Презентація на тему:
Аналіз стану освітньої політики в системі загальної середньої освіти України

Аналіз стану освітньої політики в системі загальної середньої освіти України Регіональний семінар в рамках проекту “Рівний доступ до якісної освіти” Олександра САВЧЕНКО, академік НАПН України, керівник субкомпонента 3.1 "Планування політики та управління". Луганськ, 12-13 квітня 2010 р.

Державна освітня політика це керована цілеспрямована діяльність системного типу, що охоплює соціальні, виробничі, особистісні ресурси суспільства, які спрямовуються на неперервне стимулювання розвитку, зростання і реалізацію соціально-економічного, духовного та інтелектуального потенціалу населення країни

Державна освітня політика як система покликана виконувати такі функції: формування правової бази галузі шляхом законотворення і нормативних регулятивів функціонування усіх рівнів освіти на державному і регіональному рівнях, що забезпечують право усіх громадян на здобуття якісної освіти; концептуальне і програмне розроблення прогностичного розвитку системи освіти; формування науково обґрунтованого соціально-економічного замовлення на якісну освіту для різних категорій громадян; створення і забезпечення діяльності комплексу служб експертизи і контролю за якістю освіти в державі і регіонах; організація наукового, науково-методичного і впроваджувального супроводу стратегій розвитку освіти

Недостатньо пророблені ланки державної освітньої політики в Україні: інверсійність у створенні законодавчої і методологічної бази, що зашкодило наступності у розвитку освіти; недостатня узгодженість між законами, які дотичні до ЗСО; слабко окреслені функції суб’єктів громадської участі у плануванні і контролі за якістю освітньої політики; фактично відсутній опис механізму контролю і відповідальності за виконанням законів

Результати опитування щодо ставлення до державної освітньої політики Ставлення до державної освітньої політики управлінців і керівників шкіл

В опитуванні взяло участь 451 управлінець та керівник школи. З них в Івано-Франківській області – 26,2% респондентів, Київській – 7,8%, Луганській – 27,2%, Чернігівській – 26,8 %, м. Києві – 12%.

Розподіл респондентів за віком по областях (у %)

Запитання 5. «Що таке освітня політика?» Політика держави у галузі освіти, що включає в себе систему поглядів та заходів, спрямованих на вдосконалення освіти – 34,0%; Нормативно-правове забезпечення надання якісних освітніх послуг - 11,1%; Виховання покоління, здатного управляти державними справами, справжніх громадян, які б вболівали за свій народ – 10,9%; Завдання, які стоять перед освітньою галуззю та шляхи їх реалізації – 10,7% ; Створення комфортних умов для результативної роботи педагогічних працівників з метою якісного навчання і виховання підростаючого покоління - майбутнього України – 6,6%; Стратегічні пріоритети розвитку освіти, організаційні шляхи реалізації освітніх програм, обґрунтування ресурсних потреб - 5,2%; Інтеграція національної освіти до європейської, світової спільнот - 3,4 %; Процес, спрямований на навчання і виховання особистості - 2,4%. Інше – 12, 1%

Запитання 6. «Хто визначає державну політику в галузі освіти?»

Запитання 8 «Які цілі освітньої політики в галузі загальної середньої освіти в Україні?» Виховання конкурентоспроможної особистості, формування громадянина-патріота, спроможного збагачувати національну культуру - 41,3%; Рівний доступ до якісної освіти - 27,8%. Формування всебічно розвиненої людини, спроможної відстоювати свої переконання, гармонійно поєднувати інтелект, емоції, розуміння життєвої місії – 12, 6%; Доступність, якість і відповідність потребам населення - 7,3%; Покращення якості освіти - 3,8%; Надання якісної європейської освіти, що відповідає вимогам Болонського процесу - 2,5%; Впровадження державних стандартів та компетентного підходу до навчально-виховного процесу - 1,8%; Забезпечення належних умов для навчання і виховання - 1,8%; Інше – 1,1%.

Запитання 11. «Які проблеми в освіті потребують негайного вирішення?»

Напрями покращення фінансового забезпечення регіонів і навчальних закладів (запитання 13) гарантоване бюджетне фінансування 57,9%; залучення приватних інвестицій – 23,9% оптимізація мережі освітніх закладів - 11,1%; запровадження освітніх ваучерів – 3,8%; укрупнення навчальних закладів – 2,1; Інше – 1,2%.

