Презентація на тему:
Мігель де Сервантес Сааведра

Міґе ль де Серва нтес Сааве дра 

Міґе ль де Серва нтес Сааве дра (*29 вересня 1547 — †23 квітня1616) — іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури. Повсюдно відомий, передусім, написанням твору «Дон Кіхот»,який багато критиків називають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світу.

Дитинство і юність Вважається, що Міґель де Сервантес Сааведра народився в місті Алькала-де-Енарес. Припускається, що він народився 29 вересня, у день Архангела Михаїла, і за традицією отримав ім'я святого. Міґель де Сервантес був хрещений у місті Алькала-де-Енарес, у парафіяльній церкві святої Марії. Його батька звали Родріґо де Сервантес, за походженням із Кордови, він працював хірургом. Його мати звали Леонор де Кортінас, про яку відомо мало. У Сервантеса були брати Андрес, Родріґо і Хуан, сестри Андреа, Луїса і Маґдалена. Слід звернути увагу, що прізвище «Сааведра» не з'являється в жодному ранньому документі Сервантеса. Це прізвище не використовується і його братами й сестрами. Від народження Сервантес мав би носити ім'я «Міґель де Сервантес Кортінас». Він почав використовувати прізвище «Сааведра» лише після того, як повернувся з алжирського полону, можливо для того, щоб відрізнятися від Міґеля де Сервантеса де Кортінас, якого вигнали з королівського двору. У 1551 році Родріґо де Сервантес зі своєю сім'єю переїхав до Вальядоліда. Через борги він був ув'язнений на декілька місяців. У 1556 році він направився до Кордови, щоб отримати спадок Хуана де Сервантеса, дідуся майбутнього письменника, а також щоб втекти від кредиторів. Не існує точної інформації щодо перших років навчання Міґеля де Сервантеса. Скоріше за все, він мав навчатися у Вальядоліді, Кордові або Севільї. Також можливо, що він навчався у товаристві єзуїтів, вже в романі «Бесіда собак» він розповідає про єзуїтську школу, що здається алюзією на його роки навчання. У 1566 році, переїздить до Мадрида.

Алжирський полон Під час свого повернення з Неаполя до Іспанії на борту галери Сонце (Sol) турецька флотилія під командуванням Арнаута Мамі взяла у полон Міґеля і його брата Родріґо. Це відбулося 26 вересня 1575 року. Їх захопили на вершину Кадакес де Росас або Паламос, яку зараз називають Коста Брава, і відправили до міста Алжира. Сервантеса зробили рабом грецького зрадника Далі Мамі. Той факт, що у Сервантеса знайшли рекомендаційні листи від Хуана Австрійського і герцога Сесси, дав підстави полонителям Сервантеса вважати, що він є дуже важливою персоною, і вони могли вимагати за нього хороший викуп. Вони вимагали п'ятсот золотих ескудо за свободу Сервантеса.

Під час п'яти років ув'язнення Сервантес, чоловік сильний духом та із сильною мотивацією, намагався втекти чотири рази. Щоб уникнути покарання своїх товаришів по втечі, він взяв відповідальність за все, що робив проти своїх ворогів. Він надавав перевагу тортурам понад зрадою. Дякуючи офіційній інформації та книзі ченця Дієґо де Аедо «Топографія та загальна історія міста Алжира», ми володіємо важливими знаннями про полоненого. Ці події з його життя доповнюються його комедіями «Алжирські угоди», «Алжирські курорти» і розповіддю про Полоненого, яка входить до першої частини Дон Кіхота, між 39 і 41 розділами. Без сумніву, з плином часу стало відомо, що твір, опублікований ченцем Дієґо де Аедо, не був ним написаний. Еміліо Сола вважає, що автором цього твору був Антоніо де Соса, товариш по полону Міґеля де Сервантеса. Даніель Айзенберґ припустив, що автором твору не є Еміліо Соса, який не був письменником, а твір написаний великим алжирським полоненим, з творами якого твір Аедо показує надзвичайну подібність.

Перша спроба втечі Перша спроба втечі не вдалася тому, що мавр, який мав вести його разом із товаришом до Орана, зрадив їх у перший день. В'язні були змушені повернутися до Алжира, де їх забили у кайдани. Тим часом мати Сервантеса домоглася зустрічі з великою кількістю високопоставлених осіб з надією викупити своїх дітей.

