Презентація на тему:
Шевченко Тарас Григорович

Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861) Презентацію підготувала Вчитель вищої категорії Попфолуші С.М.

У літературі кожного народу серед її великих творців є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом для українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Тарас Шевченко - велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець. Шевченко - явище унікальне. Він – вершинна парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу. Він – наш всесвіт…

Показати неповторність творчої спадщини Т.Г.Шевченка, його значення для розвитку української літератури, домогтися усвідомлення учнями того, що кожна людина неповторна особистість; розвивати уміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу; застосовувати набуті знання практично; виховувати інтерес до спадщини Т.Г.Шевченка, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього.

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. “Він був сином мужика і став володарем в царстві духа…Вінбув кріпаком і став велетнем у царстві культури…” Іван Франко

Показати неповторність творчої спадщини Т.Г.Шевченка, його значення для розвитку української літератури, домогтися усвідомлення учнями того, що кожна людина неповторна особистість; розвивати уміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу; застосовувати набуті знання практично; виховувати інтерес до спадщини Т.Г.Шевченка, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього.

Яким я уявляю Великого Кобзаря? Яка роль Шевченка в розвитку української літературної мови? В яких жанрах працював Шевченко-художник? Назвіть провідні теми творчості Т.Г.Шевченка

Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами – сльозами. Максим Рильський

Яким я уявляю Великого Кобзаря? Яка роль Шевченка в розвитку української літературної мови? В яких жанрах працював Шевченко-художник? Назвіть провідні теми творчості Т.Г.Шевченка

1814- 1825- 1838- 1840- 1843- 1838- 1845- 1 “Заповіт” 2.”Кобзар” 3.Поема “Катерина” 4.Народився Т.Г.Шевченко 5. 22квітня викуплений з кріпатства 6.5поем-”Кавказ”,”Єретик”,”Великий льох”,”Наймичка”,”І мертвим і живим” 7.Залишився круглим сиротою

1814р. – народився в с. Моринцях 1831р. – приїхав до Петербурга 1838р. – викуплений з кріпацтва 1840р. – виходить «Кобзар» 1845р. – пише «Заповіт» 1847р. – заарештований 1857р. – закінчується період заслання 1860р. – присвоюється звання академіка 1861р. – помер у Петербурзі

За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози! Я не знаю, Чи єсть у Бога люте зло, Щоб у тій хаті не жило? А хату раєм називають!

Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького за руку, І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився…

Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом, Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було. Мені так любо-любо стало Неначе в Бога … Уже покликали до паю А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені, Тоді так приязно молилось, Чого так весело було?...

1832Р. ЕНГЕЛЬГАРДТ ЗАКОНТРАКТОВУЄ ШЕВЧЕНКА НА ЧОТИРИ РОКИ МАЙСТРОВІ ПЕТЕРБУРЗЬКОГО МАЛЯРНОГО ЦЕХУ В. ШИРЯЄВУ. Хоче малювати, Прагне він до знань, Та за це багато Зазнає знущань. Ненависний, деспотичний Енгельгардт застає Шевченка за малюванням і жорстоко карає.

1835р. У Петербурзі з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835). Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів.

Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва. К.Брюллов В.Жуковський

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка.

Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети). М. Лунін А. Лагода

Основні мотиви: сирітство і соціальна нерівність; (“Тяжко-важко в світі жити”) трагічна доля жінки- покритки (“Катерина”, “Маряна-черниця”) Тема героїчного минулого України (“ Іван Підкова”,”До Основяненка” ,”Тарасова ніч”,”Гайдамаки”) роль митця у суспільному житті (“Думи мої”).

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

Шевченко був романтиком і реалістом одночасно; в молодості, яка схиляє до романтики, писав і реалістичні твори («Катерина»), а в зрілому віці— і романтичні («Царі», «Давидові псалми»). Часто в одному творі тісно взаємодіють і романтизм, і реалізм («Гайдамаки»). Ці два методи тісно переплітаються в усій творчості Шевченка, джерелами якої були тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції.

У ранній період творчості (1838-1843 р.) Т.Г.Шевченко багато уваги приділяв історичній тематиці. Однією з головних його тем є боротьба українського народу проти поневолення польською шляхтою. Уже в "Кобзарі" 1840 р. була надрукована поема "Тарасова ніч" (1838). В основу твору покладено події травня 1630 р., коли відбувся бій козаків проти військ польського гетьмана С.Конецпольського під Переяславом. На чолі боротьби  стояв Тарас Трясило. Приваблювала Т.Г.Шевченка і тема боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. Вперше вона порушена у поемі "Іван Підкова" (1838), також опублікованій у "Кобзарі" 1840 р.   Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю...          Було колись добре жити На тій Україні...

Балади «Причинна», «Тополя», поеми «Сова», «Сліпий», «Наймичка», «Відьма», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія», «Гайдамаки», сотні поезій.

Одним із дебютних творів Т. Шевченка є романтична балада “Причинна”. У ній поет вивів образ дівчини-сироти, яка залишилася зовсім самотньою, коли її коханий поїхав у далекі краї, і, пригнічена своїм горем, сприймається як причинна, тобто несповна розуму.

Це балада, ліро-епічна пісня. Твір має фольклорну основу, у ньому поєднуються фантастичне і реальне, велику роль відіграють ліричні відступи. Автор вдається до переходів від одного розміру до іншого, які переконливо мотивуються змістом і настроєм різних частин балади. Чотиристопний ямб у наступній композиційній частині твору змінюється на 14-складовий вірш. Шевченко використовує такі поетичні фігури, як інверсія, градація, перенесення. Завдяки градації та перенесенню змінюється динаміка розповіді. Від різкої трагічної картини бурі на Дніпрі, що служить своєрідним тлом для закоханих, поет поступово змінює ритмічний малюнок у дусі народної пісні: дівчина чекає козака з походу, а коханий, можливо, вже мертвий десь на чужині.

“Ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, просторою і поетичною грацією вислову”. Іван Франко Вперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі при сприянні Євгена Гребінки. У збірку ввійшло вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є як би епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй».

Доню моя, доню моя, Цвіте мій рожевий! Як ягідку, як пташечку, Кохала, ростила На лишенько…Доню моя, Що ти наробила?.. Оддячила!.. Іди ж, шукай У Москві свекруху. Не слухала моїх речей, То її послухай.

Це ліро-епічна соціально-побутова поема , у якій гостро поставлені проблеми соціальної нерівності і трагічної долі селянки. Для головної героїні "чужими" людьми стали навіть батько та мати, які вигнали її з дому, коли дізналися про те, що в неї повинна народитися дитина. Вони не змогли піти всупереч громадській думці і вчинили у дусі традицій.

Історична тематика представлена і в Шевченковій драматургії раннього періоду, зокрема у п’єсі “Назар Стодоля”. Заголовний герой твору — запорізький козак, смілива людина — вміє постояти за свою гідність.

Тема-сум за славним козацьким минулим ,надія на відродження України Головна думка-заклик Шевченка писати про боротьбу козаків за свою свободу Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де ,люде, наша слава, Слава України!

Поема “Гайдамаки”, написана Шевченком в 1841 році, відкрила нову сторінку в європейському поетичному епосі своїм романтичним уславленням народу як справжнього творця історії

1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.). 1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською мовою “Слепая”. Того ж року створює історичну поему “Гамалія” (вийшла окремою книжкою 1844р.). Кінцем лютого 1843р. датована історико-побутова драма “Назар Стодоля” (написана російською мовою, відома лише в українському перекладі). У 1844 — 1845 рр. її поставив аматорський гурток при Медико-хірургічній академії в Петербурзі.

ЗОЛОТИЙ ПЕРІОД ТВОРЧОСТІ 1843-1847

вміти: пояснити зміни в творчості Кобзаря, опираючись на текст поезії “Три літа”; знайти головні відмінності від творів попереднього періоду за текстами творів “Сон”, “Кавказ”, “Єретик” та ін.

Період трьох літ - так називають проміжок часу між 1843-1847 роком в творчості видатного українського поета, письменника, художника Тараса Григоровича Шевченка. Це період творчої зрілості поета. Романтичний напрямок його творів відходить на другий план і вони набувають більш реалістичного характеру. В цей період письменник замислюється над долею України, над її теперішнім станом та її історією. Найвидатнішими творами цього періоду були: “Сон”, “Кавказ”, “Ш мертвим, і живим…”, “Наймичка”, “Холодний Яр”, “Заповіт” та інші.”.

Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (до арешту).

Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Т.Г.Шевченко. Собор святого Олександра в Києві

Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві...

