Презентація на тему:
Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України

Модуль 3.5. “Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України” Предметом розділу є пізнання законів (закономірностей) бойових дій (бою), способів (прийомів) ефективного застосування їх авіаційними частинами (підрозділами), всебічного їх забезпечення, а також ознайомлення студентів з способами (прийомами) застосування різних родів авіації. Структурно розділ складається з таких 3-х блоків змістових модулів: Блок змістових модулів І. Основи тактики авіації ПС ЗС України, де вивчається: призначення, завдання, склад, організаційна структура та об’єкти дій авіації ПС ЗС України; загальні відомості про характеристики літаків військового призначення, базування та перебазування авіаційних частин (підрозділів), а також основи управління та забезпечення бойових дій авіаційних частин (підрозділів); Блок змістових модулів ІІ. Основи організації та основні типи озброєння ВПС і ППО НАТО в Європі і суміжних з Україною держав, де вивчається: призначення, завдання, склад, організаційна структура та основні типи озброєння ВПС і ППО НАТО в Європі і суміжних з Україною держав; Блок змістових модулів ІІІ. Основи тактики родів авіації ПС ЗС України , де вивчається: призначення, завдання, організаційна структура, способи бойових дій і бойові порядки, базування та основні типи озброєння частин і підрозділів родів авіації ПС ЗС України, а також частин армійської авіації.

Протягом 7-го семестру вивчається блок змістових модулів І, а протягом 8-го семестру вивчаються блоки змістових модулів ІІ і ІІІ. Всього на вивчення дисципліни відведено 117 годин, з яких 78 годин – під керівництвом викладача та 39 годин – на самостійне вивчення дисципліни. Самостійна робота студентів проводиться під час самостійної підготовки. Контроль знань, умінь і навичок студентів здійснюється у вигляді поточного контролю при проведенні всіх видів навчальних занять і модульного (рубіжного) контролю: контрольна робота – за темами блоку змістових модулів І тестування – за темами блоку змістових модулів ІІ. Наприкінці вивчення модуля проводиться залік з оцінкою за змістом всіх змістових модулів.

Навчальні питання: Тема 3.5.1. Тактика авіації ПС ЗС України – складова частина військового мистецтва Тема лекції 1: Тактика авіації ПС ЗС України – складова частина військового мистецтва. Роль і місце авіації військового призначення в сучасних умовах. Тактика авіації ПС ЗС України – складова частина військового мистецтва. Класифікація аеродинамічних засобів повітряного нападу. Час: 2 години

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ   Біла книга 2013: Збройні Сили України: щорічник. – К. : МО України, 2013. – 76 с. Моісеєнко В.Д., Полуйко О.М., Онипченко П.М., Патюков О.В. Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Частина І. Основи тактики авіації Повітряних Сил Збройних Сил України: навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2008. – 146 с. 3. Літальні апарати військового призначення. Ч 1. Літаки військового призначення: довідник / В. О. Іванюк, О. В. Патюков, В. А. Таврін. – Х. : ХУПС, 2013. – 336 с.

Сучасне поняття “авіація” (від лат. avis – птах) містить у собі декілька аспектів, а саме: застосування ЛА, більш важких за повітря, для польоту у навколоземному повітряному просторі з використанням аеродинамічного принципу польоту; наявність певної сукупності організацій, які застосовують для польотів ЛА та мають аеродроми, техніку і обладнання, що забезпечують польоти ЛА; застосування ЛА як засоби збройної боротьби держави. На підставі цього узагальнений термін “авіація” можна визначити як теорію і практику застосування ЛА, більш важких за повітря, а також сил і засобів забезпечення для виконання польотів ЛА у навколоземному повітряному просторі у мирний і воєнний час.