Друга спроба втечі У 1577 році підписали угоди, але суми не вистачало, щоб викупити обох. Міґель надав перевагу, щоб на волю випустили його брата Родріґо, який повернувся до Іспанії. В Родріґо був план, створений його братом, направлений на визволення Міґеля та його чотирнадцяти або п'ятнадцяти товаришів. Сервантес зустрівся з іншими в'язнями в секретній печері, чекаючи іспанську галеру, яка мала їх забрати. Галера дійсно прийшла і спробувала наблизитися до берега два рази, але була захоплена. Християни, що знаходилися в печері також були знайдені, завдяки зраднику, який отримав прізвисько Позолотник (el Dorador). Сервантес проголосив себе єдиним орґанізатором цієї спроби втечі. Бей (турецький ґубернатор) Алжиру, Азан Баха, ув'язнив його в своїй резиденції, забивши в кайдани, де Сервантес провів п'ять місяців.

Третя спроба втечі Третю спробу Сервантес запланував в сподіванні втекти сухопутним шляхом до Орана. Він послав туди вірного мавра з листом для Мартіна де Кордоби, в якому пояснював план і просив провідників. На жаль, посланець був ув'язнений і знайшлися листи. На листах було видно, що вони належать Міґелю де Сервантесу, який усе і спланував. Його засудили до двох тисяч ударів палицею. Це рішення не відбулося, тому що багато хто за нього поклопотався.

Четверта спроба втечі Остання спроба втечі відбулася завдяки гарній сумі грошей, яку Сервантесові дав один валенсійський купець, що знаходився в Алжирі. Сервантес придбав судно, здатне транспортувати шістдесят полонених християн. Перед тим як усе мало реалізуватися, один із тих, хто мав би бути звільненим, екс-домініканець доктор Хуан Бланко де Пас розповів увесь план Азанові Баха. В нагороду зрадник отримав щит і глечик масла. Азан Баха перемістив Сервантеса у свій власний палац на більш жорстких умовах ув'язнення. Потім він вирішив відвезти його до Константинополя, де втеча навряд чи могла б здійснитися. Знову Сервантес узяв на себе усю відповідальність.

Визволення з полону У травні 1580 року до Алжира приїхали отці з ордену Трійці (цей орден займався угодами щодо визволення полонених) брат Антоніо де ла Белья і брат Хуан Хіль. Брат Антоніо відправився з експедицією визволених. Брат Хуан Хіль, у якого було лише триста ескудо, намагався визволити Сервантеса, за якого вимагали п'ятсот. Чернець почав збирати у християнських купців суму, якої не вистачало. Чернець здобув її коли Сервантес, зв'язаний «двома ланцюгами і цвіркуном», вже знаходився на галерах, які Азан Баха вже направляв до Константинополя. Дякуючи 500 ескудо, Сервантес був визволений 19 вересня 1580 року. 24 жовтня він повернувся до Іспанії з іншими визволеними. Він приїхав до міста Денія, звідки переїхав до Валенсії. У листопаді-грудні Сервантес повернувся зі своєю родиною до Мадрида.

Повернення до Іспанії У травні 1581 року Сервантес переїхав до Португалії, де в той час знаходився двір Феліпе ІІ, з метою знайти щось, з чим переробити своє життя і заплатити борги, які отримала його сім'я з метою викупу Сервантеса з Алжира. Йому довірили секретне завдання в Орані, через те, що він мав багато знань про культуру і звичаї північної Африки. За цю роботу він отримав 50 ескудо. Сервантес повернувся до Лісабона, а наприкінці року повернувся до Мадрида.

Літературна діяльність Літературна діяльність Мігеля почалася доволі пізно, коли йому було 38 років. Після першої новели «Галатея» (1585) він написав чимало драматичних творів, які користувалися невеликим успіхом. Тож заради насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» змушений поступити на інтендантську службу; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади». Та ці обов'язки приносять йому самі невдачі, він навіть потрапляє під суд і якийсь час сидить у в'язниці. Проте він не припиняє своєї письменницької діяльності, спершу нічого не друкуючи. Особисті поневіряння фактучно стають матеріалом для його майбутньої письменницької праці. З 1598 до 1603 років немає майже жодних звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється в Вальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить в світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії (за кілька тижнів розійшлося перше видання і в тому ж році чотири наступних) і за кордоном (переклади багатьма мовами). Проте матеріальне становище автора не змінилося, лише посилилося вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепах, переслідуваннях. Від цього часу й до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616 роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів, поема «Подорож на Парнас» і роман «Мандри Персілеса і Сигізмунди», що був надрукований уже після смерті автора. Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 23 квітня 1616 року він помер від водянки).

