Презентація на тему:
"Мистецтво першої половини ХХ століття"

мистецтво першої половини ХХ століття

Основні ідеї та напрями розвитку мистецтва у першій половині XX ст Поширилися авангардистські течії модернізму: Футуризм (лат. futurum — майбутнє) — авангардистський напрям у літературі і мистецтві, представники якого намагалися створити мистецтво майбутнього, відкидали класичну художню спадщину, насаджували ідеї фантастики, урбанізму, крайнього формалізму. Супрематизм (лат. supremus — найвищий) — різновид абстракціонізму; твори супрематизму є комбінаціями кольорових геометричних фігур (квадрат, трикутник, коло). Сюрреалізм (фр. surrealism, буквально — надреалізм) — модерністська течія в літературі і мистецтві XX ст., яка намагається джерела творчості знайти в підсвідомості. Кубізм (фр. cubisme, від cube — куб) — модерністська течія в західноєвропейському образотворчому мистецтві початку XX ст., представники якої зображували реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо) та деформованих фігур. Експресіонізм (фр. expression — виразність, вираження) — напрям у європейській літературі та мистецтві перших десятиліть XX ст. Головним в експресіонізмі проголошувалося вираження суб´єктивних уявлень митця, що зумовило потяг до ірраціональності, загостреної емоційності та гротеску. Абстракціонізм (лат. abstractus — відокремлений, відірваний) — напрям у модерністському мистецтві XX ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ. Фовізм (фр. fauves — дикий) — один з напрямів модернізму, для якого властиві поєднання яскравих, «агресивних» кольорів, декоративність, пластичні деформації предметів. Неокласицизм — течія в літературі та мистецтві XVIII — початку XX ст., що базувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Відродження і частково класицизму. Неореалізм — напрям в італійському кіно і літературі 40—50-х pp. XX ст. Визначними рисами неореалізму є демократизм і гуманізм, увага до життя простої людини, наявність документальної основи твору (принцип вірності факту). Раціоналізм — 1) філософський напрям, який стверджує, що розум є вирішальним джерелом істинного знання; 2) практичне ставлення до життя.

Живопис у першій половині XX ст Пабло Пікассо (1881-1973)-видатний французький художник,іспанець за походженням.Засновник кубізму.Пабло Пікассо освіту здобув у художніх школах Барселони й Мадрида.Одним із найкращих його полотен є «Дівчинка на кулі», що вражає простотою і одночасно виражає складність людської душі. Складні почуття і переживання викликає картина«Балкон», яку П. Пікассо написав у 1919 р. У роки громадянської війни в Іспанії художник-гуманіст виступав проти фашизму. Багато працюваа як графік,скульптор. Василь Кандинський (1866-1964) – російський живописець і графік.Один із засновників абстрактного мистецтва.Із 1921 р. вив за кордоном . Пат Модріан (1872-1944)- нідерландський живописець,представник авангардизму.Засновник неокласицизму.Створював абстрактні композиції з різнокольорних прямокутників.

Живопис у першій половині XX ст Казимир Малевич (1878-1935)- російський художник,засновник однієї з течії абстрактного мистецтва супрематизму. У картині « Чорний квадрат на білому тлі» (1915р.) поєднав різнокольорові геометричні фігури(квадрат, коло,трикутник) з накладеними на плошину об “ємними фігурами . Анрі Матісс(1869-1954) - французький живописець і графік, декоративного мистецтва,один із лідерів фовізму . У своїх картинах у яскравих барвах змальовував красу світу. Сальвадор Далі(1904-1989) – іспанський живописець,представник сюрреалізму.Картина “Палюча жирафа “ (1935р.) сповнена фантастичних видінь,надприродних,химерних зображень.

Музичне Мистецтво ЕКСПРЕСІОНІЗМ(від лат. expressio - вираз) – напрям європейського мистецтва першої чверті ХХ ст., який зосереджувався на хворобливому стані душі, негативних сторонах дійсності, співчуванні приниженим та ображеним, жаху та відчаї. В музиці риси Е. властиві творчості Г.Малера, Р.Штрауса, особливо А.Берга і А.Шенберга та їх послідовників, характеризуючись відмовою від мажору і мінору, максимальною дисонансністю, напівспівом – напівмовленням, загостренням контрастних настроїв, хворобливістю психіки і т. д. КОНСТРУКТИВІЗМ- напрям у мистецтві 20-х рр. XX ст.,який заперечував ідейний зміст мистецтва й підмінював художній образ абстракцією. Найбільш типовим представником іншого напряму в музиці – конструктивізму – був німецький композитор Пауль Хіндеміт. До цього ж напряму належали і французькі композитори, що входили у творче об'єднання «Шістки»: Луї Дюрей, Даріюс Мійо, Артюр Онеггер, Френсіс Пуленк, Жорж Орик та Жермена Тайфер. Елементи конструктивізму спостерігаються і в творах відомого французького композитора Еріка Саті. Сильні національні музичні школи склалися у багатьох європейських країнах і США. Засновником американської музичної школи став видатний композитор Едуард Мак Доуелл. Плідно працювали в цій країні композитори Рой Гарріс, Семюел Барбер, Джордж Гершвін. Едуард Мак-Доуелл (1861-1908)— американський компози- тор, піаніст, один із засновників американської компози торської школи. Автор симфонічних творів Індійська сюїта, ліричних фортепіанних пєс тощо. Професор і керівник першої музикальної кафедри в Колумбійському університеті. Джордж Гершвін (1898-1937 _— американський композитор. Він уперше використав у симфонічних творах музичний фольклор.Автор опери Рапсодія в стилі блюз, низки пісень. Сергій Рахмапінов (1879-1943 )— російський композитор, диригент, піаніст. З 1917 р. жив за кордоном із 1918 р. — у США. У його музиці романтичний пафос поєднується з лірично споглядальними настроями, методичність, широ-та і свобода дихання — з ритмічною енергією. Написав чотири концерти Рапсодія на тему Паганіні для фортепіано, три симфонії та ін.

