Презентація на тему:
Закінчення Коліївщини

Налякана польська шляхта звернулася до Росії з проханням допомогти придушити гайдамацький рух, бо в червні-липні 1768 р. на Правобережжівже діяло 300 повстанських загонів. Катерина ІІ наказала командувачеві російських військ М.Кречетникові вжити всіх необхідних заходів для придушення повстання.

Об‘єднаними силами польської шляхти і російських військ Коліївщину було розгромлено, а з учасниками повстання жорстоко розправлялися. Ватажків повстання М.Залзняка та І.Гонту обманом було заарештовано.

Частину гайдамаків та І.Гонту судив польський суд у с.Кодня на Житомирщині. І.Гонті присудили, що страта повинна тривати два тижні. Протягом десяти днів кат здирав із бунтівного сотника пасма шкіри. Одинадцятого дня ухвалено відрубати йому ноги, дванадцятого – руки, тринадцятого – вирвати серце, чотирнадцятого – відрубати голову.

Тіло посікли на шматки, щоби потім вивісити на майданах 14 великих міст Правобережжя всім для залякування.Голову було прибито до воріт Могилева.

Збереглися свідчення самих поляків про поведінку І.Гонти під час його катування. Ворог був вражений, бо жодного стогону не вирвалося з його вуст. -Багато було страчено й учасників повстання (3 тис) -Серпень 1768р.-400 гайдамаків пригнали до Львова і кинули в підземелля міського арсеналу. Перегодом їх використали для спорудження будинку військового коменданта Львова, а затим багатьох полонених розстріляли.

Дружина і чотири доньки І.Гонти були схоплені, публічно побиті різками і відправлені на заслання. Усе їхнє майно привласнив генерал М.Кречетников.

Російський суд покарав повстанців на чолі з М.Залізняком. М.Залізняку присудили 150 ударів, вирвали ніздрі, на лобі й на щоках поставили тавро, заслали до Нерчинська на каторжні роботи.Про І.Гонту і М. Залізняка серед народу ходили легенди: найцікавіша, що М.Залізняк, переодягнувшись у ченця, переховувався в Мотронинському монастирі та невдовзі мав з‘явитися серед повсталих.

Про І.Гонту розповідали, що нібито залишився жити його син, який втік на Волощину і збирався незабаром прийти в Україну, щоб завершити справу, яку розпочав батько. Образи героїв-гайдамаків залишилися в народній пам‘яті Т.Шевченко присвятив боротьбі українського народу проти польської шляхти поему “Гайдамаки”.