Презентація на тему:
Душа летить із вирію за Гоголем…

Душа летить із вирію за Гоголем… Все Гоголя про Гоголя питаю – Який він був? І в чому таїна, Що сам собі усе про нього втаюю Вночі він ближче, гірше завидна. Всі таємниці вдень скресають льодом. Стаєш нікчемним, гірш усіх нікчем, Люблю його останнім перельотом І небо замикаю тим ключем. Душа летить із вирію за Гоголем В гніздо пречистих і скорботних рук, Душа моя відчайно незагоєна, Їй дише вслід морозом Басаврюк. А в небі тихо. І немає стелі. І тільки видно, як віддалеки Він хмарою химерною шинелі Зігріє нам різдвянії зірки. І тільки тужно, бо недоступитись, І тільки журно, бо нема й нема. До неба встати. З неба зір напитись. Душа живе ще, хоч і смерть німа. І.Драч.

«Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага» Микола Гоголь

Микола Васильович Гоголь Псевдоніми: Пасічник Рудий Панько; Криптоніми: Рудий Панько; В. Алов; П. Глечик; Н. Г.; ОООО; Г. Янов; N. N. Дата народження: 1 квітня 1809 Місце народження: Великі Сорочинці (зараз Миргородський район Полтавської області, Україна) Російська імперія Дата смерті:4 березня 1852 Місце смерті: Москва, Російська імперія Національність: українець Мова творів: російська Рід діяльності: письменник, драматург, прозаїк

Гоголеве (садиба-музей батьків письменника)

Житловий будинок, у якому мешкала родина Гоголів, с. Гоголеве. Фото 2007.

Садиба була збудована в с. Василівка (пізніше Яновщина, а нині Гоголеве) батьками Миколи Васильовича Гоголя у 1 -й пол ХІХ ст. В цій садибі пройшли дитячі і юнацькі роки М. В. Гоголя, сюди він неодноразово приїжджав протягом дорослого життя.

Батько, Василь Афанасійович Гоголь, був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Згодом знаменитий нащадок оспівав його в образі Тараса Бульби. Марія Іванівна Гоголь-Яновська (уродж. Косяровська), мати письменника

Дім А. І. Тализіна на Микитському бульварі, де в останні роки життя жив і працював Гоголь; у ньому письменник і помер.

Могила Миколи Васильовича Гоголя на Новодєвічому цвинтарі.

Пам'ятні місця в Україні, пов'язані з іменем М.Гоголя

Вікторина 1.Коли народився Микола Гоголь? 2.Назвіть село, де був родовий маєток Гоголів. 3.Хто є оповідачем у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки»? 4.Якому герою Миколи Гоголя належать слова: «Поріднитися не по крові, а по душі може тільки людина»? 5.Хто є автором опери «Тарас Бульба»? 6.Назвіть повне прізвище Миколи Гоголя. 7. Яке місто Микола Гоголь назвав батьківщиною своєї душі? 8. Острів, на якому стояла Запорозька Січ. 9. Річка, яку перепливли Тарас Бульба і його сини, наближаючись до Січі. 10. Гетьман, який переслідував Тараса та його побратимів. 11. Військове звання Тараса Бульби. 12. Кличка коня Тараса Бульби.

Відповіді 1. 1 квітня 1809 року. 2. Василівка. 3. Пасічник Рудий Панько. 4. Тарасу Бульбі. 5. Микола Лисенко. 6. Гоголь-Яновський. 7. Рим. 8. Хортиця. 9. Татарка. 10. Потоцький. 11. Полковник. 12. Чорт

Cімейна легенда, пов’язана з одруженням батьків Миколи Гоголя Коли Василю Гоголю-Яновському (батькові письменника) було 14 років, він побачив уві сні Богородицю, яка показала йому немовля і мовила: «Ось твоя суджена». Наступного дня у маленькій сусідській дівчинці Марії він впізнав це немовля. Через 14 років вони одружилися.

Погруддя Гоголя М. В. у с. Гоголеве. Фото 2007.

Перекладачі творів письменника Свого часу на українську мову Гоголя перекладали Олена Пчілка, Микола Садовський, Максим Рильський, Степан Васильченко, Остап Вишня. В 1941 році відомий український кінорежисер Олександр Довженко підготував сценарій «Тарас Бульба», в серпні повинні були розпочатися зйомки, однак настала війна. Цікаво, що свою літературну діяльність Леся Українка розпочала фактично з Миколи Гоголя, переклавши його «Вечера» у віці неповних чотирнадцяти років. Переклад Лесі Українки називався «Вечорниці на хуторі під Диканькою».

У "Вечорах " Гоголь бачить глибоку неоднозначність зображуваного ним світу. Україна, яка постає зі сторінок " Вечорів ", зовсім не реально-історична. Це гротескний край, де зібрані майже опереточні любовні пари, персонажі народного анекдоту, вертепу.

Ідею повісті Миколи Гоголя «Вечір на Івана Купала» можна висловити прислів’ям: «На чужому горі свого щастя не побудуєш».

" Тарас Бульба " - героїчна повість про визвольну боротьбу українського народу проти польскої шляхти за національну незалежність. Гоголь прославляє мужність, відвагу, вірність Батьківщині, товариству, козацькій честі.

«Тара с Бу льба» — повість Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Найдовша з повістей письменника. Центральними дійовими особами твору є запорозькі козаки, а місцем дії — Україна першої половини 17 століття. Головний герой — козацький покловник Тарас Бульба. Перша редакція повісті була опублікована в циклі «Миргород» 1835 року. Друга, перероблена редакція, вийшла 1842 року. Саме друга редакція отримала позитивні оцінки російських літераторів.

М.Г.Дерегус. Приїзд Остапа та Андрія додому. Ілюстрація до повісті “Тарас Бульба”

М.Г.Дерегус “Прощання” Ілюстрація до повісті

Екранізації повісті «Тарас Бульба» «Тарас Бульба» (1909) — перша кіноекранізація повісті, російський німий фільм Олександра Дранкова. «Taras Bulba» (1924) — німецький фільм за повістю, знятий режисером Олексієм Грановським* «Tarass Boulba» (1936) — французький фільм за повістю. «The Rebel Son» (1938) — англійський фільм за повістю. «Taras Bulba» (1962) — найвідоміша іноземна екранізація, американський фільм за повістю. Юл Бріннер – в ролі Тараса Бульби. «Taras Bulba, il cosacco» (1963) — італійський фільм за повістю. «Taras Bulba» (1987) — чеський телефільм за повістю. «Дума про Тараса Бульбу» (2009) — український телевізійний повнометражний художній фільм за повістю; прем'єра 29 березня 2009 року.[3] «Тарас Бульба (фільм)» (2009) — російський художній фільм за повістю.

«Пожалуй, сложнее всего было передать поэзию литературных образов при помощи кино. Литература намного тоньше, чем кино, хотя бы учитывая ее тысячелетний возраст, кроме того она апеллирует к воображению читателя. А кино, напротив, конкретно» (режисер фільму Володимир Бортко)

Богдан Ступка у ролі Тараса Бульби

Богдан Ступка у ролі Тараса Бульби

Богдан Ступка у ролі Тараса Бульби

Хутір Тараса Бульби

Володимир Вдовиченков (Остап), Ігор Петренко (Андрій).

Тарас Бульба над тілом убитого ним сина Андрія.

Володимир Вдовиченков в ролі Остапа, схопленого ворогами

Оцінка постаті Миколи Гоголя Олесь Гончар, який на початку квітня 1976 року у Венеції на міжнародному симпозіумі, присвяченому творчості Миколи Гоголя «Гоголь і європейська культура», виступив з доповіддю «Гоголь і Україна». «Земля України – це вона народила Гоголя, і прицьому не тільки фізично, але й, що куди важливіше, народила його духовно, з дитинства одарувавши красою своєї поезії, розливом пісенної творчості, епічною величавістю дум, фантастикою казок, переказами, легендами, образністю – всіма плодами народного духу… Гоголь залишився як справжній оригінальний першовідкривач цього поетичного материка, який по-справжньому проник в глибини, до нього незнані, який створив неповторний образ народу, духовний образ України».

Оцінка постаті Миколи Гоголя Творчість Гоголя спричинила його до  активнішого зацікавлення Україною та українською тематикою. «Це [досвід читання «Вечеров на хуторе близ Диканьки» й «Тараса Бульби» Гоголя] було, мабуть, першим пробудженням того почуття до України, що дало цілковито новий напрям моїй діяльності. Я читав Гоголя з пристрастю, я перечитував його і не міг відірватися. Я не знаю, — спало мені на думку, — як я міг не бачити того, що було гак близько довкола мене! Я мусив це все пізнати!» Микола Костомаров

Оцінка постаті Миколи Гоголя Гоголь фактично сформував у своїх творах своєрідний національний міф про українців. Його можна не сприймати, не любити, можливо навіть ненавидіти, але Гоголівська Україна в ХІХ столітті була представлена світу як країна з високою народною культурою побуту, унікальною природою та героїчним минулим. Микола Томенко

За думою дума роєм вилітає, Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може, й Бог не бачить. Кому ж її покажу я, І хто тую мову привітає, угадає Великеє слово? Всі оглухли — похилились В кайданах... байдуже... Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате... Не заревуть в Україні Вольнії гармати. Не заріже батько сина, своєї дитини, За честь, славу, за братерство, За волю Вкраїни. Не заріже — викохає Та й продасть в різницю Москалеві. Це б то, бачиш, Лепта удовиці Престолові- отечеству Та німоті плата. Нехай, брате. А ми будем Сміяться та плакать. Тарас Шевченко «Гоголю»