Що сталося в житті Шевченка в 1843 році? (Поїздка в Україну) Коли поет востаннє бачив рідну землю? Якою він уявляв її собі на чужині (за творами “Причинна”, “Гайдамаки”)? Що він там побачив? Як відрізнялися Україна в уяві Кобзаря і насправді? Як це позначилося на його творах?

Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. пише один за одним твори “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Холодний яр”, “Як умру, то поховайте” (“Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр. (крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”. 1846р. створює балади “Лілея” і “Русалка”, а 1847р. (до арешту) — поему “Осика”. Тоді ж він задумує нове видання “Кобзаря”, куди мали увійти його твори 1843 — 1847 рр.

“ ТРИ ЛІТА” Позиції реалізму відображена у останньому вірші рукописного альбому “Три літа”. Тут письменник, зокрема, стверджує, що в нього назавжди висохли романтичні сльози, “що лилися з Катрусею в московській дорозі”, “що молились з козаками в турецькій неволі”. Митець став рішучим борцем: І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою.

На Україні Шевченко написав два поетичних твори — російською мовою поему “Тризна” (1844р. опублікована в журналі “Маяк” під назвою “Бесталанный”) і вірш “Розрита могила”. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему “Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета.

Сатиричною картиною всього тогочасного суспільства стає знаменитий вступ до поеми. У ньому викриваються ненажерливі магнати (”Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать…”), шахраї (”Той тузами обирає свата в його хаті”), богобоязливі лицеміри, що в будь-який момент готові запустить “пазурі в печінку”, без’язика і безпринципна інтелігенція — “братія”, що “мовчить собі, витріщивши очі”. Гротеск, сарказм, іронія — типові художні засоби першого в українській літературі твору політичної сатири. Водночас важливе місце в поемі займають умовність і фантастика.

Те, що описав Т.Г.Шевченка у поемі “Сон” існує і сьогодні, тому ви повинні самі “впізнати” зображених: хто “... щедрий та розкішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним жалкує, так із нього сердешного кров, як воду точить!” , хто “За край світа заглядає, чи нема країни, щоб загарбать...”, що за “братія мовчить собі, витріщивши очі”.

У своїй поемі “Кавказ” він пристрасно виступає на захист пригноблених народів Кавказу, створює образ прикутого до скелі борця Прометея, образ, який сміливо можна віднести до найвищих творінь світової поезії.

Викриття загарбницької політики російського самодержавства, показ страждань поневолених ним народів складають тему поеми Т. Шевченка “Кавказ”. За жанром це — сатиричний твір з елементами лірики та героїки. У невеличкій за розміром поемі (178 рядків) автор зумів показати гігантську панораму Росії як тюрми народів. Цього він домагається завдяки лаконізмові й афористичності висловів, наприклад: Борітеся — поборете!; Не вмирає душа наша, не вмирає воля; Символом поневоленого народу, що пробуджується до боротьби, вдалою художньою знахідкою письменника є образ Прометея.

У поемі “Єретик” описано національно-визвольний і релігійно-протестантський рух чеських гуситів у Середні віки, однак, вдаючись таким чином до інакомовності, Шевченко знову викриває сучасний йому царизм. У творі звучить заклик до єднання слов’янських народів у боротьбі з колоніально-деспотичними режимами.

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий… ЗАПОВІТ,,,

Вибравши жанрову форму, відому українській літературі ще від часів І. Вишенського, поет надав їй глибокого громадянського звучання. Змальовуючи чудові картини рідної природи, автор обурюється безчинствами, які чинять на його землі зайди: Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають… Провідна ідея твору — заклик до інтелігенції об’єднати навколо себе знедолений і знеохочений до подальшої боротьби народ: Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата. Т. Шевченко щиро вірить: кайдани неволі розпадуться і настане світле майбутнє України, тому твір пройнятий непідробним пафосом, підсиленим властивою Кобзареві афористичністю.

. Найкращим її зразком є “Наймичка”, у якій змальовано образ знедоленої жінки, яка змушена добровільно відмовитися від слова “мати” щодо своєї власної дитини Марка і прислуговувати йому як наймичка. У поемі виразно змальовані картини селянського побуту, народні обряди та звичаї.

