Презентація на тему:
Інфекційні хвороби тварин

Інфекційні хвороби тварин

Класифікація хвороб Хвороби корів поділяють на: заразні і незаразні хвороби. До заразних хвороб відносяться: - паразитарні захворювання; - інфекційні захворювання: бактеріальні, вірусні та грибкові. До незаразних хвороб відносяться: - придбані - спадкові По можливості передачі збудника інфекційні захворювання поділяються на: - антропозоонози, захворювання якими хворіють не тільки тварини, а й люди; - зоонози, хвороби характерні тільки для тварин. У ветеринарії особлива увага приділяється своєчасному лікуванню і профілактиці саме антропозоонозів.

Заразні хвороби корів. Туберкульоз ВРХ Туберкульоз ВРХ - може передаватися через підстилку тварин, корми, предмети догляду, приміщення, пасовища, місця водопою, двори для вигулу. Виникає за умов скупченості утримання тварин, неповноцінної годівлі корів, відсутності норм санітарії. Туберкульоз - це враження різних органів: брижових, заглоткових, бронхіальних, підщелепних та інших лімфатичних вузлів, а ще легень, вимені і кишечника. 

Папіломатоз ВРХ Папіломатоз ВРХ характеризується появою на шкірі бородавок, часто мимовільно зникаючих. Збудник хвороби відноситься до ДНК геномним вірусів, роду Papillomavirus. Зараження відбувається контактним шляхом при прямому контакті. Зустрічається у телят і коней. У неблагополучних господарствах відзначається до 30% уражених тварин. Бородавки зустрічаються на голові і шиї телят, рідше на шкірі та інших частинах тіла. Через кілька місяців вони зникають. Розміри пухлин - від горошини декількох сантиметрів у діаметрі до 30 кг.

Вірусна діарея ВРХ - контагіозна хвороба, яка протікає досить гостро. Характеризується лихоманкою, діареєю, ринітом, ланки-ерозійним запаленням травного тракту, а його слизових оболонок. Збудник хвороби - РНК вірус. Здатний роками збережуться при температурі 20 0 С, в лімфатичних вузлах, селезінці, крові.

Ящур ВРХ  - надзвичайно заразна, гострого перебігу хвороба ВРХ, диких і домашніх парнокопитних тварин. Характеризується ураженням кінцівок, вимені і ураженнями слизової оболонки ротової порожнини. До ящуру сприйнятливі не тільки тварини, а й люди, особливо діти. Джерелом збудника є перехворіли і хворі ВРХ. До прояву клінічних ознак хворі тварини представляють особливу небезпеку бо виділяють вірус з сечею, калом, молоком і слиною при цьому інфікують корми, предмети догляду, воду, одяг людей, пасовища. Вірус стійкий у зовнішньому середовищі, легко переносить заморожування і висушування, інактивується при нагріванні, опроміненні УФ, впливі дезинфікуючих розчинів.

Лейкоз Лейкоз великої рогатої худоби - хронічна хвороба пухлинної природи, що протікає безсимптомно або характеризується лімфоцитозом і злоякісним розростанням кровотворних і лімфоїдних клітин в різних органах.  Перший випадок лейкемії (лейкоз) у коня описав у Німеччині А. Лейзерінг (1858). В 1969 р. відкрили вірус лейкозу ВРХ В даний час лейкоз ВРХ діагностують практично у всіх країнах світу. У нашій країні виникнення лейкозу пов'язано з завезенням племінної худоби в 1940, 1945-1947 рр.. з Німеччини. Надалі лейкоз поширився повсюдно.  В даний час хвороба представляє потенційну небезпеку для генофонду племінної молочної худоби. Пряма можливість зараження людей від хворої на лейкоз худоби не встановлена. 

Лептоспіроз ВРХ -  інфекційна  хвороба, яка характеризується ураженням нирок, печінки, капілярів, м'язів, явищами інтоксикації та супроводжується хвилеподібною лихоманкою. Передається захворювання двома шляхами: аліментарним (вода, яка була взята з природних джерел) і контактно-побутовим (через пошкоджену шкіру і слизову). Ускладнення при захворюванні: кровотечі; міокардит; поразка оболонок очей; паралічі; гостра печінкова і ниркова недостатність.

