Презентація на тему:
"Народні картини"

Перша народна картина

Народна картина «Ангел стереже дітей» Сюжет з Ангелом і дітьми, зображений на давній німецькій листівці та репродукції із журналу, нині є іконографічною основою української народної картини «Ангел стереже дітей». У книзі зроблено спробу довести закономірність переходу сюжету з Ангелом і дітьми в українську народну картину – нову якісну фазу. При цьому висвітлюються зміни й перетворення іконографічного, образного та семантичного характеру. Фольклоризація сюжету, зокрема образів Ангела, прірви, дітей, спричинила посилення в ньому необарокових рис та ознак. Це посилення можна розглядати як відродження, чи генералізацію мотивів та елементів українського низового бароко в народному мистецтві кінця XIX–XX ст.

Народна картина «Козак Мамай». Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

НАРОДНА КАРТИНА – СУЧАСНІСТЬ І МАЙБУТНЄ Аналізуючи українську народну картину мистецький критик Григорій Міщенко наголошує, що вона вертає людину до незабутніх спогадів, у прекрасне в цьому світі. На думку автора, розпочиналося все з «Козака Мамая», який відкрив багатьом очі на сутнісну основу народної картини, адже в ньому закодовано не лише змістовний, але й формальний підхід до її розвою у всій жанрово-тематичній розмаїтості. В народній картині з лебедями-оленями було не стільки духу міщанського й примітиву, скільки архетипічного, пам’ятного українському серцю. Критик простежує еволюцію народної картини 60-х, 70-х років минулого століття і резюмує, що завдячуючи діяльності НСМНМУ народна картина після 90-х років здобула визнання й посіла чільне місце в мистецькому житті України. Він зупиняється на творах спілчан – наших сучасників і підсумовує: з того, що напрацьовано в народній картині і зі шляху по якому висновує свої інноваційні ознаки, можна стверджувати – майбутнє її в тому, що вона зрозуміла й потрібна широким верствам нашого суспільства і в новітній цивілізації ХХІ ст. постане явищем національного масштабу.

Л.Жемчужников. Кобзар на шляху. Олія. 1854 р.

Виставка Геннадія Марченка “Народна картина сіл, містечок і міст України першої половини ХХ століття”

О.Г.Сластіон. Портрет кобзаря Михайла Степановича Кравченка. 1902 р. О.Г.Сластіон. Портрет кобзаря Самійла Яшного. Акварель, туш, перо. 1903 р. О.Г.Сластіон. Портрет кобзаря Дмитра Скорика. Туш, перо, пензель, олівець. 1876

народна картина – як одне з найяскравіших явищ барокової культури

Народна картина Богдан Хмельницький

Народний живопис Особливий інтерес у мистецтві ХХ ст. викликає народне малярство. Самобутність цього виду творчості народних художників полягає в глибоко національному прояві через філософію народного трактування, внесенні побутових атрибутів та декорування. Широкого розголосу та визнання з середини ХХ ст. отримала творчість народних митців Вінниччини О.С.Леонової, С.В.Смаля, В.С. Бичкової. Їхні роботи експонувались на міжнародних виставках в НДР, ФРН, ПНР.  До наступної плеяди талановитих митців, художня творчість яких також здобула широке визнання, можна віднести Івана Габришина, Марію Деркач, Федора Панчука, Віктора Крижанівського, Людмилу Соболь, Віктора Наконечного, Тетяну Дєдову, Володимира Яковину, Івана Коваля, Дениса Шкіля, Сергія Танадайчука та багатьох інших. Роботи цих майстрів можна без перебільшення віднести до золотого фонду народних митців України. 

Народна картина кін. XIX-поч. XXст Народна картина XVIII ст. Народна картина «Селянин і селянка». ХІХ ст.