Презентація на тему:
Українська культура

Українська культура

Архітектура У XVIII століття у Києві архітектурні споруди були створені за проектами іноземних архітекторів. Йоган Шедель на запрошення Києво-Печерської лаври керував будівництвом великої дзвіниці, яка стала на той час найвищою спорудою в Російській імперії. У Києві працював молодий Бартоломео Растреллі.

Лаврська дзвіницяАрхітектор Й. Шедель

Діяльність іноземних архітекторів Б. Растреллі спорудив Андріївську церкву. Місце для будівництва було обране так вдало, що невелика за розмірами, легка і витончена церква зайняла домінуюче положення. Ним же був створений Імператорський палац у Києві, пізніше названий Маріїнським.

Андріївська церква збудована за проектом архітектора Бартоломео Растреллі

Маріїнський палац В.Растреллі, 1750—55 рр.

Собор св. Юра побудований за проектом архітектора Б. Меретина

Ратуша в Бучачі

Дім з химерами, арх. В.Городецький

Образотворче мистецтво Провідна школа художників сформувалася у XVII столітті в київських монастирях. Художники працювали переважно в жанрах монументального живопису, іконопису, гравюри і графіки.

Іконопис У роботах таких іконописців, як Федір Сенькович, Микола Петрахнович, Іван Руткович, помітною стала відмова від середньовічних естетичних канонів, утверджувалася реалістичність і життєрадісність. Частиною храмового живопису став портрет. У розписах храмів зображали історичних осіб. Наприклад, у вівтарній частині Успенського собору вміщені 85 портретних зображень — від князя Володимира до ПетраІ.

Портретний живопис На другу половину XVIII століття припадає, світський портретний живопис. Але в цей же час проявляється тенденція від'їзду з України талановитої молоді до Петербурга, в Академію мистецтв. Так, найвідоміші художники Росії того часу: Д. Левицький — родом з Києва, В. Боровиковський — з Миргорода. Українцем був творець історичного жанру російського академічного мистецтва А. Лосенко.

Петербурзька академія мистецтв

Дмитро Леви цький (1735 — 1822) — російський і український живописець-портретист. Від 1770 року академік Петербурзької академії мистецтв.

Д. Левицький Портрет О.Кокорінова.

Д. Левицький Феодосія Ржевська

Волод имир Боровикóвський (1757 - 1825) —український художник-живописець, іконописець та портретист, з 1795 академік Петербурзької Академії мистецтв. В. Боровиковський "Богородиця во славі”.

Лосенко “Володимир та Рогнеда”. Лосе нко Анто н (1737-1773) — український живописець і портретист.

Т.Г.Шевченко (1914-1861)

Т.Шевченко Марія

і.К.Айвазовський (1817-1900)

Порт Одеси худ. і.К.Айвазовський

і. Рєпін (1844-1930)

Український дім, худ.І.Рєпін

Музичне мистецтво. У XVIII ст. музичною столицею Лівобережжя став Глухів - Глухівська співоча школа, створена з ініціативи гетьмана Данила Апостола. Більшість випускників потрапляла до Москви і Петербурга композитор Дмитро Бортнянський потрапив до Москви, проте в його творчості присутні українські мотиви. Композитори Максим Березовський і Артемій Ведель були більш тісно пов'язані з Батьківщиною, вони працювали в різних жанрах, зокрема оперному, але переважала все ж церковна музика.

Дмитро Бортнянський

Максим Березовський

М. В. Лисенко(1842—1912)

П.И. Чайковський (1840—1893)

Соломія Крушельницька (1872—1952)

Театр У XVII столітті популярною стає драматургія. Найбільш поширеними були два види драми: релігійна і шкільна. Релігійна драма, в свою чергу, поділялася на три форми: Містерія  — таїнство спокутування гріхів людей Ісусом Христом; Міракл — події життя святих; Мораліте — драми, в яких виступали алегоричні фігури Душі, Любові, Гніву, Заздрості та інші і велися розмови повчального характеру.

Вертеп Крім церковної і шкільної драматургії, народжується народний ляльковий театр — вертеп. Такий театр являв собою триярусну скриню, яка символізувала три рівні космосу. Пізніше залишилося два рівні, у верхньому розгорталися релігійні лялькові вистави, а в нижньому — гумористичні інтермедії, які користувалися величезною популярністю в народі.

Висновок Рзділ українських земель між двома імперіями, згортання автономії України російським царатом, ліквідація гетьманщини, заборона публікацій українською мовою, русифікація верхівки українського суспільства до кінця XVIII століття знову створили важку ситуацію для української культури.