Презентація на тему:
Українсьуі народні танці

Соціологія праці та управління

План. 1. Предмет соціології праці. 2. Соціально-трудові відносини, їх основні види. 3. Трудовий колектив як соціальна спільнота. 4. Соціологія управління. Функції та види соціального управління.

1. Предмет соціології праці. Соціологія праці, як галузь соціології, виникла водночас із соціологією економіки ↓ в 60-ті роки XX ст. Але паростки соціології праці ми знаходимо в: філософських, політологічних, соціальних творах учених значно раніше.

В Україні у XVIII ст. ↓ визначали місце й роль праці в житті людини і суспільства. Григорій Сковорода розглядав природність людини як спрямування життєвої діяльності за її природними нахилами; становлення особистості, її самореалізація можливі тільки через «сродну працю». !!! Ідея поділу праці на основі здібностей і нахилів індивіда.

У XIX і особливо XX ст. теорію поділу праці обґрунтували Огюст Конт, Еміль Дюркгейм. «Поділ праці — це не суто економічне явище, а найістотніша умова соціального життя».

Макс Вебер (поч. XX ст.) надавав великого значення суб’єктивному аспекту, а саме: аналізу певних нахилів людей до раціональної економічної поведінки. А це - розвиток ідеї Г. Сковороди про «сродну працю».

Так що ж таке праця? Які її основні характеристики та функції? Чому їй надається велике значення? У чому полягає сутність соціології праці?

Праця (труд) — це цілеспрямована, суспільно корисна діяльність із створення предметів (речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства. ↓ праця — це основна умова життя суспільства.

Діяльність — це безперервне, свідоме визначення цілей, способів, засобів і знарядь праці для досягнення цілей. Діяльність не створює кінцевого продукту (предметів, речей, культурних цінностей). Кінцевий продукт (споживчу вартість) створює суспільне виробництво: матеріальне, духовно-культурне.

Основне призначення праці: задоволення потреб людини і суспільства, досягнення практично корисних результатів. Основні характеристики праці: свідома, цілеспрямована, суспільно-корисна трудова діяльність, можлива тільки у взаємодії людей, має суспільно-корисну сутність, перетворює та видозмінює реальний світ, виробляє матеріальні та духовно-культурні блага.

Праця виконує практичні завдання-функції: задоволення людських потреб відтворення суспільного багатства обмін речей між собою, суспільством і природою через трудову діяльність забезпечення суспільного прогресу людино-творча функція (становлення й розвиток самої людини) свободо-творча функція (прокладає шлях до свободи)

Людина - суб’єкт і носій праці. Мета праці - створення предметів, речей і можливостей для підвищення добробуту людей, поліпшення умов їхньої праці та побуту. ↓ Тому праця завжди мотивована. !!! Для соціології праці є важливим аналіз мотивів та стимулів праці. Стимули праці — це осмислені спонукання, викликані впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Існує 3 підходи до вивчення і регулювання виробничої поведінки працівника. І - ФредерікТейлор (поч. XX ст.) 1) наукова організація виробництва й управління, 2) матеріальна зацікавленість працівників. Концепція наукового менеджменту.

ІІ - американський соціолог Елтон Мейо (20—30-ті рр. XX ст.) – вивчення, аналіз і використання різних чинників, що впливають на: ↑ ефективності виробництва, умов та організації праці; ↑ заробітної платні; покращення міжособових стосунків та стилю керівництва. Цей підхід має назву менеджмент людських відносин.

ІІІ – американський соціолог Беррес Фредерік Скіннер ↓ - звертається до аналізу виробничої поведінки працівників; - використовує матеріальні, соціальні і моральні спонукальні чинники. Це ситуативний менеджмент.

Теоретичні положення концепції трудової мотивації запропонував американський психолог і соціолог Абрахам Маслоу. Кваліфікує потреби людини. Потреби →≡ на: 1) базові (потреба у харчуванні, безпеці, позитивному самооцінюванні); 2) виробничі (у справедливості, добробуті, порядку) Базові потреби розташовуються у порядку зростання від нижчих, матеріальних, до вищих, духовних. Так основною мотивацією трудової діяльності є задоволення потреб від нижчих до вищих.

