Презентація на тему:
Артемій Лук'янович Ведель

Композитор, співак, диригент, скрипаль Артемій Лук'янович Ведель 1767 - 1808

Артемій співав надзвичайним голосом, чудово грав на скрипці. Він керував московським та іншими губернаторськими церковними хорами, готував співаків для Петербурзької капели. Був військом офіцером… Мав усі умови для успішної кар’єри та безбідного життя, одружитися із вродливою дівчиною, але обрав інший шлях, який і досі залишився незрозумілим для розумних світу цього. Артемій Ведельський

Народився він, як уважають, десь в 1767 році, хоча можливо й пізніше. Батько Лук’ян Ведельський займався різьбярством по дереву, був відомим у Києві фахівцем своєї справи, створював церковні іконостаси. Артема, ще малим дитинчам з чудовим голосом, взяли до академічного хору. У 13 років він вступив до класу філософії Києво-Могилянської академії. Музичний талант Артемія вражав усіх, як студентів так і педагогів: не маючи спеціальної музичної освіти, він став першим скрипалем-солістом в студентському оркестрі, до того ж майстерно диригував хором. Артемій Ведель

Артемій Ведель У Києві композитор часто відвідував дім обер - єромонаха Євстафія, де вечорами збиралися меломани; співи Артемія захоплювали всіх присутніх. Невдовзі отець Євстафій запросив співака керувати полковою капелою і зробив його своїм ад’ютантом. У Артемія почалася військова кар’єра. Меломани щедро платили йому за перепис його партитури. Аристократи мріяли мати такого зятя. Проте Артемій уникав такого роду перспективного товаришування, задовольняючись спілкуванням лише зі своїми друзями. Уночі він тихо молився іі спав на підлозі.

Раптом на престолі замість Катерини ІІ опинився Павло І, і всі хори та оркестри було ліквідовано. В церквах заборонили виконувати музику, що безпосередньо не стосувалася канонічного богослужіння – хорові концерти і канти перестали лунати під склепіннями храмів. Новий імператор не любив ні мистецтва, ні тим паче митців. Композитор зазнав важкого удару, що змусило його піти у відставку у званні капітана (з правом носити мундир). Душа його наповнилася тяжкими роздумами – він повернувся до Києва (мабуть, пішки) і залишився на самоті із важким відчуттям непотрібності у цьому світі. Артемій завжди, навіть у роки свого славного визнання, вів аскетичний спосіб життя. Він не вживав м’яса і спав на грубій рогожці, цілковито присвятивши себе молитві і створенню музики. Невдовзі Артемій вирішив стати послушником Київо-Печерського монастиря. Артемій Ведель

 Але і там він не залишився надовго, оскільки монастирське життя не відповідало його подвижницькому духу та й з настоятелем монастиря він мав натягнуті стосунки. Він мав дар прозорливиця і за це був направлений в психлікарню. В 1808 році Лук’яну Ведельському дозволили забрати сина додому. У батьківському домі він опинився посеред друзів і, за свідченням архимандрита Мефодія (Піснячевського), здивував усіх присутніх тихою передсмертною бесідою про необхідність бути «лагідним, смиренним, не самовпевненим, благочестивим й особливо щедрим в любові до ближніх». Прийнявши Таїнства Сповіді й Причастя, праведник тихо відійшов до Господа під час молитви, стоячи на колінах. Сталося це 14 липня 1808 р. (можливо за старим стилем – Авт.). Артемій Ведель