Презентація на тему:
"Садово-паркова культура"

Садово-паркова культура

Садово-паркове мистецтво Садово-паркове мистецтво мистецтво створення садів, парків, скверів, бульварів та інших ділянок, що озеленюються. Специфіка садово-паркового мистецтва у використанні для організації простору живого рослинного матеріалу, який безперервно змінює свій вигляд, і в об’єднанні в одне ціле елементів природи і художньої творчості.

Різноманітні композиційні прийоми можна звести до двох основних: регулярного (геометричного) і пейзажного (живописного, що імітує природний ландшафт).

У1667 році Ленотр створив широкий проспект, що з 1709 року отримав назву Єлисейські Поля, які від палацу Тюїльрі піднімаються до майдану Зірки (зараз площа Шарля де Голля). Це приклад панування в ландшафті прямої лінії.

Палац і парк Во-ле-Віконт попередники Версальського парку Палац Во-ле-Віконт, що розташований за 35 км від Парижа, побудував для себе в XVII столітті міністр фінансів Короля-Сонця Ніколя Фуке. Сам господар палацу був не тільки розпорядником королівської скарбниці, але й найдосвідченішою людиною своєї епохи, знавцем мистецтв, меценатом літераторів та художників і прозорливим фінансистом. Він запросив на будівництво свого палацу трьох геніїв: архітектора Луї Лево, художника Шарля Лебрена і садівника Андре Ленотра.

Палац і парк Во-ле-Віконт попередники Версальського парку Палац із будь-якого місця парку сприймається як центр пейзажної картини з різним оформленням.

Палац і парк Во-ле-Віконт попередники Версальського парку Від палацу трьома невисокими терасами м’яко спускається на південь широка смуга відкритого простору, обрамленого масивами боскетів. На площинах терас послідовно розміщені мереживні квітники, водні партери, канали, концентруючи увагу в напрямку руху. Дорога, що йде від палацу по центру терас, є головною композиційною віссю.

Версальський парк Своїми раціональними геометричними формами парк протистояв навколишньому хаосу, а центральне місце палацу свідчило про значущість та безмежність влади короля.

Версальський парк Уся скульптура парку пов’язана з темами та сюжетами античної міфології як взірцем прекрасних образів, їхніх героїзму та гармонії.

Версальський парк Палац є домінантою парку. Західний фасад його звернений до парку. Простір біля палацу відкрито і оформлено великими партерами. По центру палацового фасаду розташований водний партер у вигляді двох плоских мармурових басейнів, прикрашених скульптурами, що символізують річки Франції (площа 1,5 га).

Версальський парк Відкритість, незамкнутість ясно виражені в основному композиційному задумі Версаля. Глядач постійно опиняється на перехрестях променевих алей, які розкривають перед ним привабливу далечінь підпорядкованого людині, раціоналізованого світу.

Далі перспектива розкривається на круглу площу (Зірка короля) з променями доріг, що сходяться до неї.

Квіти стеляться по землі й укладаються в геометричні візерунки. Круглі фонтани виступають центром п’ятикутних зірок газонів (приклад наслідування площ у Римі).

Версальський парк Регулярний парк не передбачає місць для відпочинку: тут, як серед театральних декорацій, проходили урочисті прогулянки Короля-Сонця та його двору.

Версальський парк Одним із головних героїв парку є вода. Але декоративні водойми вирішуються головним чином гладенькими поверхнями (без гучних водойм італійського бароко). Це сприяє ясності загальної композиції, можливості її цілісного охоплення. До того ж численні водні поверхні віддзеркалюють сонячні промені, що наповнюють весь парк світлом та блиском.

Великий канал парку Центральну вісь парку продовжує Великий канал: довжина його поздовжньої частини 1600 м, поперечної – 1000 м, ширина понад 50 м. Канал призначався для катання на човнах. Крім того, він виконував важливі меліоративні функції, сприяючи зниженню рівня ґрунтових вод і осушенню території парку. Але найцікавіше декоративний ефект його дзеркальної поверхні, освітленої сонячними променями, особливо сильний у вечірню пору завдяки західній орієнтації.

Строго геометричні форми зелені символізували підпорядкованість природи раціональному мисленню людини. Боскети у Версалі використовували як зелені зали, призначені для проведення музичних концертів, театральних вистав, танців, ігор і тихого відпочинку. Відповідно до призначення, образної ідеї й оформлення кожен боскет отримав назву (Лабіринт, Велика зала, Королівський острів).

Дзеркальна галерея Галерея освітлюється 17 великими вікнами, що виходять у парк, світло з них відображається в такій самій кількості дзеркальних панно, вмонтованих у протилежну стіну. У Галереї проходили урочисті церемонії, королівські одруження, прийоми і бали. Плафон Галереї прикрашений тридцятьма фресками Шарля Лебрена, на яких монарх зображений у різних образах: римський імператор, великий правитель королівства, завойовник іноземних держав.

Парк Вілтон-хаус в Англії – один із прикладів пейзажного парку

Пейзажний парк Серед чинників, які вплинули на розвиток пейзажних парків у Європі, є течія у філософії – сенсуалізм, який виходив із можливості пізнання світу через природні почуття. Це відбилося в захопленому ставленні до природного середовища, не порушеного людиною, через сприйняття якого можна наблизитися до істини.

Пейзажний парк Пейзажний парк в Англії в мистецтві та ландшафтній архітектурі виступив як своєрідний протест проти французького класицизму XVII століття. Перші пейзажні парки в Англії були пройняті сумним настроєм. У них з’явилися похмурі руїни, могили, надгробні урни. Сумний настрій підсилювали плакучі форми дерев і чагарників, почуття зосередженості пірамідальні форми. Пейзажний парк вілли Чизик-хауз біля Лондона

Сент-Джеймс-парк у Лондоні утворений на місці королівських мисливських угідь. У 1817 1829 роках Дж. Неш зробив парк пейзажним, перетворивши канал на озеро, вздовж якого розкриваються живописні перспективи, а над кронами дерев піднімається химерний силует будівель Вестмінстера.

Пейзажний парк Усі споруди в парку не протистоять природному ландшафту, а органічно вписані в пейзаж, вони «приховані» зеленню.

Пейзажний парк Оскільки пейзажний парк налаштовує на філософські роздуми, то він передбачає й окремі місця для усамітнення. Це різні альтанки, гроти, які з’являються під час мандрівки зовсім несподівано та запрошують трохи відпочити.

Англійський парк включає й штучні руїни. Вони краще, ніж будь-які інші будівлі, відповідали основним вимогам пейзажного парку відтворювали величні картини минулого, уособлюючи велич природи і марність людських зусиль. Чеймберс Вільям (1726 1796). Пейзажний парк у К’ю.1759 (Великобританія)

Дякую за увагу