Ідея :утвердження всеперемагаючої волі до життя молодих людей , перемога кохання над смертю.

Слайд 12

Василь Симоненко  ( 8 січня 1935, с. Біївці,  Полтавська область — † 13 грудня 1963,Черкаси)

Слайд 13

Микола Теліженко

Слайд 14

Слайд 15

Пригадує жителька Петропавлівки 90-літня Ольга Антонівна Бур'ян - В 1933 році в нашій сім’ї, крім дорослих, було семеро дітей. В колгоспі працювали за „паличку", тому всі надії покладали на город. Однак тридцять другий урожайним назвати не можна. Крім недороду, восени стали забирати в людей хліб, інші продукти харчування. Господарі все це ховали, проте уповноважені знаходили сховане навіть у стрісі. В нас, правда, останніх чотири відра картоплі не забрали, пожаліли. Та це не врятувало. Голод невмолимо наближався, і вже рано навесні тридцять третього всі почали пухнути від недоїдання, Ноги ставали ватяними, було важко ходити. Рятувалися листям з берези, липи, лободи, щириці. Товкли гречану й просяну полову, ліпили „млинці" і їли. Було трохи кукурудзяного борошна, то заколочували його, варили. Тим, хто ходив у колгосп на роботу, давали баланди і жменю гороху. Як заколосилося жито, м'яли колоски, пекли з них коржі. Проте це мало допомагало. Людей повмирало багато. В нас теж умерло троє малих. Мерців було скільки, що не завжди встигали й вивозити.

Слайд 16

Слайд 17

Слайд 18

Слайд 19

Слайд 20

Слайд 21

Слайд 22

Слайд 23

Слайд 24

Слайд 25

Слайд 26

Слайд 27

Слайд 28

Слайд 29

Слайд 30

Слайд 31

Слайд 32

Слайд 33

Слайд 34

Слайд 35

Слайд 36

БАЛАДА ПРО ПОСТОЛИ  Тридцять третій. Весна. Дід до хати учовп ледве-ледве,  Радо мовив:  – Травичка проколює грунт… –  і на лаві присів, –  Скоро підуть калачики, грицики, левурда,  Бог поможе, дотягнемо й до колосків…  Ми з-за комина печі – на діда з надією очі,  Може, він десь ходив і нам щось попоїсти приніс,  Дід сидів мовчазний і чорніший од чорної ночі,  Незворушний, немов він до того ослона приріс.  Раптом очі підвів:  – Вам ще хочеться їсти, хлоп»ята,  – Хоч скоринку якби! - в один стогін озвалися ми, –  Із отого окрайця, що від зайця приносив нам тато,  Але ж тата немає…Він в могилі лежить ще з зими.  Дід нагнувся до ніг, познімав постоли і до мами:  – На, обдай їх окропом і юшку з сириці звари,  Якщо їстоньки просять, значить ще не пора їм до ями,  А мені уже час… А мені уже час в явори…  Дід приліг на ослін, голову повернувши до Бога,  Мама юшку варила, солила гіркими слізьми,  Лютий голод проймав хату всю з димаря до порога,  Юшка вчасно приспіла, нею смачно давилися ми…  Наш дідусь не діждались вечері, заснули навіки,  Їх на цвинтар сільський вранці вже гробарі повезли,  Мама тихо молилась за батька й за чоловіка…  Діти вижили… Нас врятували  дідусеві старі постоли…

Завантажити презентацію

Схожі презентації

Презентації по предмету Українська література