Аналіз застосування ВПС США у військових конфліктах останніх років Показники застосування авіаційного озброєння Операція “Буря в пустелі” (Ірак, 1991) Операція “Рішуча сила” (Югославія, 1999) Операція “Незламана свобода” (Афганістан, 2001) Військова операція ЗС США та їх союзників проти Іраку (Ірак, 2003) Загальна кількість засобів авіаційного озброєння, один. 256000 23000 22000 29000 Загальна кількість засобів ВТЗ, один. 20500 8000 12500 20000 Частка засобів ВТЗ, % 8 35 57 68

БОЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ АВІАЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ велика потужність авіаційних ударів і здатність застосовувати різноманітні засоби авіаційного ураження для ефективного вогневого впливу на сили і засоби противника; висока мобільність і здатність здійснювати маневр за відповідними напрямками бойових дій, швидко зосереджувати зусилля для виконання раптово виникаючих завдань, завдавати авіаційні удари по об’єктах противника у процесі маневру; великий радіус дії, здатність уражати (знищувати) об’єкти, які розташовані у тактичній і оперативній глибині та глибокому тилу противника; здатність здійснювати авіаційну підтримку наземних військ та самостійно знаходити при цьому визначені об’єкти дій та негайно завдавати по них авіаційні удари; безперервність дій у простих і складних метеорологічних умовах, вдень вночі, на малих, середніх і великих висотах, у стратосфері, в умовах радіоелектронних перешкод, які створюються радіоелектронними засобами противника; здатність завдавати ударів з перенацілюванням у повітрі по цілях, які знову виявлені наземними ПУ; можливість ведення повітряної розвідки і негайної передачі добутих даних з борту ЛА на наземні ПУ; можливість здійснювати десантування та швидке перевезення повітрям особового складу, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів на значні відстані і у будь-якому напрямку.

Основні процеси підготовки і ведення війни, обу-мовлені її масштабами, складом сторін, які беруть участь та засобами збройної боротьби Теорія управління ЗС ДОСЛІДЖУЄ ВИВЧАЄ Закони війни, які відображають залежність ходу і результату війни від політики, економіки, співвідношення морально-політичних, науково-технічних і воєнних можливостей супротивних сторін Проблеми збройної боротьби з урахуванням за-лежності її ходу і результату від співвідношення економічних, морально-політичних, науково-тех-нічних і військових можливостей супротивних сторін, її форми, способи підготовки і ведення у стратегічних, оперативних і тактичних масштабах; склад, організацію і технічне оснащення ЗС СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ Загальні основи (загальна теорія) воєнної науки Теорія військового мистецтва Теорія військового будівництва ЗС Теорія озброєння і військової техніки Теорія військової економіки і логістики (тилу) ЗС Теорія військового навчання і виховання Теорія застосування видів ЗС Теоретичні основи воєнної історії Зміст, форми і методи управління військами (си-лами) у мирний і воєнний час; проблеми військо-вого навчання і виховання, підготовки населення і мобілізаційних ресурсів до війни; взаємозв’язок війни і збройної боротьби з політикою і економі-кою, а також їхній вплив на політичне й економіч-не забезпечення будівництва, підготовку і бойове застосування ЗС Військова наука – це система знань про закони, воєнно-стратегічний характер війни, шляхи її попередження, будівництво і підготовку ЗС і країни до можливої війни та способи ведення збройної боротьби

Військове мистецтво – це теорія і практика підготовки і ведення воєнних дій на суші, у морі та у навколоземному просторі. Військове мистецтво включає військову стратегію, оперативне мистецтво і тактику, що знаходяться в тісному функціональному взаємозв’язку СКЛАДОВІ ВІЙСЬКОВОГО МИСТЕЦТВА СТРАТЕГІЯ ВІЙСЬКОВА ОПЕРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО ТАКТИКА АВІАЦІЇ ПС ЗС УКРАЇНИ ТАКТИКА Складова військового мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практи-ку забезпечення військової безпеки країни, у т.ч. запобігання війни, підготовки країни і ЗС до відбиття агресії, планування і ведення стратегічних операцій і війни в цілому Теорія і практика підготовки і ведення воєнних дій оперативного масштабу (операцій, боїв, бойових дій, ударів) об’єднаннями видів ЗС; складова військового мистецтва Складова військового мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами (кораблями) і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ (сил) і спеціальних військ Об’єктом вивчення є бій авіаційних екіпажів, підрозділів і частин, а також нанесення авіа-ційних ударів по наземних цілях Наука про закони бою (бойових дій) і мистецтво реалізації бойових потенціалів (бойової моці) авіаційних екіпажів, підрозділів і частин для досягнення мети Предметом вивчення є закономірності, принципи, фактори, тактичні прийоми бою і способи бойових дій авіаційних екіпажів, підрозділів і частин

