Презентація на тему:
Гарченко

Література рідного краю Творчість Гарченка Григорія Миколайовича Виконала: Кубанкіна Олександра студентка 1-го курсу групи ІВ 11-1/9 НТ НМетАУ 2012р.

Гарченко Григорій Миколайович Дніпропетровський поет, сатирик. Член Національноі Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів Украни.

Житєвий і творчий шлях. Гарченко Григорій Миколайович народився 30 січня 1949 р. в с. Багате Новомосковського району Дніпропетровської області. 1973 р. закінчив Дніпропетровське культурно-освітнє училище. Працював художнім керівником в Олександрівському сільському БК Дніпропетровського району. У 1980 р. закінчив Літературний інститут ім. О.М. Горького. Працював редактором дніпропетровських видавництв Промінь (Січ) і Поліграфіст. Поет-сатирик. Писав українською мовою. Твори перекладались російською мовою. Член НСПУ з 1992 р. Тричі лауреат премій журналу «Перець» (1986, 1989, 1990) та двічі – Всеукраїнського фестивалю-конкурсу сатири й гумору (1992, 1993).

Переможець конкурсу «Марафон 100 афористов» «Литературной газеты» «Клуб 12 стульев» (1982). Лауреат премії НСПУ «Літературна скарбниця» (1992). Лауреат творчого конкурсу Всеукраїнського тижневика «Веселі вісті» (2000). Лауреат літературної премії НСПУ "Літературна скарбниця", премії ім. І. Сокульського, премії ім. Л.Глібова (2007), премії журналу "Перець" (тричі), часопису "Веселі вісті" та Всеукраїнського фестивалю-конкурсу сатири й гумору (двічі). Друкувався (з 1968 року) в десятках газет, журналів, колективних збірників, альманахів та антологій. В Україні і Росії (в перекладах російською). Співавтор збірників гумору "Веселий дует", "Перченя", "Котигорошкове поле", книги "Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров'я (1883-2008)" (2009, Дніпропетровськ).

Автор книг "Доля з громом" (у співавторстві з В. Тищенком), "Сльоза бюрократа", "Йог і смог", "Заходь у гості!", "Успіх успіху, усміх усміху" (2005, Дніпропетровськ).

Творчий доробок Публіцистика Дорога до джерел: [Про кн. Литвиненка М. «Вічне джерело»] // Літературне Придніпров'я.– 2002.– № 7.– листоп.– С. 4. «...І прагнемо себе в цю осінь відшукать»: [Про поета А. Шкляра] // Зоря.– 2004.– 30 верес.– С. 6. Вселюбов Олесі Омельченко: [Про поетесу О. Омельченко] // Вперед.– 2007.– 24 січня.– С. 4. Повесть – воспитатель: [О книге А. Павловского «У роковой черты»] // Наше місто.– 2009.– № 141 (10.10).– С. 8. Сонячні грона любові: [Про поетесу Л. Овсянникову] // Зоря.– 1997.– 15 лип. Співець «фейлетонної епохи»: Володимиру Луценку – 60 // Зоря.– 2001.– 28 квіт.

Твори Григорія Гарченка Байки в два рядки. Доля з громом: [Вірші] // Веселий вітряк.– Дніпропетровськ: Промінь, 1973.– С. 17, 69–72. Хто кого?: [Вірші] // Перченя.– К.: Рад. Україна, 1974.– С. 58. (Біб-ка «Перця». № 183). Синок вибрав: [Вірші] // Вітрила 1974–75. Альманах.– К.: Молодь,1975.– С. 24–26. Веселий дует: [Усмішки] / Гарченко Г., Тищенко В.– Дніпропетровськ: Промінь, 1978.– 54 с. Рец.: Зайвий О. Сміються двоє // Прапор юності.– 1978.– 9 серп. Перегук епох: [Вірші] // Веселий ярмарок. Вип. 2-й.– К.: Рад. письменник, 1984.– С. 22. Трактат, який зліпив Кіндрат. Потік свідомості. Сила звички: [Вірші] // Веселий ярмарок. Вип. 3-й.– К.: Рад. письменник, 1985.– С. 172, 443. Фирма «Каналстрой»: [Стихи] / Пер. с укр. С.Ванетика // Ванетик С. Дорогие, родимые…: Стихи, эпиграммы, пародии.– Ставропол. кн. изд-во, 1985.– С. 35.