«Хитромудрий іда льго Дон Кіхо т з Лама нчі» (ісп. El ingenioso hidalgo don Quijote de la Mancha) ─ роман іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведра.

Вигадане походження Сервантес створив вигадане походження історії. Він стверджує, що найняв історика мавра, щоб перекласти арабський рукопис, який письменник знайшов у брудній квартирі в Толедо. Головний герой, Алонсо Кіхано ─ незаможний дворянин, що прочитав багато лицарських романів. Ці романи так ввійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, що він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод. Дон Кіхот вибрав об'єктом своєї любові Дульсінею Тобоську. Так мандрівний лицар нарік дівчину із сусідньої ферми. «Дульсінея» абсолютно не підозрює про Кіхотові почуття до неї, і практично ні разу не з'являється в романі. «Дон Кіхот» ─ найвпливовіший літературний твір Іспанської Золотої Доби і вважається багатьма найкращим романом взагалі.

Літературні ознаки Роман має епізодичну структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот служив джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії ідальго ─ об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман - сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював в своєму творі. Письменник застосовував подібну гру слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота». Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови

Історія публікації Роман складається з двох частин, публікація яких розділена десятиліттям. Частина перша була надрукована в 1605 році, Частина друга - в 1615 році, уже після того як перша частина була неодноразово перевидана в Європі й здобула велику популярність. У другій частині автор глибше розкриває характер свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах.

ілюстрація до роману «Дон Кіхот». Гранвіль, 1848

Культурне значення Роман Мігеля де Сервантеса збагатив культуру Європи. Імена його персонажів: Дон Кіхот, Санчо Панса, Дульсінея відомі практично кожному європейцю. В українській мові, наприклад, вживається дієслово "дон-кіхотствувати", яке означає боротися за шляхетну, але безнадійну справу, поводитися як лицар навіть собі на шкоду. Світлини до роману робило безліч європейських художників, серед яких - Гранівль Оноре Дом'є Гюстав Доре Пікассо Хосе Сегрельєс та інші.

Перше видання 1605 року.

Галерея Гранвіль. Ілюстрація до роману «Дон Кіхот», 1848 р. Афіша до опери «Дон Кіхот», композитор Массне. Оноре Дом'є. Дон Кіхот, не довершено.

Історія перекладів   Перший український переклад, чи, точніше, скорочений віршований переспів «Дон Кіхота» Сервантеса зробив Іван Франко. Цей переклад було опубліковано в 1891 році у Львові з передмовою Франка про творчість Сервантеса. Над перекладом всього «Дон Кіхота» довгий час працював український письменник Володимир Самійленко, проте його рукопис було втрачено (про цю втрату є згадка в сонеті Миколи Зерова «Самійленко»). У 1927 році з'явився скорочений український переклад «Дон Кіхота» Миколи Іванова, що перевидавався 1935 і 1936 року, а також 2010. У 1955 році був опублікований український переклад Василя Козаченка та Євгена Кротевича, але вадою цього перекладу була його вторинність. Перекладачі самі зазначили в передмові, що перекладали не з іспанської, а з російського перекладу Любимова. За свідченням Григорія Кочура, навіть прислів'я і приказки, якими так охоче сипле в романі Санчо Панса, були скальковані з російської. Вартісним, на думку Кочура, в цьому перекладі були хіба що поетичні вставки, які переклав Микола Лукаш. Повний переклад з оригіналу мав на меті здійснити видатний український перекладач Микола Лукаш, проте за життя не встиг довершити другий том роману, який згодом допереклав Анатоль Перепадя. Таким чином повний український переклад роману Сервантеса з мови оригіналу вперше було опуліковано лише в 1995 році у видавництві «Дніпро». У 2008 році цей переклад був перевиданий харківським видавництвом Фоліо.

