Презентація на тему:
Експесіонізм

Експресіонізм

Експресіоні зм (від франц. expression - вираження, виразність) — літературно-мистецький потік авангардизму, що сформувався в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст. Протиріччя самого експресіонізму, надміру агресивні його форми, що відразу впадали у око, викликали несприйняття як консервативної публіки, так і радикальних політичних систем - нацизму в Німеччині, фашизму в Італії, комунізму в СРСР. За часів Гітлера твори багатьох експресіоністів в Німеччині або продавали за кордон, або знищували. Значні цензурні обмеження мали ці твори і в СРСР за часів сталінського терору.

Основні представники У кіно: Пауль Вегенер (1874—1948) Роберт Віне (1881—1938) Фріц Ланг (1890—1976) Георг Вільгельм Пабст (1885—1967) У літературі: Ернст Барлах (1870—1938) Готфрід Бенн (1886—1956) Макс Брод (1884—1968) Франц Кафка (1883—1924) В архітектурі: Еріх Мендельсон (1887—1953) Еро Саарінен (1910—1961) Йорн Утцон (1918—2008) В образотворчому мистецтві: Кандинський Василь Васильович (1866—1944) Ернст Людвіг Кірхнер (1880—1938) Пауль Клее (1879—1940) Оскар Кокошка (1886—1980)

Визначальні риси експресіонізму зацікавленість глибинними психічними процесами; заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою; бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт).

У літературі України В українській літературі експресіонізм започаткував Василь Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив Осип Турянський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша («97»), частково — Миколи Бажана (збірка «17-й патруль»), Івана Дніпровського, Юрія Липи, Тодося Осьмачки, а особливо проза Миколи Хвильового (зокрема твір "Я Романтика").