Фредерік Херцберг пропонує мотиваційно-гігієнічну теорію, де також пропонується ієрархія потреб. Виділяє основні мотиви праці: Зміст праці Матеріальна зацікавленість Відносини в трудовому колективі Сенс праці

Отже, соціологія праці — це галузь соціології, що вивчає: трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив технічних, технологічних і соціальних умов на ставлення людей до праці. Предметом соціології праці є всі її аспекти: соціальні закономірності й випадковості взаємодії людей у процесі виробництва, механізми їхніх дій і форми ставлення через діяльність трудових колективів і особи; показники, що свідчать про ставлення людини і колективу до праці; соціальна організація підприємств та її функціонування.

Соціально-трудові відносини, їх основні види. Предметом соціально-трудових відносин на індивідуальному рівні є - сторони трудового життя людини: трудове самовизначення, фахова орієнтація; професійне навчання; найм та звільнення; соціально-професійний розвиток, фахова підготовка та перепідготовка; підвищення кваліфікації, якість праці; оцінка праці, винагорода за працю; трудова активність.

Види соціально-трудових відносин: 1) на виробничому (мікроекономічному) рівні між найманими працівниками та роботодавцями: кадрова політика, контроль та аналіз трудової діяльності, організація праці, оцінка ефективності праці, нормування праці, трудові конфлікти та їх розвиток, трудова мотивація.

2) на територіальному рівні спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми: створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, стан соціальної інфраструктури регіону, покращення екологічної ситуації.

3) на галузевому рівні специфічні питання конкретної галузі: нормування праці; встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати; забезпечення умов праці; встановлення мінімальних соціальних гарантій); 4) на національному (макроеконом.) рівні основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин: гарантії праці; створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; підтримка національного виробника).

Предмети соціально-трудових відносин обумовлені такими блоками проблем: зайнятість (можливості забезпечення людей засобами існування, реалізацію індивідуальних здібностей); організація та ефективність праці (пов'язані з характером взаємовідносин у виробничих колективах, можливостями розвитку людини у процесі трудової діяльності); винагорода за працю; соціальний захист (служить для реалізації конституційних прав громадян у сфері соціального страхування, пенсійного забезпечення та ін.).

За організаційними формами виділяють такі типи соціально-трудових відносин: партнерство, конкуренція, патерналізм, солідарність, субсидіарність, дискримінація, конфлікт.

Партнерство передбачає здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин шляхом узгодження взаємних пріоритетів. Патерналізм - турбота адміністрації підприємства про своїх працівників. Субсидіарність - прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації у досягненні своїх цілей. Солідарність – спільна відповідальність людей, яка базується на особистій відповідальності, узгодженості та спільності інтересів. Дискримінація - незаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин (при наймі на роботу, при просуванні по службі, дискримінація за віком, статтю). Конфлікт - зіткнення суб'єктів, викликане протилежною направленістю цілей, інтересів. Конкуренція - наявність значної кількості покупців та продавців на ринку праці.

За характером впливу на результати економічної діяльності та якість життя людей соціально-трудові відносини бувають 2-х видів: 1) конструктивними (сприяють успішній діяльності підприємства та суспільства) 2) деструктивними (не сприяють успішній діяльності підприємства та суспільства). Конструктивні (відносини співробітництва, взаємодопомоги, конкуренції)

3. Трудовий колектив як соціальна спільнота. Соціальна спільність – сукупність індивідів, яка: вирізняється відносною цілісністю; виступає як самостійний суб'єкт історичної і соціальної дії, поведінки. Ознакою соціальних спільностей є спільна участь у соц. процесах та соціальній діяльності.

Основні риси спільностей: • територія; • соціальна взаємодія; • наявність міцних зв'язків між індивідами Соціальна спільність: масова і групова. Трудовий колектив належить до групової спільності і має всі її характерні ознаки.

Однією з важливих властивостей трудового колективу є його стійкість. Завдяки їй можливе успішне функціонування підприємства. Процес ідентифікації працівника з трудовим колективом має тривалий і суперечливий характер. Соціологічні дослідження визначають його період тривалістю в 10—15 років.

Соціологія управління. Функції та види соціального управління У чому ж сутність соціального управління? Яким є його механізм? Які функції виконує соціальне управління? Соціальне управління — це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або на його окремі спільності) з метою: упорядкування, збереження якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

Необхідність соціального управління визначали соціологи, політики і філософи. Карл Маркс як регулювання відносин власності, без чого неможливі соц. прогрес і добробут. Макс Вебер розкрив необхідність і сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