Музичне Мистецтво Енріко Карузо (1873-1921) — італійський співак, який виступав у багатьох країнах світу. Його артистичний темперамент приваблював глядачів. Блискуче виконував драматичні партії, неаполітанські пісні; Беньяміно Джильї (1890-1957) — італійський співак. Виконував партії ліричного і драматичного тенору, неаполітанські пісні. Знімався у фільмах.

Архітектурне мистецтво В архітектурі найбільш популярними були модерніські течії. Одним з найвидатніших архітекторів тієї доби був Вальтер Гріппіус, який у 1919 р. у веймарі заснував вищу школу будівництва і художнього конструювання «Баухауз». Зведена за його проектом будівля школи з одноіменною назвою стала символом довершеності нового стилю – функціоналізму або конструктивізму. У руслі цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні. Французький архітектор Ле Корбюзьє розглядав архітектуру як складову частину суспільного прогресу і віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів. За допомогою архітектури зодчі намагались ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити суспільство.З’явилася ідея розосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити "місто-сад». Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут упродовж тривалого часу називали скульптурну групу В.Мухіної "Робітник і колгоспниця", створену спеціально для радянського павільон Всесвітньої виставки 1937 р. В Парижі.

Театральне мистецтво Незважаючи на появу кіно, театр залишався важливим елементом світової культури. Після війни театри будувалися на найпривабливіших вулицях Парижа, Лондона й Берліна. їх будівлі природно поєднували модерну вишуканість із заспокійливою розкішшю з її єгипетськими і грецькими мотивами, мармуровими колонами, фонтанами і статуями. Німецьке театральне мистецтво було пов'язане з іменем Бертольда Брехта, який постійно шукав шляхів удосконалення національного театру. У цій країні творили і такі видатні майстри сценічного мистецтва, як А. Бассерман, П. Вегенар, Олена Вайгель. У Франції відомим театром, де були зосереджені кращі художні сили, став «Комеді Франсез», а також так званий «Театр бульварів». Відомими майстрами сцени в Англії були Джон Гілгуд, Алек Гіннесс, Сібіл Торндайк. Італійську сцену в післявоєнний період представляли ІгоБетті, Луїджі Піранделло, Рафаель Вівіані. У 30-х роках у Нью-Йорку були створені театри «Гілді» і «Групп». Значну роль в американській драматургії відіграв талановитий американський драматург Юджін О‘Ніл

Театральне мистецтво Видатні драматурги Бернольд Брехт (1898-1956)— німецький письменник, драматург, режисер. Його пєси « Тригрошова опера »1928 р., «Матінка Кураж та її діти» 1938 р., « Життя Галілея »1938- 1939рр., «Добра людина із Сезуана »1938-1940 рр. Мали новаторське звучання. Розробив теорію епічного театру, якому властива розповідь, і є його творцем. Зазначав, що театр цього жанру повинен бути велич-но-спокійним, Безпристрасним. Луцгжі Піранделло (1867-1938) - італійський драматург. Його драми «Шість персонажів у пошуках автора »1921 р., «Сьогодні ми імпровізуємо »1930 р. — про «маленьких людей» в буржуазному суспільстві. У 1934 р. Одержав Нобелівську премію. Ж. Жироду — французький письменник і драматург. У пєсі «Троянської війни не буде »змалював відчуття воєнної небезпеки і наступу реакції. Едуардо де Філіппов (1900-1975) — італійський драматург, режисер, актор. Його творчість повязана з неореалізмом. У пєсах «Філумена Мартурано», «Субота, неділя, понеділок » майстерно показав глибину людських характерів. У 1931- 1973 рр. був керівником власної трупи.

Театральне мистецтво Видатні актори Макс Рейнгардт (1873-1943 )— німецький режисер і актор. У 1905-1933 рр. очолював німецький театр, ставив німецьку античну класику. У створених ним театрах і студіях Берлін, Відень експериментував у царині театральних форм, нових виразних засобів.У1933 р. емігрував з Німеччини, помер у США. Іван Москвін (1874-1946)—російський актор. Із 1898 р. працював у Московському художньому театрі. Зіграв такі ролі: Федора Цар Федір Іоаннович О. Толстого, Протасова Живий труп Л. Толстого, Луки На дні М. Горько-го та ін. З найбільшою повнотою намагався повязати творчу школу МХАТу з традиціями російського сценічного реалізму. Марія Єрмолова (1853-1928) -російська актриса. Із 1871 р. працювала у Малому театрі Москви. В її героїчному і романтичному репертуарі поєднувалися сміливість ідейного замислу і глибина психологічного розкриття образу з досконалою художньою формою. Прославилася в ролях: Лоуренсії за пєсою Лопе де Вега Овече джерело, Жан-ни Дарк за пєсою В. Шекспіра Орлеанська діва, в драмах О. Островського та ін.

Презентацію виконала Нижня Інна, учениця 10-В класу