Презентація на тему:
"Українська народна іграшка"

Українська народна іграшка Подубієнко Цвітани 10 - Б

Іграшки — це галузь українського народного мистецтва, що об'єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу та ін. 

Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст. Саме у цей період в Україні історично сформувались три найбільші регіони виготовлення забавок: Подніпров'я, Поділля і Прикарпаття, а в їх межах утворилися провідні осередки.

Види іграшок Найбільш простою та прямолінійною класифікацією є поділ на дві групи: Іграшки, у яких основною рисою є пластичні, художньо-естетичні фактори: ляльки, коники, баранці, олені, цапки, вершники, птахи, "барині", "куми" тощо; Іграшки, основною функцією яких є результат здійснення певної механічної дії: деркачі, фуркала, калатала, свистки, луки зі стрілами, брязкальця, хихички тощо.

Дерев’яна іграшка

Глиняна іграшка

Сирна іграшка

Іграшки із соломи

Іграшки із трави, листя кукурудзи

Іграшки з текстильних матеріалів

Опішнянська іграшка В Опішні виготовляли іграшки, подібні до знарядь праці і посуду („монетки”); свистунці: коники, баранці, гуски, курки, півники, качки; вершники на коні, мама з дитиною, жінка з куркою, ведмідь; сюжетні іграшки: „Весілля на Полтавщині”, „Хлібороб”.