Презентація на тему:
"Кримінальна відповідальність за зараження інфекційними хворобами"

№10 Кримінальна відповідальність за зараження інфекційними хворобами: проблеми удосконалення.

Актуальність теми дослідження визначається гостротою проблем, пов’язаних із охороною життя та здоров’я людини в сучасних соціально-економічних умовах розвитку України. Особливої важливості набули питання медичного та правового захисту суспільства від поширення епідемій та пандемій інфекційних хвороб, небезпечних для життя людини (ВІЛ/СНІД, туберкульоз); «сезонних» інфекцій (різновиди грипу); інших інфекційних хвороб, загроза епідемій яких також існує, але попереджається шляхом застосування системи профілактичних заходів.

Забезпечення охорони життя та здоров’я людей від небезпечних інфекційних хвороб довгі століття не було предметом кримінального права, а правове регулювання такої охорони тривалий час обмежувалося дотриманням правил сімейного співжиття, складанням лікарських порадників тощо.

основним кримінологічним чинником, який обґрунтовує встановлення кримінальної відповідальності за зараження інфекційною хворобою, є суспільна небезпечність. На ступінь цієї ознаки стосовно злочину, передбаченого ст. 130 КК, впливають: соціальна цінність охоронюваних суспільних відносин; динаміка становлення суспільно небезпечного явища; соціальні властивості шкоди (неможливість повного усунення наслідків і їхня тяжкість), суб’єктивне ставлення особи до вчинюваного.

Предметом (соціальною цінністю) суспільних відносин, що утворюють основний безпосередній об’єкт розглядуваного злочину, є душевне та соціальне благополуччя людини стосовно її здоров’я. Суб’єктами (учасниками) цих відносин є ВІЛ-інфіковані особи та особи, які заражені невиліковними інфекційними хворобами

висновки Забезпечення охорони життя та здоров’я людей від небезпечних інфекційних хвороб довгі століття не було предметом кримінального права. . Перші передумови встановлення кримінальної відповідальності за винне зараження іншої особи інфекційною хворобою відносяться до XIХ століття. Кожна людина має законодавчо закріплене право на охорону життя та здоров’я, в тому числі від інфекційних хвороб. Зазначене право засноване, насамперед, на нормах Конституції України (зокрема, ст. 27, ст. 49), законах України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (12 грудня 1991 р.), «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (19 листопада 1992 р.), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (6 квітня 2000 р.), «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» Основним кримінологічним чинником, що обґрунтовує встановлення і збереження кримінальної відповідальності за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, є суспільна небезпечність. Предметом (соціальною цінністю) суспільних відносин, що утворюють основний безпосередній об’єкт розглядуваного злочину, є душевне і соціальне благополуччя людини стосовно її здоров’я.