X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
ПЕРИКАРДИТИ

Завантажити презентацію

ПЕРИКАРДИТИ

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

ПЕРИКАРДИТИ Доцент Н.І.Ярема Тернопільський медичний університет, кафедра терапії і сімейної медицини ФПО

Слайд 2

Перикардит – серозне, фібринозне, гнійне або геморагічне запалення вісцерального і парієтального листків перикарда. У запальний процес нерідко втягується міокард. Перикардит: первинний вторинний (ускладнення основного захворювання) Особливості: Частіше хворіють чоловіки у віці 10-40 років. Прижиттєва діагностика утруднена. На секції перикардит знаходять у 2-7% випадків смерті при терапевтичній патології.

Слайд 3

Клінічна класифікація перикардитів (за Е. Браунвальдом (1995) А. Гострі перикардити (до 6 тижнів): фібринозний; ексудативний. Б. Підгострі перикардити (6 тижнів – 6 міс.): констриктивний; констриктивно-ексудативний. В. Хронічні перикардити (більше 6 міс.): констриктивний; ексудативний; адгезивний.

Слайд 4

Класифікація перикардитів за етіологією 1. Інфекційний перикардит: вірусний (віруси Коксакі, ECHO, Епштейна-Барр, епідемічного паротиту, вітряної віспи, краснухи, ВІЛ, цитомегаловірус, парвовірус тощо); бактеріальний (Streptococcus pneumoniae, гемофільна паличка, збудники менінгококової інфекції, гонореї, сифілісу, хвороби Лайма, туберкульозу, хламідії та інші); грибковий (збудники кандидозу, гістоплазмозу тощо); паразитарний (збудники амебної дизентерії. токсоплазмозу, ехінокок та інші).

Слайд 5

2. Перикардит, що розвивається при системних аутоімунних захворюваннях: системний червоний вовчак; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит; склеродермія: дерматоміозит; вузликовий периартеріїт; синдром Рейтера; сімейна середньоземноморська лихоманка.

Слайд 6

3. Перикардит, що розвивається при аутоімунних процесах 2 типу: ревматизм; посткардіотомний синдром; постінфарктний синдром (Дреслера); аутореактивний. 4. Перикардит і перикардіальний випіт, що виникає при захворюваннях серця і суміжних органів: гострий інфаркт міокарда (епістенокардитичний); міокардит; аневризма аорти; інфаркт легені;

Слайд 7

пневмонія; захворювання стравоходу; гідроперикард при застійній серцевій недостатності; паранеопластичний перикардит. 5. Перикардит, що виникає при метаболічних порушеннях: ниркова недостатність (уремія); мікседема; хвороба Аддісона; діабетичний кетоацидоз; холестериновий; вагітність.

Слайд 8

6. Травматичний перикардит: при прямому пошкодженні перикарда (проникаюча травма грудної клітки, перфорація стравоходу, чужорідні тіла в порожнині перикарда); при непрямому пошкодженні перикарда (непроникаюча травма грудної клітки, опромінення органів середостіння). 7. Пухлинні захворювання перикарда: первинні пухлини; вторинні пухлини (рак легені, молочної залози, шлунка, кишечника, іншої локалізації, лейкемія, лімфоми, меланома, саркома, інші пухлини). 8. Ідіопатичний перикардит.

Слайд 9

Методи діагностики перикардиту 1. Діагностичні заходи, що застосовуються обов’язково (покази класу І): аускультація; електрокардіографія; ехокардіографія; аналізи крові (кількість лейкоцитів, ШОЕ, С- РБ, ЛДГ – маркери запалення; тропонін І, МВ-КФК – маркери пошкодження міокарда); рентгенографія органів грудної порожнини.

Слайд 10

Відображення відділів міокарда відведеннями ЕКГ Стандартні I II III Передня стінка лівого шлуночка, боковий сегмент Проміжне, повторює І або ІІІ (в бік патології) Задньодіафрагмальні, нижній сегмент або правий шлуночок Одно- полюсні посилені avR avL avF Дзеркальне відображення ІІ Верхньобокові відділи лівого шлуночка Діафрагмальні відділи або правий шлуночок Грудні V1 V2 V3 V4 V5 V6 Передня стінка Передня стінка Перегородка Верхівка Нижньобокові відділи лівого шлуночка Нижньобокові відділи лівого шлуночка

Слайд 11

Алгоритм аналізу ЕКГ 1. Паспортна частина. 2. Калібрувальний імпульс 1 мВ=10 мм. 3. Правильність (регулярність ритму) – різниця найкоротшого R-R і найдовшого не >0,15 с (при тахікардії – 0,10 с); розрахунок ЧСС = 60/R-R. 4. Водій ритму – ритм синусовий при послідовності P-qRs-T. P, qRs, P-q – однакової протяжності, форми, величини в кожному відведенні. 5. Вольтаж збережений, якщо R в одному із стандартних відведень >5 мм, або RI+RII+RIII >15 мм. 6. ЕВС – за співвідношенням R/S у стандартних відведеннях. 7. Аналіз параметрів ЕКГ в кожному відведенні. 8. Формулювання ЕКГ-висновку.