Запитання 16 «Чи знаєте Ви, що таке державно-громадське управління освітою?» 74% респондентів відповіли, що так; 11,5% не чули про таку реалію; 13,7% чули, але не зовсім розуміють сутність цього явища; Інше – 0,2%.

Запитання 20 «Діяльність яких органів громадського самоврядування в освіті є результативною?» батьківських комітетів - 25,4%; рад школи - 22,9%; піклувальної ради - 16,1%; органів місцевого самоврядування – 15,6%; учнівського самоврядування - 7,7%; благодійних організацій, спонсорів - 3,8%; інше – 7,6%.

Результати опитування щодо ставлення до державної освітньої політики Ставлення до державної освітньої політики батьків

В опитуванні взяло участь 553 особи: м. Київ – 86, Київська обл. – 118, Чернігівська обл. – 111, Луганська обл. – 118, Івано-Франківська обл. – 120.

Запитання “Чи має Ваша дитина доступ до якісної освіти?” так - 72,3 % батьків; частково - 27, 7 %; негативної відповіді не дав жоден із батьків.

Запитання „Вирішення яких проблем є пріоритетним для підвищення якості шкільної освіти?”

Запитання „Чи задоволені Ви рівнем шкільної освіти?” повністю задоволений – 29,4%; більше задоволений, ніж незадоволений – 58,5%; більше незадоволений, ніж задоволений – 6,6%; зовсім незадоволений – 0,2%; важко відповісти – 5,3%.

Запитання „Чи одержує Ваша дитина безоплатну допомогу від учителів у межах виконання обов’язкових навчальних завдань?”

Запитання „Яке Ваше ставлення до незалежного зовнішнього оцінювання?” повністю підтримую тестування – 27,6%; тестування не долає корупції – 25,1%; тестування треба поєднати з державною атестацією у школі – 18,7%; тестування не є об’єктивним – 16,2%; у школі учнів до нього не готують – 4,3%; важко відповісти – 8,1%;

Критерії, які слід покласти в основу оцінювання якості шкільної освіти рівень розвитку дітей - 30,9%; результати зовнішнього оцінювання - 29,3%; результати державної підсумкової атестації – 18,5%; стан здоров’я дитини – 9,4%; самооцінка учнів – 8,3%; бажання вчитися далі, здобувати нові знання і застосовувати їх на практиці – 1,1%; підсумкові показники – 0,8%; обов’язково подумаємо над цим – 0,6%; вихованість дітей – 0,3%; недостатньо володію питанням – 0,3%; уміння дитини виживати в сучасному світі – 0,3%; оцінювати не за одним критерієм – 0,3%.

Результати опитування щодо ставлення до державної освітньої політики Ставлення до державної освітньої політики педагогічних працівників

В опитуванні взяло участь 512 респондентів. З них в Івано-Франківській області – 23,8% респондентів, Київській – 13,86%, Луганській – 24,41%, Чернігівській – 22,07 %, м. Києві – 15,82 %.

За стажем роботи респонденти розподілились так: до 5 років – 9,2%; від 5 до 10 років – 17,2%; від 10 до 20 років – 25,2%; понад 20 років – 48,4%.

Запитання 13 «Що перешкоджає Вашій професійній самореалізації?» небажання учнів учитися - 46,5%; консерватизм освітньої системи - 13,1%; жодних проблем у цьому контексті взагалі не існує - 12,1%; навчальне навантаження - 8,4%; інше – 19,9%.

Запитання 23 «Чи змінилася у ХХІ ст. українська школа на краще?» частково – 46,7%; так – 38,9%; не змінилася – 8,6%; важко відповісти – 4,5%; не надали відповідей – 1,4%.