Бруцельоз   - захворювання опорно-рухового апарату, нервової, статевої та інших систем. Бруцели стійкі у зовнішньому середовищі: у воді вони зберігаються понад 2 місяців, в молоці - 40 днів, у бринзі - 2 місяці, в сирому м'ясі - 3 місяці, в засоленому - до 30 днів, у вовні - до 4 місяців. Бруцели гинуть при нагріванні і під впливом багатьох дезінфікуючих речовин.  Від хворої людини здоровій бруцели не передаються. Резервуаром і джерелом інфекції є домашні тварини (вівці, кози, корови, свині, рідше собаки). Зараження бруцельозом від хворих тварин відбувається за контактним, харчовим і повітряним шляхами: при вживанні молочних продуктів, навколоплідною рідиною, при контакті з м'ясом інфікованих тварин, з гноєм, при попаданні в дихальні шляхи пилу. :

Чума ВРХ Збудник чуми великої рогатої худоби — РНК- вірус. Зв'язується з білками крові та інших рідин. Культивується на культурі тканин. Не стійкий в навколишньому середовищі. Дезінфектанти в звичних концентраціях інактивують вірус на протязі декількох хвилин. До чуми сприйнятливі велика рогата худоба, зебу, буйволи . Джерелом інфекції є хворі і перехворілі тварини, які виділяють вірус з калом, сечею, молоком, слиною. Зараження відбувається в природних умовах через органи травлення, слизову оболонку носа. Сприяють розповсюдженню захворювання хижі птахи і тварини, які розносять вірус, поїдаючи трупи тварин. Чума перебігає  з 90-100% летальністю, в стаціонарних місцях летальність – 5-20%.

Губчастоподібна енцефалопатія ВРХ По вільно прогресуюча інфекційна хвороба, що характеризується довго тривалим інкубаційним періодом, специфічними ураженнями цент ральної нервової системи та 100%-ю смертністю. Шлях, яким збудник проникає в центральну нервову систему, ще не зовсім відомий. Вважають, що після поїдання інфікова ного збудником м'ясо-кісткового борошна трансформований збудник рухається по нервових розгалуженнях у мозок. В інфікованих нерво вих клітинах та між ними відкладається ізоформа кріонного білка з утворенням скупчень у вигляді фібрил, які спричиняють роздушення нейронів, губкоподібної зміни сірої речовини мозку, утворення вакуолей і порушення функції нервової системи.  

Гепатопатія ВРХ  - захворювання печінки. Чинники викликають пошкодження клітин печінки - токсини (надходять з їжею), токсичні речовини (при поганій роботі нирок, кишечника). До найпоширеніших клінічних ознаках прояву хвороби відносять млявість, втрату апетиту, втрату ваги, депресію, відзначається блювота, діарея, асцит, жовтушність, зміна кольору калу і сечі, зміна поведінки, порушення згортання крові. Лікування спрямоване в основному, щоб якнайшвидше виключити патогенний фактор і підтримувати життя тварини до настання регенерації печінки за допомогою симптоматичних заходів. Незаразні хвороби корів

Класична чума свиней Класична чума свиней — інфекційне захворю вання, що викликається вірусом і може перебігати у надгострій, гострій, хронічній та безсимптомній формах. Характеризується ураженням кровоносної та кровотворної систем, крупозним запаленням легень, крупозно-диф терійним запаленням товстого відділу кишечнику. Африканська чума свиней - небезпечна хвороба від якої не існує ліків і вакцин. Вірус являється безпечним для людини, та переносником є людина. Шляхом перевезення продуктів харчування із небезпечних регіонів, а також відгодовування свиней інфікованими продуктами. Найбільший ризик занесення в Україну цього віруса, можливий внаслідок міграції диких кабанів.

Рожа у свиней Рожа зустрічається переважно у свиней у віці 3-12 місяців. Поросята сосуни і дорослі свині хворіють нею рідко. Захворювання передається людям. Хвороба частіше проявляється в жарку пору року і швидко вражає велике поголів'я свиней. Розповсюджують рожу щурі, миші, голуби, мухи та ін.

Хвороба Тешена Хвороба Тешена (ензоотичний енцефаломієліт) свиней має різні назви - поліомієліт, інфекційний параліч, заразний параліч, вірусний менінгоенцефаліт, богемська чума, хвороба Тальфан, хвороба Клобоука - і характеризується енцефаломієлітом і паралічами. Джерелом хвороби є тварини, заражені вірусом, клінічно хворі, а також ті, що видужали. Випадки захворювання свиней на цю хворобу реєструються впродовж всього року, проте в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди вона має більш складний перебіг. Зараження здорових тварин вірусом відбувається безпосередньо при кашлі, чханні хворих тварин, або при попаданні вірусу на їжу й воду із зовнішнього середовища. Особливо небезпечні відходи боєнь, а також  їдалень, де готувалось м’ясо хворих тварин, помиї від м’яса . Свині можуть захворіти і при механічному переносі вірусу в господарство людьми, тваринами, гризунами і птахами.

vetdoc.ucoz.ua/publ/infekcijni_khvorobi.../2 vetdoc.ucoz.ua/publ/.../11-1-0-23 agro.webfermer.org.ua/.../hvoroby-koriv.php agroua.net/animals/veterinary/diseases/.../d-67/ svit-agro.com.ua/hvorobi-sviney.html ua.6соточек.рф/svini/2075 vetdoc.ucoz.ua/publ/.../11-1-0-23 Література