Слайд 12

ЕКГ-ознаки гіпертрофії лівого передсердя 1. P-mitrale: подовжений (≥0,11 с), двогорбий або двофазний Р у лівих грудних відведеннях. 2. Двофазний РV1 з поглибленою і поширеною негативною фазою. 3. Час внутрішнього відхилення ЛП ≥0,06 с.

Слайд 13

ЕКГ-ознаки гіпертрофії правого передсердя 1. P-pulmonale: високий (>2,5 мм), щпилястий у правих відведеннях. 2. Час внутрішнього відхилення ПП ≥0,04 с.

Слайд 14

ЕКГ-ознаки гіпертрофії обох передсердь 1. Збільшення амплітуди і тривалості P-pulmonale в II, III, V1-V2. 2. P-mitrale в I, avL, V5-V6; в V1 – так звана форма зубця Р “щит і меч”.

Слайд 15

ЕКГ-ознаки гіпертрофії лівого шлуночка 1. Високоамплітудний R у лівих грудних відведеннях. 2. Глибокі S у правих відведеннях. 3. Подовження qRs>0,09 с. 4. ЕВС вліво (/_ α = -20°). 5. Зміщення перехідної зони вправо R=SV1-V2. 6. Збільшення часу внутрішнього відхилення qR V5-V6> 0,05 c (N – 0,45 с для ЛШ). 7. Дискордантне зміщення ST-T.

Слайд 16

Слайд 17

ЕКГ-ознаки гіпертрофії правого шлуночка 1. Високі R (або R1) у правих відведеннях. 2. Глибокі S у лівих грудних відведеннях. 3. ЕВС вправо (/_ α = +110°) або S-тип: SI-SII-SIII. 4. Подовження qRs >0,09 c (блокада ПНПГ). 5. Дискордантне зміщення ST-T. 6. Збільшення часу внутрішнього відхилення qRV1-V2> 0,03 c.

Слайд 18

Слайд 19

Ознаки перевантаження відділів серця Систолічне – q V5-V6 до 2 мм, RV5-V6>RV4, глибокі S V1-V2 із зміщенням ST під ізолінію і T(-). Діастолічне – q V5-V6 ≥2 мм,

Слайд 20

2. Діагностичні заходи, що застосовуються обов’язково при тампонаді серця (покази класу І), на розсуд лікаря при великих чи рецидивуючих випотах чи при недостатній інформативності попереднього обстеження (покази класу ІІ а), а також при невеликих випотах (покази класу ІІ в): перикардіоцентез з дренуванням порожнини перикарда. 3. Діагностичні заходи, що застосовуються на розсуд лікаря чи при недостатній інформативності попереднього обстеження: комп’ютерна томографія; магнітно-резонансна томографія; перикардіоскопія, біопсія перикарда.

Слайд 21

ККЛІНІКА: Ø    Загрудинний біль; Ø    Шум тертя перикарда; Ø    Зміни на ЕКГ; Ø    Задишка; Ø    Міалгії; Ø    Передсердна тахікардія Ø    Недомагання;

Слайд 22

зЗміни на ЕКГ: ППідйом сегмента ST в І – ІІІ, V2 – V6 , без реципрокності і Q; ДДепресія сегмента PQ; ДДинаміка ST( до ізолінії) і T(стає негат. – пізніше); РРідше – суправетрикулярна екстрасистолія і ФП.

Слайд 23

ППри накопиченні ексудату: Зменшення болю і шуму тертя перикарду; -   Наростає задишка, блідість, синюшність; -   Збільшення розмірів серцевої тупості; -   Зниження АТ, синусова тахікардія.

Слайд 24

Основні принципи лікування перикардитів Лікувальний режим: - палатний (при фібринозному перикардиті, якщо він не є проявом тяжких системних захворювань); - ліжковий (при ексудативному перикардиті); - суворий ліжковий (при ексудативному перикардиті, що супроводжується вираженою задишкою, набряковим синдромом). Хворі з тяжким