Запитання 25 «Які критерії слід покласти в основу оцінювання якості шкільної освіти?» результати незалежного оцінювання – 49,8%; стан здоров’я дітей – 31,6%; результати державної підсумкової атестації – 18%; Інше – 0,6%

Цілі і цінності шкільної освіти “Світ вступає в століття людини. Більше, ніж будь-коли, ми зобов’язані думати про те, що ми вкладаємо в душу людини”. В.О. Сухомлинський

Головна мета української освіти: створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України; створювати і розвивати цінності громадянського суспільства; формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя; сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави

Цінності шкільної освіти: гуманізація суспільного життя і гуманізація освіти; освоєння цінностей культури; цінності громадянського виховання; працелюбність і відповідальність як цінність шкільної освіти; цінність екологічного світогляду; здатність навчатися впродовж життя; мовна культура учнів як особистісна і суспільно значуща цінність; інформаційна культура; толерантність ; здоров’я як цінність

Загальні цінності жителів Землі в XXI столітті Свобода Рівність Солідарність Терпимість Повага до природи Загальний обов’язок

Напрями модернізації змісту шкільної освіти Стратегічний рівень піднесення відповідальності держави за якість змісту шкільної освіти; зміст не може бути баченням лише спеціалістів-предметників. Його формат – узгоджений колективний продукт зусиль дидактів, методистів, тестологів, управлінців; теоретиків і практиків; подолання суперечностей між єдиними вимогами щодо виконання Державного стандарту і відсутністю державних гарантій щодо створення відповідних умов його впровадження; розроблення змісту Державного стандарту має здійснюватися із одночасним визначенням стандартів оцінювання його ефективності; подолання суперечності між інноваційним характером змін у змісті 12-річної школи і діючим неефективним підходом до підготовки педагогічних кадрів

Напрями модернізації змісту шкільної освіти Дидактичний рівень дидактично обґрунтувати необхідність розширення компонентного складу шкільного змісту, посилення практично-діяльнісної і творчої складових у змісті всіх освітніх галузей; розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення подальшої стандартизації змісту; створити дидактичні характеристики обсягу і змісту ключових компетентностей; розробити критеріальну основу визначення структури і обсягів результативної складової державного стандарту і типових програм, в контексті визначення переліків предметних компетентностей і підходів до визначення об’єктів контролю на всіх етапах шкільної освіти; дослідити межі оптимальної реалізації принципів диференціації та інтеграції за освітніми галузями.

Напрями модернізації змісту шкільної освіти Методичний рівень розроблення критеріїв відбору навчального змісту для освітніх галузей прогнозування навчальних результатів реалізація розвивального і виховного потенціалу змісту

Реформи як інструмент здійснення освітньої політики зарубіжний досвід Реформа це - «процес політико-адміністративних, педагогічних та суспільних змін, що передбачає здійснення широкої сукупності перетворень освітньої системи в цілому та кожного навчального закладу, зокрема, ініціюється та поширюється як «згори вниз» (політико-адміністративний процес), так і «знизу вгору» (педагогічний процес), враховує взаємні впливи чинників «зсередини» та «ззовні» (соціальний процес), включає як структурний (організаційний), так і культурний (функціональний, педагогічний) аспекти». (А.Сбруєва, 2005)

Реформи 50-80-х років ХХ ст. в країнах ЄС - реформи доступу збільшення капіталовкладень в освіту; подовження терміну обов’язкової освіти; де-елітаризація середніх загальноосвітніх закладів; залучення дівчат до навчання в середніх школах; надання дітям з непривілейованих сімей можливостей для отримання середньої та вищої освіти

Реформи 80-х років - кінця ХХ ст. в ЄС - реформи якості оптимізація шкільного менеджменту (децентралізація); подовження терміну навчання у середній школі; запровадження освітніх стандартів; запровадження зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів; створення національних систем моніторингу якості освіти; підвищення якості роботи вчителів

Реформи у ХХІ ст. – посилення ідей ефективності та справедливості в освіті подовження тривалості обов’язкової та середньої освіти за рахунок інтеграції ланки дошкільної освіти та/або збільшення терміну навчання в середній школі; ліквідація ранньої профілізації за рахунок зсуву її початку на рівень старшої середньої школи; запровадження системи підзвітності, яка складається з компоненту зовнішніх випускних іспитів та компоненту внутрішнього (само) оцінювання роботи шкіл, що сприяє, як свідчать результати міжнародних порівняльних досліджень, покращанню навчальних досягнень учнів; підвищення якісного рівня педагогічної освіти – удосконалення викладання, набуття вчителями передового досвіду, посилення їхньої мотивації до роботи тощо