Презентація на тему:
Літні та осінні свята на Україні

Презентація підготовлена вчителем Сєвєродонецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 Сєвєродонецької міської ради Луганської області Корякіною Тетяною Володимирівною (Частина ІІІ) Свято, традиції, рід - ці слова в наш буремний час, інколи, на жаль, втрачають своє значення. Дана презентація присвячена неповторним і самобутнім традиціям українського народу.

Ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Троїці - без клечання, навіть називаємо це останнє свято «Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на майбутній рік на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав галети (це великий корж із білого борошна) і яка дівчина не ворожила , чи вийде заміж цього року? Свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль. Усі свята українського календарного року пов'язані з господарським життям та побутом українців. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди.

Свято Тополі Зелені свята (Трійця) Свято Івана Купала Обжинки Спас Свято Покрови Свято косовиці

З прадавніх часів у нашому народі збереглося свято Тополі.

В якій хаті дівчина народилася, то на видному місці біля обійстя маленьку тополю садили. Існувало й повір'я: якщо дитина горбата, треба стати під тополею, міцно обняти її, і вона «забере» горб. У суботу перед зеленими святами — трійцею — гілки тополі разом з гілками інших дерев втикали у ворота, щоб відігнати нечисту силу.

На перший літній місяці, припадають Зелені свята (Трійця), якими наші предки віншували буйне пробудження природи. День Святої Трійці — одне з головних християнських свят, що належить до дванадцяти свят Православної Церкви. У православ'ї Трійцю святкують у неділю на п’ятдесятий день після Великодня, тому цей день називають також П'ятидесятницею.

В основі цього свята - євангельська подія, що сталася на п'ятдесятий день від Воскресіння Ісуса Христа: христові учні сповнилися благодаті Святого Духа i з простих рибалок перетворилися на проповiдникiв. Цей день вважають початком християнської церкви. Господь відкрив апостолам повноту своєї слави у триєдинствi: Бога-Отця, Бога-Сина i Святого Духа.

Дух Святий зійшов на учнів і апостолів у вигляді вогненних язиків, як про це написано в Книзі Діянь. Вони почали проповідувати різними мовами так, що багато тих прочан, які прийшли на свято до Єрусалиму з різних країв землі, почули проповідь Євангелії мовою тієї місцевості, з якої вони були. Це чудо Господь зробив для того, щоб апостоли могли швидше донести Благу Вість до жителів різних країв землі.

Напередодні, у суботу, прикрашають подвір’я та оселю клечанням - зеленими гілками дерев. Підлогу посипають любистком, м’ятою, материнкою. Вважається, що Зелені свята відчиняють ворота справжньому літові. Трійця, - казали з цього приводу, - трьома святами багата: квітами, травами й рум'яним літом".

Протягом тижня молодь влаштовує троїцькі розваги: у лісі, полі чи вигоні. Звучить музика, пісні, жарти, проводяться конкурси, театралізовані дійства, конкурс рибальської юшки.

Серед народних свят, які відзначаються влітку, найулюбленішими є купальські. Вони здавна були в Україні не релігійним, а народним святом Природи, коли люди купалися, тобто збиралися докупи, купалися і запалювали вогнища, наче очищаючись вогнем і водою.

Цього дня сонце рано сходить, грає, купається у річці, трави й квіти набирають найбільшої сили, а опівночі цвіте папороть. За народним повір'ям - хто знайде цвіт папороті на Купала, той буде багатий. Основні символи свята, навколо яких відбуваються дійства - купальський вогонь (символ сонця) та пускання дівочих вінків на воду.

Дівчата обмітають навколо верби галявину, посипають її чебрецем, м'ятою та іншими квітами, а гілки заквітчують васильками, чорнобривцями, червоним маком. На самім вершечку — вінки з калини та барвінку. З самого ранку селом ходять дівчата-підлітки з оберемками польових і лісових квітів, плетуть з них вінки. Перед заходом сонця на вигонах, біля річок збираються дівчата з квітами та вінками в руках. Хлопці приносять зрубану розлогу вербу. Це Купайло.