По-новому трактує Шевченко у цей період творчості історію. Зокрема, неоднозначне змальовує він образ Богдана Хмельницького. У віршах “Стоїть в селі Суботові”, “За що ми любимо Богдана”, “Розрита могила” поет негативно ставиться до гетьмана. Більш прихильно ставиться Шевченко до гетьмана Івана Мазепи. У поемі “Іржавець” він дає історично правильне тлумачення причин поразки українського війська під Полтавою 1709 р.,

Глибоке знання Біблії, авторське осмислення її сюжетів продемонстрував Кобзар у циклі “Давидові псалми”. Автор обирає тільки 10 псалмів — ті, в яких мотиви й образи були співзвучні з його суспільними переконаннями. Головні теми циклу — любов до батьківщини, вболівання за щасливу долю рідного народу, ненависть до його гнобителів. Письменник широко залучає властиві такому жанрові архаїзми та церковнослов’янізми

Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду “трьох літ” мали безперечний вплив на програмні документи товариства. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.

Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими.

В дні перемог і дні поразок, В щасливі дні, і в дні сумні Іду з дитинства до Тараса, Несу думки свої сумні, Іду крізь свята і крізь будні, Крізь глум юрби і суєту, Ні, не в минуле, а в майбутнє До тебе я, Тарасе, йду

Шевченко народ захищав, а про себе забував Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим Тарасів “Кобзар” – народу великий дар Тарасів “Заповіт” облетів увесь світ Тараса думки будуть жити віки Шевченко на Вкраїні – як Пушкін в Росії

Найбільше з поезії Шевченка мені запам яталося… Мене вразило…. Рання творчість Шевченка,на мою думку… Шевченко мені уявляється,як…

І мене в сім”ї великій В сім’ї вольній новій Не забудьте пам'янути Незлим тихим словом Т. Шевченко

Третій період творчості Шевченка припадає на роки заслання (1847-1857).

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. В Орську він порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував до саморобних “захалявних” зошитків. Наприкінці 1849 — на початку 1850р. він переписав ці “невільницькі” поезії в саморобну книжечку, яка згодом дістала назву “Мала книжка”. В Орській кріпості поет написав 21 твір.

У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Кос-арал.

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р.

Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі.

Безбожний царю! творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих, Як мордували, розпинали І вішали. “Юродивий”

Нема сім’ї, немає хати, Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі Або в далекій стороні, В британських, галльських легіонах Не муштрувались! О Нероне! Нероне лютий!

Повість “Художник” Поема “Слепая”

У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні (складає й видає для них “Букварь южнорусский”). Влітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта (1860р. Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування). У січні 1860р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл “Давидові псалми” повністю опубліковано вперше).

І мене в сім”ї великій В сім’ї вольній новій Не забудьте пам'янути Незлим тихим словом Т. Шевченко

Яка роль Шевченка в розвитку української літературної мови? В яких жанрах працювавШевченко-художник? Назвіть провідні теми творчості Т.Г.Шевченка

Впишіть в клітинки по горизонталі назви творів Т.Шевченка, з яких взято ці рядки 1. І жила собі святою, дівчат научала, щоб з панами не кохались, людей не цурались 2. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думки аж до тебе.... 3. І пташкам воля в чистім полі І пташкам весело літать, А я зав”янула в неволі. 4. Жить би, жить, хвалити бога, Кохатися в дітях, Так же ні: самому треба Себе одурити 5. Поема Тараса Шевченка російською мовою. 6. Неначе наш Дніпро широкий, Слова його лились, текли І в серце падали глибоко! 1 2 3 4 5 6

Шевченко на Вкраїні – як Пушкін в Росії Шевченко народ захищав, а про себе забував Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим Тарасів “Кобзар” – народу великий дар Тарасів “Заповіт” облетів увесь світ Тараса думки будуть жити віки

Кому з літературних героїв належать ці слова… 1. «Що ж ви робите? Чим я вас прогнівила? За що мене хочете убить? Хіба ж я не дочка ваша?» 2. «Будь щаслива в чужих людях, До нас не вертайся! Не вертайся, дитя моє, З далекого краю…» 3. «Стривай лишень! Ти чуєш? щось плаче За ворітьми…мов дитина!» 4. «Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України! Чи там раду радять, як турка стати, Не чуємо на чужині…»

В дні перемог і дні поразок, В щасливі дні, і в дні сумні Іду з дитинства до Тараса, Несу думки свої сумні, Іду крізь свята і крізь будні, Крізь глум юрби і суєту, Ні, не в минуле, а в майбутнє До тебе я, Тарасе, йду.

« Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам та книжним ученим. …Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори”. Іван Франко.

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого”. Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.