Презентація на тему:
сироти

Мета, завдання, основні принципи соціально-правового захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Діти є і завжди будуть найперспективнішою частиною суспільства, а тому необхідно скеровувати розвиток суспільства з огляду на позитивне ставлення до дітей, розумінням їх проблем, інтересів, запитів, потреб, вмінням зробити крок назустріч сім'ям з дітьми. В Україні з кожним роком зростає дитяча злочинність, наркоманія, проституція, сутенерство, бродяжництво та безпритульність, однак відсутні ефективні програми для роботи з молоддю, відсутня профілактика цих негативних явищ.

Соціально-правовий захист дітей — це комплекс взаємодії державних заходів і зусиль неурядових організацій щодо законодавчого та соціального закріплення прав дітей, в основі яких лежить пріоритет дитини, гарантія особистих та соціальних прав, прав у сім'ї та суспільстві, прав на здоров'я, освіту, повноцінне харчування, необхідність першочергової уваги до їхнього фізичного та духовного розвитку

Соціально-правовий захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування являє собою систему заходів правового, організаційного, фінансового плану, спрямовану на забезпечення безпеки їх повсякденного життя і призначену для здійснення допомоги дітям, які з різних причин залишились позбавленими (повністю або частково) тих пільг і послуг, які необхідні для їх нормального розвитку

Завдання соціально-правового захисту дитинства: психолого-педагогічна та юридична допомога; консультування неповнолітніх і їхніх батьків; контроль за роботою дитячих установ різного типу; соціально-медична допомога дітям; інформаційно-правова допомога неповнолітнім з питань одержання професії, працевла штування, реалізації культурних і дозвіллєвих потреб тощо.

Система соціально-правового захисту дітей включає різні заходи, що проводяться в школі, позашкільних навчальних закла дах, громаді тощо. Основним результатом цієї діяльності має ста ти формування соціально-правової захищеності дітей, їхнього стійкого психічного стану, впевненості в успішному майбутньому професійному самовизначенні, розкриття інтересів, потреб, творчого потенціалу дітей, успішна соціалізація особистості.

Принципи соціально-правового захисту дитинства: 1. Пріоритет дитячих інтересів над іншими. 2. Рівність усіх дітей незалежно від походження, раси, національності, стану здоров'я; повага до права дітей на свободу думки, об'єднань і мирних зборів. 3. Інтеграція зусиль усіх соціальних інститутів, які покликані за хищати права дітей; колективний аналіз, моделювання здійснення соціально-правового захисту дітей.

4. Гуманність у ставленні до дитини, що передбачає визнання людини: а) соціальною цінністю; б) метою суспільного розвитку; в) вищим критерієм оцінки всіх галузей суспільного життя: економіки, науки, мистецтва то що. 5. Системність, яка містить: а)орієнтацію на міждисципліна-рність у дослідженнях проблем захисту прав дітей; б) системну (цілісну) оцінку потреб особистості з метою захисту її прав; в) системний підхід (координацію всіх структурних компонентів) щодо забезпечення захисту прав дітей.

Основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є: - створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї; - виховання та утримання дітей за принципом родинності; - сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів; - забезпечення пріоритету форм влаштування; - захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей; створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя, інші.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначає Закон України "Про забезпечення організаційно – правових умов соціального захисту дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Загалом в Україні нараховується понад сто тисяч дітей, які належать до соціально незахищеної категорії, — це діти-сироти, діти, позбавлені батьківської турботи. Необхідні зміни в стратегії держави щодо захисту дитинства. Вже з’явилися нові форми державної опіки дітей: нарівні з інтернатами запрацювали дитячі будинки сімейного та змішаного типів, з’явилися прийомні сім’ї. Держава спробувала штучно відтворити моделі сімейного виховання, а вихователі в них почали «працювати» татами й мамами. Але дитині потрібна не модель, а справжня сім’я.