Презентація на тему:
Верлен

Поль Марі Верлен Французький письменник, поет, символіст

 «Не можна застосовувати до цього поета те ж мірило, яке застосовують до людей розсудливих. Він має права, яких у нас немає, оскільки він стоїть незрівнянно вище і, разом із тим, незрівнянно нижче за нас. Це несвідома істота, і це такий поет, який зустрічається раз на століття» -Анатоль Франс

Народився 30 березня 1844 року в містечку Мец у сім'ї військового інженера. 1851 р. - навчається в Парижі, в приватному пансіоні Ландрі. Згодом продовжує навчання в паризькому ліцеї Бонапарта. 1862 р. - складає іспит на звання бакалавра, слухає лекції в училищі правознавства. Проте навчання тривало недовго. Уже в 1864 році Верлен — дрібний службовець одного із страхових агентств, дещо пізніше — чиновник районної паризької мерії та міської ратуші.

Уже в юнацькі роки у Верлена з'являється схильність до літературної творчості

1858 р. він надіслав один із ранніх віршів — "Смерть" — Віктору Гюго й одержав схвальну оцінку. 1863 року з'явилась перша публікація поета-початківця - сонет «Пан Прюдом»

Особисте життя  1870 р. одружився з шістнадцятирічною  Матильдою Моте, але подружжя не зазнало щастя в сімейному житті.

Дружба з Артюром Рембо У 1871 зазнав репресій та кривавого терору, тривалий час переховувався. Вживав алкоголь. Фатальну роль у цьому відіграла і дружба з Рембо. У серпні 1871 року Рембо  надсилає Верлену листа з віршем «П'яний корабель», приїжджає до нього в Париж. У липні 1872 року обидва поети вирушають у Бельгію, а звідти — в Англію.

1873 р. у Брюсселі під час сварки Верлен поранив товариша, вистріливши в нього з пістолета. Верлена було затримано і 8 серпня 1873 року засуджено на 2 роки тюремного ув'язнення. Коли Верлен перебував у в'язниці містечка Монс, йому було вручено копію рішення суду про розірвання шлюбу з дружиною.

У тюрмі Верлен переживав глибоку духовну кризу. Тут він знову повернувся до католицької віри, віри його дитинства. Там же він написав поезії, які увійшли до його збірки«Романси без слів». ( вершина творчості Поля Верлена)

Після звільнення із в'язниці у січні 1875 p., переживши релігійне навернення, Верлен намагається упродовж кількох років жити як порядний християнин, викладає в Англії, а згодом після повернення на батьківщину — в колежі Ретеля, організовує ферму, яка з часом повільно занепадає, і Верлен повертається до свого колишнього невпорядкованого способу життя.

Після смерті матері у 1886 р. Верлен зостався практично без засобів до існування. Він жив у нетрях і злиднях, часто хворів. Верлен помер у безпросвітніх злиднях у січні 1896 р. Місце поховання Поля Верлена на кладовищі Батіньйоль

Творчість

«Сатурнічні поезії» (1866) Спостерігаємо помітний вплив парнаської естетики та творчості Ш. Бодлера (виразність образу, ретельне відшліфовування вірша,матеріальна згущеність, зримість та відчутність світу Бодлерівська традиція прослідковується у загальній мінорній тональності віршів, у тонкості відчуттів і загостреній сприйнятливості, а також у розробці урбаністичної теми («Містичні вечорові зблиски», «Сентиментальна прогулянка», «Осіння пісня»). Проте вже в цій збірці проявляються риси оригінального бодлерівського стилю: меланхолійна інтонація, нюансування образу; музичність, явлена не лише як віртуозне оркестрування вірша, а й перш за все як уміння відтворити найтонші порухи, «музику» душі.

«Вишукані свята» (1869)  У збірці часто вбачали твори дилетанта і декадента, прихильника теорії «мистецтва для мистецтва». Збірка є серією витончених пейзажів, картинок, замальовок, які відображають вишукані розваги дам і кавалерів XVIII ст.

«Добра пісня» (1870)  Включає вірші, присвячені коханій Верлена, його нареченій Матильді Моте Верлен любив цю свою збірку найбільше.

«Романси без слів» (1874) До складу збірки увійшли твори, написані Верленом ще в тюрмі. Вона поділяється на два цикли: «Забуті пісеньки» та «Бельгійські пейзажі». Ця збірка — комплекс замальовок, мотивів, фрагментів, пейзажів. Вона засвідчила неповторність поетичного обдарування Верлена.

«Мудрість» (1881)  До збірки увійшли вірші, написані Верленом у в'язниці та одразу ж після звільнення. У в'язниці відбулося навернення Верлена у католицьку віру. У «Мудрості» Верлен звертається до Бога, почасти другий глибинний план образу-символу посідає не людська душа, а Бог, відбувається перехід поета від «гуманістичного» до «релігійного символізму».

Пізні поетичні збірки Верлена «Далеке та близьке» (1884) «Кохання»(1888) «Паралельно» (1889) «Щастя» (1891) «Пісні для неї» (1891) «Оди на її честь» (1893)