Презентація на тему:
Таланти

Театр корифеїв на Миколаївщині та Вознесенщині Щедра земля народжує щедрі таланти Підготували учениці 10-П класу Вознесенського ліцею “Інсайт” Савчук Вікторія та Масян Тетяна

Миколаїв здавна набув слави міста театрального Наш край – це колиска корифеїв українського театру Тобілевичів: І.К.Карпенка-Карого, М.К.Садовського, П.К. Саксаганського, М.К.Садовської-Барілотті – відомого драматурга, акторів, режисерів, які вписали золоті сторінки в розвиток національної культури.

с. Кам`яно-костувате Братського району Миколаївської області – батьківщина М.Садовського, П.Саксаганського; у Миколаєві перебували Марія Садовська та П.Саксаганський; Улюблені ролі І.Тобілевича (Карпенка-Карого) зіграні на Миколаївських сценах;

П.Саксаганський (1859-1940) Великий режисер і актор, геній нашої сцени у 1880-1883 рр. жив у Миколаєві по в. Інженерній, 2 (служив у піхотному полку). Саме у Миколаєві він назавжди вирішує свою долю – молодий офіцер покидає армію і стає актором професійної трупи М.Старицького; у вересні 1883 р. майбутній геній уперше виходить на сцену театру Монте (що знаходиться на в. Адміральській). Згодом він 14 разів прибував до Миколаєва на тривалі гастролі; написав кілька п`єс, мемуарну книгу “По шляху життя” ( тут є спогади про миколаївські роки, театрознавчі статті). (21 грудня 1989 р. в канадському м. Торонто, поблизу українського театру ім. Т.Шевченка та ресторану “Одеса”, одна з вулиць названа іменем Саксаганського, нашого великого земляка. У Миколаєві вулиці Саксаганського нема).

Микола Садовський (1856-1933) Народився у нашому краї, вчився в сусідньому Херсоні; Славетний актор, на сцені з 1881 року, створив перший стаціонарний український театр у Києві в 1906 році, жив у Миколаєві під час тривалих гастролей, прибуваючи сюди 8 разів.

Марія Садовська-Барілотті (1855-1891) Видатна співачка та драматична артистка, народилася в с. Костуватому Братського району. Співала в операх, виступала у виставах театру корифеїв, і в Миколаєві теж, але життєвий шлях її урвався несподівано: трагічно померла, надірвавши серце на театральній сцені в Одесі в 36 віці.

Марко Кропивницький (1840-1910) Видатний драматург, актор, режисер, композитор, співак, народився на Єлисаветградщині, але дитинство та юність провів на Миколаївщині: у Вознесенську і Дмитрівці (цього ж району), Доманівщині – в Олександрівці над Чичиклією та в Молдавці (нині Козубівка), в с. Катеринівці (нині приєднане до Новокрасного Арбузинського району).

Саме тут майбутній геніальний режисер і актор, основоположник українського професійного театру, “батько українського театру” здобув знання рідної мови, традицій, народної моралі. У Миколаєві він жив і працював під час гастролей, тут працював над своїми п`єсами, наші земляки стали прототипами його героїв, його п`єси увійшли в золотий фонд драматургії.

Єфросинія Зарницька У 1931-1936 роках у Первомайську та сусідній Катеринці закінчила життєвий і творчий шлях видатни актриса та оперна співачка, окраса українського театру корифеїв єфросинія Зарницька, учасниця легендарних гастролей української трупи у Франції 1893 р. “Вона співала, як соловейко, і голос її був чистий, ніби кришталь”, - писав тогочасний критик Ф.Сорсе.

Ярошенко Митрофан Корнійович (1858-1926) актор, співак, режисер і антрепренер школи М.Старицького, родом з смт Врадіївка на Миколаївщині. Працював у трупах М.Кропивницького, М.Старицького

Корифеї театру у Вознесенську Гастролі трупи “ Товариства малоросійських акторів ” відбулися у Миколаєві та Вознесенську. У Вознесенську бували М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий та М.Заньковецька У краєзнавчому музеї м. Вознесенська

Вірші про корифеїв українського театру Саксаганський прибуває до Миколаєва. До Миколаєва веде його стерно. Та відчуває чаєчка-вістунка, Що він пливе по золоте руно! Валерій Бойченко Не вірили, сміялися, глумилися: - Ото придумав: серед степу –гай! А він мовчав. Саджав собі – і край. І виросли дерева, вкоренилися. Не вірили, сміялися, глумилися: - Театри? Малоросам? Ну й дивак! … Микола Луків

Вірші М.Рильського Марія Заньковецька Саксаганський Її зорею називали Молодість мою гарячу Ясною зіркою … Вона Знов перед собою бачу, І справді трепетно ясна Юні сльози, юний сміх, Була, як зірка… Щоб не знати більше їх. Маркові дуби Три брати Дуби ростуть поволі, неквапливо; Колись, на славу Україні, Хто садить дуба – той його, можливо, Зродила мати трьох синів. І не побачить вищим, аніж сам. Дала крилята їм орлині, І душі, повні мрій і снів.