Презентація на тему:
"Націоналізм"

НАціоналізм Підготував учень 11 Б класу Бєльський Денис

Націоналізм ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою. світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю

Історія:Перші прояви Окремі прояви національних почуттів і національних рухів зустрічаються у стародавні, античні та середні віки,наприклад: Почуття відмінності стародавніх євреїв від невірних Почуття відмінності античних греків від варварів Також,націю, як політичне (але не етнічне) утворення уособлював т.зв, репрезентативний клас: Дворянство у Росії та Франції Шляхта у Польщі Козацтво в Україні Шляхта у Польщі Козацтво в Україні Дворянство у Франції

Історія:17-18 сторіччя Початок утвердження націоналізму як універсального явища поклали англійська (17 ст.) і французька (18 ст.) революції, які скасували королівську владу і проголосили націю об'єднанням вільних громадян й джерелом державної суверенності.

Історія:19 сторіччя На початку 19 століття націоналізм перестав бути західноєвропейським явищем, поширившись на нові історичні регіони. У Південній Америці розгорнулися національно-визвольні рухи проти іспанської влади на чолі з венесуельцем Сімоном Боліваром (1783–1830) й аргентинцем Хосе де Сан Мартіном (1778–1850). У другій половині 19 ст. успішно завершилося об'єднання італійської та німецької нації. Сімон Болівар Хосе де Сан Мартін Отто фон Бісмарк Джузеппе Гарібальді

Історія:Початок 20-сторіччя Новий післявоєнний політичний порядок, який проголосив американський президент Вудро Вільсон у «14 пунктах» (1918), одним із основоположних принципів визнавав право нації на самовизначення. Його було частково втілено у Версальській системі, яка визнала утворення й незалежність нових національних держав — Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Польщі, Чехословаччини, Югославії. Однак цей принцип було запроваджено вибірково. Він не стосувався тих національних рухів, які у часи війни перебували у ворожому до Антанти таборі Центральних держав

Передвоєнні роки та Друга світова війна Утвердження тоталітарних режимів у Радянському Союзі, Німеччині, Японії та ін. країнах у 1930–1940 привело до посилення нового типу національних рухів — панславістського, пангерманського і паназіатського.

Повоєнні роки, крах колоніальної системи Після Другої світової війни 1939—45 основний принцип, який вимагає визнання за націями право на власну державу, став універсальним і загальноприйнятим. Це відобразилося, зокрема, у розпаді останніх імперій. Розпад англійської імперії розпочався ще у міжвоєнну добу, коли Англія визнала незалежність Іраку (1932) та Єгипту (1936). Серед національних рухів в англійських колоніях найсильніше виявився індійський, особливо, коли його очолив Мохандас Карамчанд Ганді (1869–1948). У 1947 Англія визнала незалежність Індії. Індійські мусульмани не приєдналися до індійського національного руху й добилися утворення окремої національної держави — Пакистану (1947).

Сучасність У сучасному світі націоналізм залишається універсальним явищем. Він охоплює не лише країни третього світу, але і країни з достатньо високим рівнем господарського і культурного розвитку.

політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення і розвиток української самостійної національної держави та захист національної самобутності. Націоналізм вимагає в першу чергу національної самосвідомості, усвідомлення національної спільності групи людей.Український націоналізм — різновид європейського націоналізму.