Презентація на тему:
Троянда - королева квітів

Троянда - королева квітів

Афродіта, богиня краси і любові, дізнавшись про смерть на полюванні її коханого Адоніса, пішла шукати тіло прекрасного парубка в гори Кіпру. По дорозі вона поранила свої ніжні ноги об колючки терну і гострого каміння. Каплі її крові, падаючи на землю, перетворювалися в червоні троянди. Легенди про походження троянди

Древні римляни пов’язували появу булих троянд з міфом про Венеру. Коли богиня виходила на берег із морської безодні, там, куди падала морська піна з її тіла, виростали білі троянди. Бог закоханих Купідон подарував першу білу троянду Гарпократу – богу мовчання, щоб він не розголошував тайну походеньок Венери.

В древності троянда вважалась священною квіткою. Грецький міф оповідає, що богиня Флора одного разу побачила гарну дівчину і перетворила її в квітку, Афродіта додала квітці краси, три Грації – блиск і шарм. Діоніс пожертвував ароматний нектар, Зефір роздув хмари, щоб Аполлон міг поливати на троянду сонце. Коли квітка виросла, її передали Еросу (Купідону) і назвали "Королевою квітів". Римляни мали власну легенду про походження троянди. Згідно з нею багато наречених бажали одружитися з красивою дівчиною на ім’я Роданте, але жодним з них вона не цікавилась. Ці люди були настільки роздратовані, що для помсти виломили двері і вдерлись в її дім. Цей епізод розгнівав богиню Діану, за що вона перетворила красуню в квітку, а її прихильників – в шипи.

Чому в троянди з’явилися колючки? Спочатку троянда не мала колючок. В міру того, як люди псувалися і переставали достойно цінити красоту, троянда все більше і більше покривалася колючками.

Біологічна класифікація Царство:Рослини Відділ:Angiosperms(Покритонасінні) Клас:Eudicots (Еудікоти) Ряд:Rosales (Розоцвіті) Родина:Rosaceae (Розові) Підродина:Rosoideae (Розанні) Вид:Rosa Троянда  

Троянда (лат. Rosa L.), інша назва «Ружа» — культурна форма рослин роду роза родини трояндових (дикорослі — див. Шипшина), кущі до 2 метрів заввишки. Дикі рослини зростають, в основному, у помірному кліматі. Всього налічується близько 300-400 видів дикої троянди. Рослини зазвичай мають форму куща або ліани. У класичному зображенні троянда має 32 пелюстки, звідси назва роза (троянда) вітрів. Відомо бл. 6 000 ґатунків, що їх гібридизації й відбору (за ін. даними тепер налічують понад 14 тисяч сортів троянд).

Листя більшості видів 5-15 сантиметрів завдовжки, перисті, з (3 -) 5-9 (-13) листками;листя, як правило, має зубчасті краї, і часто кілька шипів на нижній частині. Переважна більшість троянд листопадні, але деякі (зокрема, у Південно-Східній Азії), вічнозелені або майже такі.

Плоди троянди мають ягодоподібну структуру, та мають загальну назву шипшина. Різновиди троянд, які мають широко відкриті квітки, привабливі для запилення бджіл і інших комах, отже більш схильні до підвищеної "врожайності". Проте більшість культурно-декоротивних сортів мають таку щільність бутонів, що вони не забезпечують доступ для комах, отже запилення не відбувається. Більшість різновидів троянди має червоні плоди, але деякі (наприклад Роза pimpinellifolia) мають темно-пурпурові, навіть чорні шипшини. Кожну "ягоду" оточує зовнішній м'ясистий шар, який містить від 5 до 160 насінин, які оточені тонкими, але жорстких "волосин". Трояндові плоди деяких сортів (Шипшина собача) дуже багаті вітаміном C, напевно найнасиченіші цим вітаміном серед будь-яких рослин.

Розмноження троянд Для садових троянд характерне розмноження вегетативним шляхом. При насіннім розмноженні троянд, потомство звичайне не успадковує декоративні якості сорту, внаслідок чого цей спосіб застосовується переважно при виведенні нових сортів. Для вирощування ж посадкового матеріалу застосовують тільки вегетативний спосіб розмноження. Існує кілька способів вегетативного розмноження троянд: щеплення, розподіл куща, кореневими нащадками, отводками, кореневими черешками, що одревесневшими й зеленими черешками  Ділянка для троянд повинна розташовуватись на сонячному місці, захищеному від північних і північно-східних вітрів. Троянди люблять слабокислі ґрунти, не терплять вологих і болотистих місць. При посадці коренева система троянд не повинна бути підсушеною. Задля збереження вологості коріння кущів обертають при транспортуванні на місце висадки у вологу ганчір’я. Саджанці повинні продаватися в поліетиленовому мішечку з землею. Якщо на рослині є бутон, його необхідно прищепити – для кращого розвитку куща. Для посадки викопують ямку 40х40 см, кореневу систему засипають поживною сумішшю вище рівня щеплення на 3-5 см і добре поливають. Бажано землю навколо посадженого куща обробити перегноєм або торфом. Під час вегетації троянди потребують багато вологи, тому слід проводити регулярний полив. При поливі ґрунт необхідно поливати так, щоб волога досягала коріння (1-2 відра на одну рослину). А також обов’язково необхідно розрихлювати землю навколо куща, це сприяє кращому росту та квітучості

Використання У парфюмерії Троянда використовується у парфумерії як самостійно (рожеве масло), так і для створення парфумерних композицій. Рожеве масло (у більшості випадків синтетичне) входить до складу 46% чоловічої і 98% жіночої парфумерії. Французькі парфумери найбільш високо цінують троянди, що ростуть поблизу міста Граса, а також на плантаціях Болгарії у Долині Троянд біля міста Казанлика. У косметиці Екстракт троянди широко застосовується в косметичних засобах. Він ефективно зволожує шкіру, сприяє її регенерації, має тонізуючу дію, заспокоює і омолоджує шкіру, відновлює природний колір і пружність шкіри, роблячи її м'якою і ніжною. У медицині Цілющі властивості троянди були відомі з античних часів. Проте в даний час західна медицина мало використовує троянду, у той час як на Сході ставлення до неї не змінилося. В середньовіччя трояндою лікували величезну кількість захворювань: порушення менструального циклу, головний біль, шлункові розлади, застійні явища в печінці, лихоманку (чуму), очні інфекції та шкірні захворювання. У кулінарії Троянди нерідко використовуються в кулінарії в якості ароматизатора. Також популярним є варення з рожевих пелюсток.

Краса, що зачаровує очі