Основні принципи застосування авіації ПС ЗС України: підтримання авіаційних частин (підрозділів) у бойовій готовності до виконання бойових завдань; зосередження основних зусиль на найважливіших напрямках у визначений час для виконання головних завдань; активність, рішучість, раптовість і безперервність бойових дій; економія сил і засобів; своєчасний маневр авіаційними частинам (підрозділами); завчасне створення резервів та вміле їх використання; тісна взаємодія між авіаційними частинами (підрозділами) різних родів авіації, а також їх взаємодія з об’єднаннями, з’єднаннями і частинами інших видів ЗС і родів військ (сил) ЗС України; всебічне забезпечення бойових дій; централізація управління із застосуванням засобів автоматизації; урахування і повне використання морально-психологічного фактора при виконанні поставлених бойових завдань.

Головні питання тактики авіації ПС ЗС України: визначення бойових властивостей і бойових можливостей частин (підрозділів) різних родів авіації при застосуванні їх у різних умовах бойової обстановки; встановлення способів бойових дій і бойових порядків авіаційних частин (підрозділів), а також ефективності застосування ними засобів ураження; розробка способів ведення екіпажами і підрозділами авіаційних частин повітряного бою, прийомів виходу їх на цілі та нанесення по них авіаційних ударів із застосуванням різних засобів ураження; визначення тактичних прийомів ведення повітряної розвідки, здійснення десантування військ (сил) і забезпечення їх відповідного маневру у повітрі; організація і здійснення взаємодії між екіпажами, підрозділами і частинами різних родів авіації; організація стійкого, безперервного і оперативного управління бойовими діями авіаційних частин (підрозділів) з урахуванням можливого створення противником інтенсивних радіоелектронних перешкод; вироблення заходів видів забезпечення бойових дій авіаційними частинами (підрозділами); розроблення тактико-технічних вимог до нових зразків авіаційної техніки та озброєння, авіаційного і радіоелектронного обладнання; вивчення організації і бойового застосування авіації ЗС, а також ТТХ літаків іноземних держав.

Пілотовані АЗПН будуть мати, за прогнозами військових фахівців і різних організацій, до 2015 р. переважне значення, як і раніше . За цільовим призначенням пілотовані АЗПН класифікуються: на літаки (бойові, транспортні, навчально-бойові, спеціального призначення); на вертольоти (бойові, транспортні, спеціального призначення). За рівнем завдань, що вирішуються пілотовані АЗПН належать: до стратегічної авіації – стратегічні бомбардувальники, стратегічні літаки – розвідники, стратегічні транспортні літаки, літаки ДРЛВ й У); до тактичної авіації (ТА) – ударні літаки (бомбардувальники), штурмовики, винищувачі, транспортні літаки; до авіації ВМС – авіаносна (палубна), базова (берегова), морської піхоти, берегової охорони; до армійської авіації (АА) – бойові вертольоти, транспортні вертольоти, спеціалізовані вертольоти; до авіації спеціального призначення – літаки – заправники, літаки управління й зв’язку, літаки РЕБ, навчальні літаки.

За конструктивною побудовою безпілотні АЗПН можуть бути: літакової чи вертолітної схеми; повітроплавні апарати; КАР, КАБ, КАБК; з програмним управлінням чи дистанційно пілотовані; багаторазового чи одноразового застосування. З урахуванням способу запуску безпілотні АЗПН застосовують з суші, моря, повітря та космосу. За призначенням та підпорядкованості організаційній структурі ЗС (командуванню) АЗПН відносять до ВПС; авіації ВМС (морської піхоти та берегової охорони); авіації ППО (ПС); АА; авіації стратегічного, оперативного чи тактичного командування. За умов (місцем) базування (розташування) АЗПН можуть бути повітряного, наземного чи морського базування (розташування). Окремі модифікації ЛА військового призначення, у свою чергу, можуть поділятися за принципом дії, конструктивним рішенням, способами бойового застосування та іншими ознаками.