Презентація на тему:
"Джонатан Свіфт"

Джонатан Свіфт «Мандри Гулівера»

Джонатан Свіфт * * Свіфт народився в ірландському місті Дублін в протестантській небагатій сім'ї. Батько, дрібний суддівський чиновник, помер, коли син ще не народився, залишивши сім'ю (дружину, дочку і сина) в тяжкому становищі. Тому вихованням хлопчика займався дядько Годвін, з матір'ю Джонатан майже не зустрічався. Після школи він вступив у Трініті-коледж Дублінського університету (1682), який закінчив у 1686 році. В результаті навчання Свіфт отримав ступінь бакалавра і довічне скептичне відношення до наукових премудростям.

Джонатан Свіфт був людиною Незвичайної долі і характеру, особливого складу розуму, зі своїм єдиним «свифтовским» гумором. Він був за освітою богослов, обіймав значну посаду декана найбільшого в тодішній Ірландії собору святого Патріка, маючи величезний вплив і авторитет, був пов'язаний з відомими політичними діячами свого часу.

* * Перший російський переклад «Подорожей Гуллівера» вийшов у 1772-1773 роках під назвою «Подорожі Гулливеровы в Ліліпут, Бродинягу, Лапуту, Бальнибарбы, Гуигнгмскую країну або до коней». Переклад виконав з французького видання Єрофей Каржавин.

* * Придумані Свіфтом слова «ліліпут» (англ. lilliput) і «йеху» (англ. yahoo) увійшли до багатьох мов світу. У «Подорожі Гуллівера» згадуються два супутники Марса, відкриті тільки в XIX столітті.

* *

* * Подорожі Гуллівера» - програмний маніфест Свіфта-сатирика. У першій частині читач сміється над безглуздим зарозумілістю ліліпутів. У другій, в країні велетнів, змінюється точка зору, і з'ясовується, що наша цивілізація заслуговує такого ж осміяння. У третій висміюються наука і людський розум взагалі. Нарешті, у четвертій з'являються мерзенні йеху як концентрат споконвічної людської природи, не облагородженої духовністю. Свіфт, як правило, не вдається до моралізаторським повчанням, надаючи читачеві зробити власні висновки - вибрати між йеху і їх моральним антиподом, химерно наділеним в кінську форму.

* * Поважного мандрівника, Лемюеля Гуллівера, спершу суднового лікаря, а потім капітана декількох кораблів», зустрічають скрізь як доброго знайомого, друга, як людину, яка знає і бачив багато цікавого.

* * Читаючи книгу, ми разом з письменником перенесемося в країну Лилипутию, дізнаємося, що Гуллівера в цій країні прозвали Людиною-Горою.

* * Будемо здивовані тим, як зустріли героя ліліпути! Напевно вони були дуже налякані, якщо прив'язали його! Але вони були і гостинні! Адже цілих 300 кухарів готували для нього обід!

* * Про все, що він побачив і зрозумів, що передумав і пережив під час своїх «подорожей у деякі віддалені країни світу», Гуллівер ось вже два з половиною століття розповідає всім, хто захоче його слухати.

* * Ця книга - повна пустотливого чарівництва казка! Взявшись за руку капітана Гуллівера, пройдіться вулицями лилипутского королівства, зі сміхом і веселим захопленням спостерігаючи за справами маленьких чоловічків, які менше нас в 12 разів!

* * Гуллівер був добрим і розумним «мандрівником». Він шанобливо ставився до ліліпутам, багато змушений був терпіти від них.

* * Він з цікавістю знайомився з життям маленьких чоловічків, спостерігаючи за ними.

* * Не дивлячись ні на що, Гуллівер не образив жодного з мешканців цієї маленької країни. Навіть імператор призупинив рішення вбити Гуллівера, після розповіді офіцерів про те, як милостиво той обійшовся зі своїми бранцями.

* * Щоб швидше отримати бажану свободу він натягнув свій носовичок на 9 колод і влаштував військове змагання.

* * Гулівер допоміг ліліпутам у боротьбі з їх найлютішими ворогами-блефускианами. Він змайстрував 50 гачків і 50 канатів їх з їх допомогою відвіз блефускианский флот. Але він дуже хотів повернутися до себе додому. Для цього Гулівер знайшов і відремонтував стару човен, а потім його підібрав англійський корабель.