Презентація на тему:
Глобальне потепління: що за ним криється

Глобальне потепління: що за ним криється Березанська ЗОШ І – ІІІ ст. 10 клас Лук'янова Ірина

Вступ Світ стає теплішим, і людство значною мірою відповідальне за це, говорять експерти. Але багато факторів, що впливають на зміну клімату, ще не вивчені, а інші й зовсім не вивчені. Деякі посушливі місця в Африці за останні 25 років стали ще більш сухими. Рідкі озера, що приносять людям воду, висихають. Підсилюються піщані вітри. Дощі припинилися там ще в 1970-х. Усе більш гострою стає проблема питної води. Відповідно до комп'ютерних моделей, такі місцевості продовжать висушуватися й стануть зовсім непридатними для життя.

Зараз багато експертів вважають, що людство наражає на небезпеку світову екологічну систему у зв'язку із глобальним потеплінням, викликаним так званим парниковим ефектом. Викиди продуктів цивілізації у формі парникових газів, таких як СО2, затримали досить відбитого від земної поверхні тепла, щоб середня температура поверхні Землі підвищилася на 0,5ºС протягом ХХ ст. Якщо такий напрямок сучасної індустрії збережеться, то кліматична система зміниться повсюдно - танення льодів, підвищення рівня Світового океану, знищення рослин посухами, перетворення місцевостей у пустелі, переміщення зелених зон.

Але цього може й не бути. Клімат на планеті залежить від комбінації багатьох факторів, які ще не до кінця вивчені. Можливо, що потепління, яке спостерігалося протягом минулого сторіччя, відбулося внаслідок природних коливань, незважаючи на те, що його швидкість значно перевищує ту, що спостерігалася протягом останніх десяти століть. Більше того, комп'ютерні прогнози можуть бути неточними.

Глобальне потепління, впевнені американські вчені, може спонукати планетарну катастрофу. По-перше, потепління викличе збільшення концентрації водяної пари в атмосфері (на 6 % більше з кожним градусом підвищення температури), що викличе збільшення опадів і можливо більшу кількість катаклізмів погоди та стихійних лих у майбутньому.

Хоча частота дощів і снігопадів може збільшитися, найбільш очікуваний ефект полягає в тім, що середні коливання опадів можуть бути ще більш вираженими, як затверджує Томас Карл, американський фахівець в області зміни клімату. У місцевостях, схильних до затоплень і водних ерозій, прогнози будуть жахливими. Збільшення опадів буде вкрай нерівномірним, затопляючи найбільш вологі території, зробить сухі місцевості ще більш посушливими.

Потепління може бути частиною природного циклу коливань середньої температури, що змінювалася в межах 6ºС за останні 150 000 років. Кліматичні коливання протягом тисячоліть залежать від періодичних змін сонячної активності, орбіти й нахилу Землі, тобто від кількості тепла, яке приходить на Землю.

Обертання Землі не зберігає постійну позицію стосовно Сонця. В 1930-х сербський математик Милутин Миланкович встановив, що існує залежність між трьома основними циклами руху Землі та її кліматом. 100 000-літній цикл земної орбіти. 41000-літній цикл нахилу земної осі. 23 000-літній цикл розгойдування земної осі.

Ефект цих циклів можна постежити за графіком зміни обсягу крижаних покривів щодо сонячного освітлення, що збільшувалося, коли інтенсивність сонячного освітлення падала, дозволяючи сніжному покрову накопичуватися. Згідно із цими циклами ми зараз перебуваємо в середині періоду похолодання. А в цей час спостерігається підвищення температури, як би ми перебували в період потепління. Докази цих кліматичних змін були взяті зі складу льоду, добутого з надр древніх льодовиків Гренландії й Антарктиди й серед останків морських організмів в осадових породах на морському дні.

Можливо, що близько 1860 року, коли вчені вперше зайнялися проблемою глобального потепління, планета ще перебувала в періоді аномального похолодання. Справжнє потепління може бути викликаним закінченням цього періоду, і парниковий ефект може бути накладений на цей напрямок коливань клімату. Однак у спростування цієї думки, для багатьох учених критичним аспектом є швидкість сьогоднішнього кліматичного потепління, що не може бути зіставлена зі швидкостями природних коливань клімату. У ХХ столітті потепління склало 0,5 0С, воно незвичайно велике, раптове й розповсюджене.

За останні 150 років зменшення крижаних покривів внаслідок глобального потепління спостерігається по всій планеті. А за останні 40 років температура в Антарктиді підвищилася на 2,5 º, одне з найбільших крижаних полів зменшилося на одну третину, а інше за один тільки 1995 рік підтануло на 1300 м². Танення льодовиків уже привело до підвищення рівня Світового океану на 10-25 см у минулому сторіччі. Відомо, що якщо рівень Світового океану підніметься на 1 метр, то багато прибережних міст будуть затоплені.

Останнім часом проблема парникового ефекту стає усе більше й більше гострою. Кліматична обстановка у світі вимагає вживання невідкладних заходів. Доказом цьому можуть служити деякі наслідки парникового ефекту, що проявляються вже сьогодні. Незважаючи на природні катаклізми, людство не вживає заходів по зниженню викидів в атмосферу. Якщо людство продовжить так безвідповідально поводитися до своєї планети, то невідомо якими ще нещастями це обернеться.