Українське видання Дон Кіхота в перекладі Миколи Лукаша й Анатоля Перепаді

Твори La Galatea (Галатея) El Ingenioso Hidalgo Don Quijote de la Mancha (1605): Перший том Дон Кіхота Novelas Ejemplares (1613): «Повчальні новели» збірка з 12 новел: La Gitanilla (Циганка) El Amante Liberal (Щедрий коханець) Rinconete y Cortadillo (Рінконете і Кортадільйо) La Española Inglesa (Англійська іспанка) El Licenciado Vidriera (Ліценціат Відрієра) La Fuerza de la Sangre (Сила крові) El Celoso Extremeño (Ревнивець з Естремадури) La Ilustre Fregona (Поважна покоївка) Novela de las Dos Doncellas (Новела про двох дів) Novela de la Señora Cornelia (Новела про пані Корнелію) Novela del Casamiento Engañoso (Новела про виграшний шлюб) El Coloquio de los Perros (Діалог собак) Segunda Parte del Ingenioso Hidalgo Don Quijote de la Mancha (1615): Друга частина роману Дон Кіхот. Los Trabajos de Persiles y Sigismunda (1617): Персилес і Сигізмунда.

Драми El gallardo español (Темпераментний іспанець), комедія La casa de los zelos y selvas de Ardenia (Дім ревнощів та ліси Арденії), комедія Los baños de Argel (В'язниці Алжиру) El rufián dichoso (Щасливий сутенер) La gran sultana Doña Catalina de Oviedo (Велика султанша Катаріна де Овієдо) El laberinto de amor (Лабіринт кохання) La entretenida (Розгнуздана діва) Pedro de Urdemalas (Педро Не-роблю-злого), комедія у віршах на 3 акти El juez de los divorcios (Суддя розлучень) El rufián viudo, llamado Trampagos (Овдовілий злодій) La elección de los alcaldes de Daganzo (Вибори алькальда Дагансо) La guarda cuydadosa (Пильний вартовий) El vizcayno fingido (Фальшивий біскаєць) El retablo de las maravillas (Вівтар чудес) La cueva de Salamanca (Саламанська печера), драматична інтермедія El viejo zeloso (Ревнивий старий)

Увічнення пам'яті У XX столітті уряди Іспанії різних політичних напрямків були заклопотані підвищенням міжнародного престижу власної держави. В черзі практичних кроків було створення музеїв Сервантеса та монументів героям його роману " Дон Кіхот " в місцях, згаданих в книзі. Сервантес ніколи не був багатою людиною. Після викупу з арабського полону він роками повертав гроші, витрачені за його звільнення. Музей письменника в одному з міст вразив своєю бідністю навіть диктатора Франко в 20 ст. і диктатор розпорядився зробити музей Сервантеса — багатим. Бо непрестижно було мати уславленого національного письменника бідним.

Наприкінці 20 ст. після угод між Мадридом та Москвою домовилися про обмін скульптурами відомих літераторів. Московська міська рада передала Мадриду скульптуру поета Олександра Пушкіна. Муніципалітет Мадриду у 1983 р. передав у Москву скульптуру Сервантеса. Це авторська копія монументу письменника в іспанській столиці, створена ще у 1835 р. (скульптор — Антоніо Сола). Представник стилюкласицизм, Сола теж створив з незаможного Сарвантеса — елегантного і цілком безтурботного ідальго. Велетенських розмірів, пафосний монумент Сервантесу встановили також на площі де ла Плаза де Еспанья в Мадриді (скульпторЛоренцо Валера). А надзвичайна висотність монументу письменника підтримана сусідніми хмарочосами площі. Іменем письменника названо один з астероїдів головного поясу — «79144 Сервантес», відкритий 2 лютого 1992 року.[1] Також ім'я Сервантеса носить один з кратерів Меркурія.[2] А двоє з кратерів, розташованих на астероїді «433 Ерос» носять імена літературних героїв Мігеля де Сервантеса — «Дон Кіхот» і «Дульсінея».[3] Окрім того іменем письменника названо цілу низку інститутів: Інститут Сервантеса (заснований 1991 року) — філії інституту по всьому світі є іспанськими культурними центрами, що сприяють вивченню іспанської мови і культури; Європейський університет імені Сервантеса (Вальядолід); Університет Мігеля де Сервантеса (Сантьяго-де-Чілі); Acción Cultural Miguel de Cervantes (Барселона); Віртуальна бібліотека Мігеля де Сервантеса (ісп. Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes); Кінотеатр імені Сервантеса в Севільї (Cine Cervantes de Sevilla); Іменем Сервантеса названо 14 театрів у 5 країнах світу. Іменем Сервантеса названа престижна літературна премія «Premio Miguel de Cervantes», заснована в 1976 році.

Монумент Сервантесу на тлі хмарочосу «Іспанія», Мадрид

Дякую за увагу! Підготувала учениця 8 класу Велиган Оксана