Вірші. Батько солдата: [Вірші] // Україна.– 1969.– № 8.– лют.– С. 23. Твердий характер: [Вірші] // Перець.– 1969.– № 14.– лип.– С. 10. Співуча душа: [Вірші] // Соц. культура.– 1970.– № 12.– С. 39. Галинка обізвалася: [Вірші] // Перець.– 1971.– № 9.– трав.– С. 11. Страшний сон: [Вірші] // Заспів.– 1971.– № 3.– трав.-черв.– С. 76-77. Важка музика: [Вірші] // Заспів.– 1971.– № 4.– лип.-серп.– С. 66. Доля з громом: [Вірші] // Україна.– 1971.– № 51.– груд.– С. 23. Не взяв!: [Вірші] // Перець.– 1973.– № 3.– лют.– С. 8. Байки у два рядки: [Вірші] // Україна.– 1973.– № 29.– лип.– С. 23. Мініатюри: [Вірші] // Україна.– 1973.– № 50.– груд.– С. 22-23. Крик моди у трамваї: [Вірші] // Перець.– 1973.– № 20.– жовт.– С. 11. Причини: [Вірші] // Прапор.– 1974.– № 3.– С. 111. За звичкою: [Вірші] // Перець.– 1974.– № 20.– жовт.– С. 11.

ПАТЕТИЧНА СОНАТА (Українська) Смеркає. Ніч свої спускає крила, Все вкрила від межі і до межі. Дрімота славну варту розморила — Сплять сторожі! Сплять сторожі! Сплять сторожі в суді й прокуратурі, Сплять сторожі в райвно і в гаражі, Сплять у сільраді і в комендатурі. Сплять сторожі! Сплять сторожі! Сплять сторожі кістляві і пригожі, Сплять сторожі, як в піхвах сплять ножі, Сплять сторожі несхитно на сторожі. Сплять сторожі! Сплять сторожі! Сплять сторожі у міністерських кріслах, В театрі сплять десь на бельетажі, Хропуть по парних й непарних числах. Сплять сторожі! Сплять сторожі! Сплять сторожі в парламенті, в лікарні, На монтажі і на демонтажі. Сплять сторожі, і їхні сни безхмарні. Сплять сторожі! Сплять сторожі! Заснула, спить натхненно Україна І — всі її діряві рубежі. Ген-ген від Берестечка до Чигрина — Сплять сторожі! Сплять сторожі!

ДОІСТОРИЧНЕ А на землі кишіли безхребетні… Та назрівав еволюційний стрес: Бо ж безхребетні – гальма всепланетні – Прогрес перекрутили на регрес. І, щоб здолати ту інертну масу, Щоб не тяглась відсталість крізь віки, Тоді вже прогресивнішого класу З’явились і жили представники. Ще мало зрушень бачилось конкретних, І сумніватись тьма була підстав, Проте кінчалась ера безхребетних – Час для хребетних діяти настав.

Тема: зображення двох класів людей- “безхребетні”-ті що гальмують еволюційний розвиток, і “хребетні”- представники прогресивнішого класу. Автор людина оптимістична, і вважає, що наша ера людей розумних, і ми зможемо подолати “еволюційну кризу”. Ідея: вселення в людей віру, про те, що ми прогресивніший клас, який зможе подолати всі перешкоди.

ЮНАКУ, ЯКИЙ  ОБДУМУЄ  ЖИТТЯ О юначе! За тобою плаче Ринок, що торує світлу путь. Та нелегко, друже мій, одначе Вибирати, ким сьогодні буть. Стати можеш ти економістом, Будеш ринок наш регулювать. А не хочеш, то ставай танкістом — Пильно у містах патрулювать. Вибирай: ти менеджер чи рокер, Бармен, спікер а чи бізнесмен. Вибирай: чи маклер ти, чи брокер, Чи простий радянський конгресмен. Вибирай: чи ти — господар ферми, Чи творець небачених споруд. Нелегкий це і почесний труд. В нас — усі професії почесні, В нас — усі дороги молодим! Ах, які он обрії чудесні! Ах, який чадить вітчизни дим! Кочегаром вогнища культури У країні нашій можеш стать. Ну, а там до лав номенклатури Поступово будеш доростать. Чи сідай, коли не стане каші, На боби великої доби, Те, за що діди боролись наші, 1 за що боролися баби. Юнь у нас — не зайве покоління, Юнь у нас — це наше майбуття, Юнь у нас — горіння і сумління, Втілення накреслень у життя. Плюралізм буя немов колосся, Де ще є таке у світі, де?.. Бачиш: скільки партііі піднялося. Й кожна нині партія — веде! Вибирай: в якій перебувати, У якій ти станеш вожаком. І як будеш мудро керувати, То райком очолиш чи обком. 1 колись (о, зоряна годино!), Як того потребує народ, Зможеш ти очолити, хлопчино, Путч новий, новий переворот!

Тема: введення молодих людей, які знаходяться на роздоріжжі у можливості професій. Ідея: автор закликає зробити правильний вибір професії, адже професія - на все життя, і вона повинна подобатись.

Вірш «Поводатар»

Йшли сліпі через пущі, завали –

Й вийшли всі на дорогу пряму.

Там же зрячі ішли – пропадали. Виникає питання – чому?

Дуже просто ми це розтлумачим, Бо стрічались і вчора з таким:

У сліпих поводатар був зрячим,

Та у зрячих був зовсім сліпим.