Подруги надівають вінки, стають навколо верби, беруться за руки і, повільно кружляючи в хороводі, співають купальські пісні. Неподалік хлопці бігають. Дівчата запалюють «гільце» — невеличке деревце й танцюють навколо нього, промовляючи діалог з Іваном Купайлом. Потім… «Вже!» — гукає одна з дівчат.

Наприкінці топлять Купайла, а дівчата тікають від нього і кидають у воду віночки.

Влітку влаштовують свято косовиці. Наставав липень. На луках трави медом пахнуть. Треба їх косити та сіно сушити. Бо, як кажуть у народі: зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно, а корова-матінка всю зиму запашним молоком та сиром частувати вас буде, коли сіна вдосталь поїсть.

В Україні кажуть: літній день — за зимовий тиждень. Встигнемо за один день сіна накосити вдосталь — зимувати в голоді не будемо.

Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від зорі і до зорі.

До 30-х років двадцятого століття єдиним знаряддям для збирання хліба був серп і коса. Мабуть тому і назвали цей місяць – серпень. Жнива складаються з зажинок, жнив і обжинок.

Традиційно жнива вінчає прекрасне свято — обжинки. Зібравшись великим гуртом, люди славлять працю хліборобів, щедрий урожай.

Свято починається на полі. Здавна ведеться у кінці ниви залишати невеличкий невижатий клаптик пшениці або жита, який в народі називають «бородою» або «козою». Його старанно обкопують, перев'язують стрічкою, а зерно витрушують на землю, щоб нива добре родила й на майбутнє. Біля цієї «бороди» збираються женці, звивають останній сніп — обжинок — і наряджають його.

Роблять ще маленький снопик з парної кількості колосків (20—30), перев'язують червоним шовком, прикрашають кетягами калини («Спасова борода» або «коза»). Найкращій трудівниці дарують вінок з колосків — символ закінчення жнив, символ краси і величі праці.

Святом літнього циклу є Спас. У серпні Спас крім 19-го, святкується ще двічі 14-го та 29-го. Це одне з найбільших хліборобських свят, його ще називали "Святом врожаю". СПАСА -- свято православної церкви, встановлене на честь Преображення Господнього. Цей день був днем радості селянина з плодів своєї діяльності. За традицією святили яблука, груші, мед, калачі з муки нового врожаю. Після церковної служби пригощали одне одного пирогами та фруктами, особливо дітей і старців. Великим гріхом вважалося їсти яблука і груші до Спаса. Цієї заборони особливо суворо дотримувалися батьки, що втратили дітей, та діти, в яких померли батьки.

На Спаса разом із фруктами й медом до церкви несли великі оберемки трав, квітів, городніх рослин. Кожний вид освяченого зілля мав своє призначення. Васильками лікувалися від падучої, запою, внутрішнього жару, з них робили підстилку в труні, подушечку для небіжчика, вінки для померлих дівчат. Відвар сон-трави пили від безсоння тощо. За народною прикметою, на Спаса літо зустрічається з осінню. Цієї пори у природі вже відчувалися перші ознаки майбутніх холодів, тому й казали:

ПОКРОВИ -- християнське свято Покрова святої Богородиці. Серед українців, які століттями постійно страждали від чужоземних набігів, ця легенда набула особливої популярності. Божу матір (її називали у тому числі й Покровою) вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. Щорічно 1 жовтня з великою урочистістю вони відзначали це свято на Січі у своєму головному храмі св. Покрови.

У селянському побуті за станом погоди на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими: Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і з хуртовинами, якщо з півдня - то тепла. Казали також, що Покрова покриває або листом, або снігом. До початку жовтня звичайно закінчували сівбу озимих. У цей час розпочиналася пора весіль, яка тривала два тижні до Пилипівського посту. Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку.