Презентація на тему:
Бруно Шульц

1892 Бруно Шульц 1942

Бруно Шульц Автопортрет 1919 р. Музей історії Варшави, Польща

Бруно Шульц, автопортрет на фоне міста, 1920 р. Картинная галерея, Львів

Будинок, в якому жив Бруно Шульц в Дрогобичі

Гімназія, в якій викладав Бруно Шульц

Щоденник зберігається в архівах Яд ва Шем в перекладі на іврит. Ландау, як справжній солдат, чоловік, шкодує про те, що ворог, з яким він бажав включитись в противоборство, має такий непрезентабельний вигляд. Щоб уберегтися від нудьги, Ландау з колегами завжди домовлялись перед акцією, кому куди цілитися. В записах від 12 липня 1941 року Ландау запише: " Я завжди беру собі їх серце.”

Місце загибелі Бруно Шульца в Дрогобичі

ПОСМЕРТНЕ ЖИТТЯ БРУНО ШУЛЬЦА

Котик. Фрагменти стінопису, виконананого Б.Шульцом у 1942 р. на вілллі Ландау у Дрогобичі . Музей "Дрогобиччина"

Бабуся. Фрагменти стінопису, виконананого Б.Шульцом у 1942 р. на вілллі Ландау у Дрогобичі . Музей "Дрогобиччина"

Бруно Шульц – Автопортрет з собакою

Бруно Шульц Автопортрет 1924 р. Народний музей мистецтвтв, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1930 р. Музей літератури ім. Адама Міцкевича, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1933 р. Музей літератури ім. Адама Міцкевича, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1933 р. Музей літератури ім. Адама Міцкевича, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1933 р. Музей літератури ім. Адама Міцкевича, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1935 р. Музей літератури ім. Адама Міцкевича, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1938 р. Музей літератури ім. Адама Міцкевича, Варшава, Польща

Бруно Шульц Автопортрет 1939 р.

Бруно Шульц Автопортрет 1939 р.

Из Шульца: " “Мне никогда не забыть той светозарной поездки в самую светлую зимнюю ночь. Цветная карта небес выгнулась безмерным куполом, на котором разлеглись фантастические материки, океаны и моря, вычерченные линиями звездных круговоротов и течений, блистающими линиями небесной географии. Воздух светился, как серебрянный газ, им было легко дышать. Пахло фиалками.Из-под снега, пушистого, точно белый каракуль, выглядывали трепещущие анемоны с искрами лунного света в не;ных чашечках.... Мы въехали в холмистую местность. Очертания холмов, распушившихся голыми ветвями деревьев, поднимались к небу, точно благостные вздохи.Я был счастлив... Перед лошадью всё выше вздымался вал снежной пены. Она с трудом пробивалась сквозь этот чистый и свежий массив. Наконец она встала. Я слез с дрожек. Лошадь поникла головой и тяжело дышала. Я прижал ее голову к груди, в черных огромных глазах у нее стояли слезы. И тут я увидел у нее на животе круглую черную рану. “Почему ты мне ничего не сказала? – со слезами шепнул я. – "Милый, это ради тебя”.