Світове кіномистецтво
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Кіномистецтво - вид мистецтва, твори якого створюються за допомогою кінозйомки реальних, спеціально інсценованих або відтворених засобами мультиплікації подій дійсності.
На першому в світі публічному кіносеансі в Парижі у грудні 1895 р. демонстрували фільм "Вихід із заводу": з воріт виходили чоловіки й жінки, потім виїжджали в екіпажі хазяї, і сторож замикав за ними ворота. Ось і вся "кінокартина".
Показували тоді і "кінокомедію": садівник поливає з шланга квіти; хлопчик непомітно наступає ногою на шланг, і вода перестає текти. Садівник, гадаючи, що шланг забився, заглядає в отвір, тоді хлопчик прибирає ногу, і вода б'є в обличчя садівникові. Ця "художня" картина - "Политий поливальник" - викликала особливе захоплення у публіки.
Для глядача було новим і незвичним, що фотографії "оживають", рухаються. У ті роки знімання було дуже просте. Знімальний апарат встановлювали нерухомо, і все, що відбувалося перед ним, фіксувалося на плівці "з однієї точки", як говорять кінематографісти, на зразок того як ми бачимо, коли сидимо в театрі і дивимось на сцену. Перше десятиріччя XX ст. характеризувалось бурхливим зростанням кіно у Франції, Італії, СШЛ. Правда, основну масу кінопродукції тоді становили посередні розважальні фільми.
У Франції кінодіяч Жан Мельєс починає робити трюкові зйомки - всякого роду зникнення і появи. Він знімає "привидів", літаючих звірів, екранізує відомі опери: "Фауст", "Севільський цирульник".
Особливо швидкими темпами розвивалась кінематографія в США. За три-чотири дні американці ухитрялися знімати цілу картину. Це були в основному пригодницькі фільми, комедії і сентиментальні драми, нічим не примітні з художнього боку. Серед американських кінорежисерів того часу багато зробив для розвитку кіномистецтва Д. Гріффітс. Він творчо застосував уже відомий італійцям прийом знімання, що полягав у пересуванні знімальної камери. Камеру присували близько до актора і знімали його крупним планом, тобто так, що його обличчя заповнювало весь кадр, а потім склеювали з планом, знятим з більш далекої відстані ("загальний план").
Величезний вплив на передове зарубіжне кіно вже пізніше, в 20-х рр., почала робити гуманна і високоідейна радянська кінематографія. Світове визнання дістали фільми, зняті чудовими радянськими кінорежисерами С. Ейзенштейном і В. Пудовкіним.
У 20-х рр. всесвітньої популярності досяг англійський актор Чарлз Чаплін, який працював тоді в США. Він створив образ невдахи і бродяги - доброго, життєрадісного і, незважаючи на свої невдачі і злигодні, бадьорого, по-своєму щасливого, веселого і разом з тим сумного. Нема в світі країни, де не посміхалась би з екрана маленька зворушлива людина в котелку і великих черевиках, з паличкою і вусиками.
У 30-х рр. Ч. Чаплін виступив уже не тільки як актор, а й як режисер-сценарист. Його фільми "Вогні великого міста", "Нові часи", "Диктатор" відомі в усіх країнах світу. Особливо великий успіх мав фільм "Нові часи", в якому Чаплін виступає з різкою критикою "американського способу життя", заснованого на владі грошей і власної вигоди. У фільмі "Диктатор" він гнівно викриває Гітлера і фашизм.
Кінемато граф (від грец. κινεμα, род. в. грец. κινεματος — рух та грец. γραφο — писати, зображати) — це галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу (див. кінознавство).
Причина існування кіно полягає в тому, що люди досі прагнуть пригод, захоплення, гумору, ризику та емоційних змін. Цивілізація розвивається і змінюється, принаймні у поверхневих особливостях, і тому прагнення постійного оновлення художніх засобів відповідає цим бажанням. Кіно забезпечує їм доступний і потужний шлях.
Класифікація фільмів Ігрове кіно Документальне кіно Науково-популярне кіно Кіносеріал Телесеріал Німе кіно Звукове кіно Чорно-біле кіно Мюзикли Експериментальне кіно Традиційне кіно Професійне кіно Аматорське кіно
«Німе кіно» — назва кінематографа перших 30-ти років його існування. Німе кіно характерне специфікою, пов'язаною з відсутністю синхронного записаного звуку, експресивною манерою гри акторів, зовнішньою виразністю міміки й жесту, наявністю титрів, що пояснювали дії.
Мультипліка ція (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або аніма ція (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація) об'єктів.
Кіносеріал (англ. Serial film, Serial movie, Movie serial, Film serial) — багатосерійний кінотвір, призначений для демонстрації в кінотеатрах (на відміну від телесеріалів, призначених для демонстрації по телебаченню).
Ігрове кіно — вид кіномистецтва, побудований на грі акторів. До ігрового кіно відносяться практично всі твори кінематографу за винятком частини документального кіно. Твори цього виду мають назву художніх фільмів.
Документальним називається фільм, в основу якого покладені зйомки реальних подій та осіб. Темою для документальних фільмів найчастіше стають історичні події, культурні та соціальні явища, відомі особистості та товариства.
Трагікомедія — вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії. Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, пов'язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях.
Коме дія (грец. komodia, від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.
Траге дія (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації.
На батьківщині кінематографа кіно ніколи не перебувало в занепаді. Французьке кіномистецтво є одним з найбільш шанованих у світі, і за популярністю поступається лише голлівудському. Сучасний вигляд французького кіно сформувався після Другої світової війни. Так звана "Нова хвиля" у французькому кіно вплинула на розвиток кіно в усьому світі.
Зараз французьке кіно - це дуже витончене кіно, в якому психологія та драматизм сюжету поєднуються з деякою пікантністю та художньою красою зйомок. Стиль визначають модні режисери Люк Бессон, Жан-П'єр Жене, Франсуа Озон. Уряд Франції активно сприяє розвитку й експорту національного кінематографа.
Голлівудський кінематограф безумовно є найпопулярнішим в світі. Він представляє з себе гігантську кіноіндустрію, яка поширила свій вплив на весь світ. Щорічно в Голлівуді створюються тисячі фільмів - це справжній налагоджений конвеєр.
«Оскар» — найпрестижніша нагорода в кінематографі США та щорічний приз із багатьма номінаціями. Вручається з 1929 року Американською академією кіномистецтва (англ. Academy of Motion Picture Arts and Sciences), створеною Луїсом Маєром з кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer у 1927. Сам приз — позолочена статуетка, знана з 1939 як «Оскар».
Найперша статуетка дісталася Емілю Яннінгсу, який був визнаний найкращим актором за ролі у фільмах «Останній наказ» (англ. The Last Command, 1928) та «Шлях усякої плоті» (англ. The Way Of All Flesh, 1927). Цього 1929 року було видано 15 статуеток, і всі, крім однієї, дісталися чоловікам.
Рекорд за кількість номінацій належить компанії Волта Діснея (англ. Walt Disney) — 64 рази, ця ж компанія є лідером за кількістю отриманих нагород — 26 «Оскарів».
Голлівудська Алея Слави — тротуар вздовж Голівудського бульвару і Вайн-стріт у Голлівуді (Лос-Анджелес, Каліфорнія, США), в якому вкладено більше 2 600 п'ятикутних зірок з іменами знаменитих людей та вигаданих персонажів за їхній внесок в індустрію розваг.
Схожі презентації
Категорії